Луї́ш Філі́пе Маде́йра Кае́йру Фі́гу (; нар. 4 листопада 1972 року, Лісабон) — колишній португальський футболіст. Грав на позиції півзахисника за лісабонський «Спортінг», іспанську «Барселону» та «Реал Мадрид», завершив кар'єру в італійському «Інтернаціонале» 31 травня 2009 року. У футболці національної збірної Португалії зіграв рекордні на той час 127 матчів (згодом цей рекорд побив Кріштіану Роналду).
Фігу вважається одним із найвидатніших гравців свого покоління за свою креативність і здатність обігрувати захисників команди-суперниць. Зі 106-ма гольовими передачами займає друге місце в історії Ла-Ліги (поступається за цим показником лише Ліонелю Мессі). Володар Золотого м'яча 2000 року та звання Гравець року ФІФА 2001 року, у 2004 року Пеле включив Луїша до ФІФА 100, списку найкращих живих футболістів світу того часу. Фігу один з декількох гравців, які встигли зіграти в складі обох іспанських грандів, «Барселони» та мадридського «Реалу». Його скандальний трансфер з каталонського клубу до мадридців у 2000 року став рекордним на той час (62 мільйони євро)«The history of the world transfer record» . BBC News. Доступно 1 травня 2014 року.
Протягом кар'єри гравця Фігу завоював декілька трофеїв, у тому числі Кубок Португалії, чотири чемпіонства в Ла-Лізі, дві перемоги в кубку Іспанії, три перемоги в Суперкубку Іспанії, по одному разу вигравав Лігу чемпіонів та Кубок володарів кубків УЄФА, двічі тріумфував у Суперкубку УЄФА, один Міжконтинентальний кубок, чотири титули переможця Серії A, один кубок Італії та три суперкубка Італії. На міжнародному рівні відзначився 32-ма голами в футболці національної збірної Португалії, представляв батьківщину на трьох Чемпіонатах Європи та двох Чемпіонатах світу, а також допоміг португальцям стати фіналістами Євро 2004.
Ранні роки Єдина дитина в родині Антоніу Каейру Фігу та Марії Жоани Пестани Мадейра. На початку 1970-х років родина переїхала з Алентежу. Луїш ріс у робітничому районі Кова да Пієдаде, Алмада. Розпочав свій футбольний шлях у вуличній команді УФК Ос-Пастільяш, після чого у віці 11 років перейшов до академії лісабонського «Спортінга».
Клубна кар'єра
«Спортінг»
Футбольну кар'єру розпочав у «Спортінгу». Дебютував у португальському чемпіонаті 1 квітня 1990 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку проти «Марітіму», замінивши Марлона Брандау. Дебютним голом у футболці столичного клубу відзначився 7 грудня 1991 року в переможному (2:1) домашньому поєдинку проти «Торренсі». Свій перший міжнародний трофей виграв у 1991 році. Наприкінці свого перебування в «Спортінгу» разом з командою став володарем Кубку Португалії 1994/95.
«Барселона» У 1995 році Фігу продемонстрував готовність приєднатися до одного з іменитих клубів Європи. Розпочалася суперечка між італійськими клубами «Ювентус» і «Парма», в ході якої виявилося, що Фігу підписав контракти з обома клубами. Внаслідок цього гравець отримав 2-річний трансферний бан в Італії. Зрештою, Фігу перейшов до гранду іспанського футболу, каталонської Барселони, сума відступних становила 2,25 мільйона британських фунтів, але решту сезону змушений був дограти в «Спортінгу» через правило, яке забороняло португальським гравцям переходити в іноземні клуби поза межами встановленого періоду. Це правило також завадило Фігу приєднатися до англійського клубу «Манчестер Сіті», куди його рекомендував колишній головний тренер «Спортінга» Малкольм Еллісон, Луїш міг принести лісабонському клубу приблизно 1,2 мільйони фунтів стерлінгів.
У «Барселоні» кар'єра Фігу розпочалася «по-справжньому». Разом з каталонським клубом він виграв Кубок володарів кубків 1996—1997, в цьому турнірі його партнером по нападі був Роналду. Після цього був чемпіонський сезон у Ла-Лізі, де Луїш був частиною грізної атаки каталонців, до складу якої також входили Рівалдо та Патрік Клюйверт. Загалом у футболці «Барселони» зіграв 172 поєдинки, в яких відзначився 30-ма голами. Став популярним у Барселоні, оскільки його присутність в команді сприяла визнанню Каталонії на зовнішньополітичній арені«Figo falters in face of Catalan fury» . Telegraph. Архівовано 19 травня 2014 року.
