Ге́рман Вільге́льм Герінг (; 12 січня 1893, Розенгайм, Баварія — 15 жовтня 1946, Нюрнберг, Бізонія) — німецький політичний, державний і військовий діяч часів Третього Райху, рейхсміністр авіації, рейхсмаршал (1940), обергрупенфюрер СА (1 січня 1933), почесний обергрупенфюрер СС і генерал поліції. Президент Рейхстагу, міністр-президент і рейхсштатгальтер Пруссії. Кавалер Pour le Mérite (1918), Великого (1940) та Лицарського хрестів Залізного хреста (1939).
Найближчий соратник Адольфа Гітлера, названий «наці номер два», другий після А. Гітлера військовий і економічний керівник Третього Райху. Брав участь у Першій світовій війні, був льотчиком-асом, командиром ескадрильї. Від 1922 року — член Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП) і керівник штурмових загонів.
Як політичний уповноважений А. Гітлера (від 1930) та голова Райхстагу (від серпня 1932) відіграв активну роль у встановленні диктатури НСДАП, після чого став імперським міністром авіації й головою уряду Пруссії. Головнокомандувач повітряних сил (від 1935). Керівник одного з найбільших державних промислових концернів (), який був створений шляхом приєднання підприємств окупованих Німеччиною країн.
Один з організаторів терору в Німеччині та в окупованих Німеччиною країнах. Причетний до «остаточного розв'язання єврейського питання». На Нюрнберзькому процесі визнаний одним із головних воєнних злочинців. Засуджений на смертну кару через повішення, однак наклав на себе руки у в'язниці за декілька годин до страти.
Біографія
Дитинство та юність
Народився 12 січня 1893 року в Марієнбадському санаторії біля м. Розенгайм (Баварське королівство) в сім'ї можновладного чиновника імперської колоніальної адміністрації — особистого друга славетного канцлера Німеччини князя Отто фон Бісмарка й завзятого прихильника пангерманістських переконань. Генріх Герінг закінчив Боннський і Гейдельберзький університети, служив офіцером прусської армії в кінноті. У 1885 році він отримав пост 1-го генерал-губернатора німецької Південно-Західної Африки (сучасна Намібія). Герінги були дуже заможними й впливовими людьми, їм належали два замки в Баварії та Австрії. Але, рано овдовілий, лишившись з п'ятьма дітьми від першого шлюбу, доктор Герінг одружився вдруге з молодою тиролькою, яку незабаром він вивіз до свого нового місця служби, на Гаїті, куди був призначений. Перед народженням Германа Герінга його мати Франціска «Фанні» Тіфенбрунн () (1859–1923) була відправлена до Баварії. Після смерті батька в грудні 1913 року опікуном його сім'ї став багатий і могутній аристократ Ріттер Герман фон Епенштейн, який, до всього іншого, був хрещеним батьком Германа й коханцем його матері.
Герман ріс конфліктною дитиною. Його виганяли з усіх шкіл, де йому доводилося вчитися, за агресивність і непокірність. Зрештою, батько вирішив віддати його до кадетської школи в Карлсруе, звідки він був переведений до престижного кадетського корпусу в Берліні. У березні 1912 року Ґерінг вдало закінчив цю школу, ставши одним з перших за успішністю, й отримав призначення на службу в 112-й піхотний полк принца Вільгельма, який квартирував у Мюльгаузені (Ельзас), з присвоєнням військового звання молодшого лейтенанта. Тоді йому щойно виповнилося 19 років.
Перша світова війна Рутина гарнізонної служби була чужа енергійному молодому чоловікові, й Ґерінг із захопленням сприйняв звістку про початок Першої світової війни. Війну розпочав у званні піхотного лейтенанта, брав участь у боях на Західному фронті (у Вогезах), але захворів на ревматоїдний артрит і був відправлений до шпиталю. Там його відвідав колишній товариш по службі в полку Бруно Лерцер, який пройшов підготовку на пілота й переконав Герінга приєднатися до нього. Наприкінці 1914 року Герінг пройшов перепідготовку, й з 1915 року почав літати спостерігачем з Лерцером у складі FFA 25. 25 березня 1915 року обидва пілоти за бойові заслуги отримали особисто від кронпринця Вільгельма Залізний хрест 1-го класу.