«Реал Мадрид» У липні 2000 року Фігу несподівано для всіх перейшов за 62 мільйони євро до найзапеклішого суперника каталонського клубу, мадридського «Реалу». Його контракт було викуплено за ту клаусуру, який передбачав договір з каталонським клубом, і став на той час рекордним у списку найдорожчих трансферів у світовому футболі. Цей перехід ознаменував початок епохи «Галактікос» Флорентіно Переса, протягом якої кожного року склад мадридців поповнювала зірка світового футболуLowe, Sid (2013). «Fear and Loathing in La Liga: Barcelona vs Real Madrid». pp.338-367. chpt."And Pigs Did Fly". Random House, 2013. Фігу став новим об'єктом уваги суперництва «Барселони» і «Реалу», а фани каталонського клубу звинуватили його в зраді та обернулися проти нього. Один з його фанів по Барселоні заявив: «Наш план був простий: дайте м'яч Луїшу. Він ніколи, й ніяк не сховається». Незважаючи на те, що на той час Фігу вже носив білу футболку «Реалу», у листопаді 2000 року він все ж виграв Золотий м'яч, в основному завдяки своїй грі в «Барселоні», в складі якої став найкращим у світі.
21 жовтня 2000 року, коли Фігу вперше повернувся до Барселони у футболці «Реал Мадрида», на стадіоні «Камп Ноу» був оглушливий свист. На трибунах висіли знамена з такими написами, як «Зрадник», «Юда», «Скип» () та «Найманець». Над Фігу нещадним чином знущалися у всьому, й коли він вийшов з тунелю та побіг на футбольне поле, засвистіли майже 98 тисяч уболівальників у Барселоні, гравець, шокований такою зустріччю, закрив пальцями вуха. Зі стартового свистка кожного разу, коли Фігу отримав м'яч, піднімався гул з образами та предметами, які летіли в його напрямку, такі як апельсини, пляшки, запальнички та мобільні телефони. Через цю агресію Фігу не подав жодного кутового на «Камп-Ноу», щоб бути подалі від розлючених уболівальників. «Барселона» перемогла з рахунком 2:0, президент мадридського «Реалу» Флорентіно Перес після матчу сказав: «Атмосфера [на стадіоні] розчавила всіх нас». Захисник мадридського клубу Іван Кампо так прокоментував цю ситуацію одному з журналістів: «Того вечора, коли Фігу вперше повернувся, було неймовірно. Я ніколи не чув нічого подібного. Луїш цього не заслуговував. Він повністю віддався Барселоні. Це розпочалося ще раніше: „прибуття зрадника“, писали засоби масової інформації. Ні, прийшов Луїш Фігу, один з ваших найкращих. Того вечора йому було боляче, ти міг [це] побачити. Його голова була опущена, й він думав: „криваве пекло, в якому я був тут [ще] минулого сезону …“. Проте моєю останньою емоцією було захоплення ним…».
У своєму дебютному сезоні за «Реал Мадрид» Фігу разом з командою виграв титул чемпіона Іспанії сезону 2001 року й відзначився 14-ма голами в усіх турнірах. Отримав звання Гравець року ФІФА 2001. У середині сезону 2001 року до клубу приєднався Зінедін Зідан, а наступного сезону «Реал Мадрид» виграв Лігу чемпіонів 2001/02.
23 листопада 2002 року Луїш вдруге приїхав на «Камп Ноу» як гравець мадридського клубу, ця гра стала однією з визначальних у суперництві двох іспанських грандів. Цього разу не було жодних зовнішніх або звукових ознак ненависті фанів Барси відносно Фігу, проте кожного разу, коли Луїш знаходився поблизу фанатів «Барселони» в нього починали летіти банки від пива, запальнички, пляшки та м'ячі для гольфу. Фіго прокоментував цю ситуацію так: «Я хвилювався, що якийсь божевільний може втратити голову». Цього разу футболіст вирішив, що він виконуватиме кутові, а також вкидання м'яча, і в середині другого тайму «Мадрид» здобув право виконати кутовий. Щоб його виконати Луїшу знадобилося дві хвилини, оскільки в нього постійно летіли різноманітні предмети. Перед виконанням кутового з іншого боку воріт Фігу здійснив пробіжку, по ходу якої сповільнився, щоб зібрати деякі предмети, які летіли в нього, але не влучили, після чого іронічно посміхнувся фанам Барселони й показав їм великий палець, піднятий догори. Кожного разу, коли Луїш розпочинав рух в напрямку кута поля, в його напрямку летіли різноманітні предмети, це повторювалося знову і знову, допоки арбітр Луїс Медіна Канталехо не припинив гру майже на 20 хвилин. По завершенні дербі у купі сміття, яке залишилося після матчу, телевізійна камера вихопила навіть свинячу голову.
Фігу провів у Мадриді п'ять сезонів, серед яких найуспішнішим став 2003 рік, в якому «Реал» став переможцем іспанського чемпіонату. У квітні 2013 року іспанська спортивна газета Marca включила Луїша до Списку 11-ти найкращих легіонерів в історії «Реал Мадриду».
«Інтернаціонале»
У середині 2005 року контракт з мадридським «Реалом» завершився й Фігу як вільний агент переїхав до Італії, де підписав контракт з «Інтернаціонале». Це означало, що Фігу отримав можливість виступати за клуб з Італії. Раніше, ще до свого переходу в «Барселону», він мав таку можливість, але був скомпрометований через суперечку між двома клубами, яких цікавив, «Ювентус» та «Парму». У середині 2008 року співвітчизник Фігу Жозе Моурінью очолив міланський клуб. В «Інтері» також виступало декілька португальських гравців, що полегшило адаптацію Луїша в новій команді.
Про завершення кар'єри футболіста оголосив 16 травня 2009 року, у той же день коли його клуб «Інтернаціонале» достроково виграв «золото» італійської футбольної першості сезону 2008/09 роківЛуиш Фигу завершит футбольную карьеру . 30 травня португалець підтвердив цю інформацію, а 31 травня провів прощальний поєдинок проти «Аталанти» на «Сан-Сіро». За наполяганням Хав'єра Санетті Фігу свій останній поєдинок провів як капітан команди. Під час заміни на Давіде Сантона вболівальники стоячи влаштували португальцю овації. А вільний удар в поєдинку Суперкубку Італії у ворота «Роми» у виконанні Луїша залишиться найяскравішим моментом за період його виступів в Італії.
Фігу сказав: «Я залишаю футбол, але не Інтер». В інтерв'ю клубному телеканалу заявив: «Я сподіваюся, що зможу допомогти цьому клубу стати ще величнішим після мого виходу на пенсію. Я обов'язково буду працювати на „Інтер“ у майбутньому в керівництві клубу. Я ніколи не думав, що залишуся тут так надовго. Я ніколи не забуду любов, яку отримав зі свого першого дня [перебування] тут від моїх товаришів по команді і президента Массімо Моратті. Я ніколи цього не забуду; „Інтер“ надав мені шанс розпочати переможний цикл із деякими надзвичайними людьми»". Фіго вже завершив кар'єру й спостерігав осторонь як 22 травня 2010 року «Інтер» виграв Лігу чемпіонів 2009/10.
Кар'єра в збірній
Початок міжнародної кар'єри
Лідер португальського «Золотого покоління» футболістів, Луїш Фіго допоміг виграти молодіжний чемпіонат світу 1991 року, в вже 16 жовтня 1991 року дебютував за дорослу збірну в товариському (1:1) поєдинку проти Люксембургу. Луїшу на момент дебюту було усього 18 років. 11 листопада 1992 року відзначився дебютним голом за збірну в переможному (2:1) товариському поєдинку проти Болгарії, який був зіграний у Парижі. Фігу відзначився 3-ма голами у 8-ми поєдинках кваліфікації до Євро 1996 року, а його збірна вперше за останні 12 років вийшла до фінальної частини континентальної першості. В останньому поєдинку групового етапу першості, проти Хорватії на «Сіті Граунд» у Ноттінгемі, Фігу відкрив рахунок на 4-й хвилині переможного (3:0) для португальців поєдинку; в результаті Португалія як переможець групи, випередивши всіх суперників, вийшла до 1/4 фіналу Євро.
Євро 2000 та Чемпіонат світу 2002 років