Спочатку Герман Герінг літав у ролі спостерігача, потім — пілотом розвідувальної та бомбардувальної авіації. Під час битви за Верден Герінг літав на , який пілотував Бруно Лерцер; водночас спостерігачеві доводилося проявляти акробатичні таланти: вчепившись ногами за сидіння, Герман звисав за борт і фотографував ворожі позиції з положення «догори ногами». Незабаром він став брати із собою в польоти кулемет, і після виконання фотографування Герман обов'язково починав обстрілювати французьких солдатів. Кілька разів Лерцеру й Герінгу довелося вступати в повітряні бої, й доволі успішно: вогнем кулемета Германа було збито 2 ворожих аероплани. А в червні 1915 року, коли в Німеччині пішли розмови про появу нового роду авіації, Герінг вступив на курси пілотів, щоби стати льотчиком-винищувачем. Тут честолюбний лейтенант дуже здивував інструкторів своїми природженими талантами пілота: за весь час навчання він не розбив жодного аероплана — випадок небувалий в авіашколах того часу.
Восени 1915 року Герман Герінг нарешті став льотчиком-винищувачем. У жовтні 1915 року він був направлений у винищувальну ескадрилью Jasta 5. Він уже здобув 2 перемоги (одну непідтверджену) як спостерігач, а з березня 1916 року почав літати на одномісному винищувачі Fokker Е.III у своїй частині, у складі КЕК Stenay, а з 9 липня 1916 року в складі КЕК Metz. У листопаді 1916 року йому вдалося пошкодити один з перших британських важких бомбардувальників фірми . При цьому він сам зазнав атаки 6 винищувачів прикриття. Літак Герінга виявився зрешечений кулями, дві з яких потрапили в пілота. Стікаючи кров'ю, німець на гранично малій висоті дотягнув до власних позицій і завалився на кладовище. Від загибелі його врятувало тільки те, що поруч із цвинтарем виявився госпіталь, і Герману вчасно зупинили кровотечу. Роздроблене стегно стало причиною того, що лікування затягнулося — Ґерінг повернувся на фронт лише в лютому 1917 року.
Коли він повернувся до лав авіації, бувши визнаним одним з найкращих льотчиків-винищувачів Німеччини, у травні 1917 року отримав призначення на посаду командира 27-ї ескадрильї. На початок 1918 року за ним налічувалась 21 перемога в повітряних боях, і вже у травні він був нагороджений орденом «За заслуги» (Pour le Mérite), що вважалося в Німеччині вищою військовою нагородою. Саме тоді його переводять до знаменитої ескадрильї № 1, відомішою під назвою «Ескадрилья Ріхтгофена» — за прізвищем її першого командира барона Манфреда фон Ріхтгофена. 21 квітня 1918 року гауптман барон Ріхтхофен, який мав на своєму рахунку понад 80 перемог у повітряних боях, був збитий і загинув. Лейтенант Райнгард, який посів його місце, загинув 3 липня 1918 року.
Місце командира ескадрильї обійняв Герман Герінг. Він вступив на цю посаду 14 липня 1918 року, коли німецькі війська почали свій відхід після битви на Марні. Виявлена в боях мужність не пом'якшила для льотчиків ескадрильї № 1 всієї тяжкості поразки. Для Герінга настали важкі часи. У листопаді йому довелося повертати свої літаки та особовий склад до Німеччини. Всього за час боїв ескадрилья одержала 644 перемоги; 62 пілоти значилися в списках загиблих.
Варто зазначити, що Герман Герінг ніколи не забував про цей відрізок свого життя та про власних друзів з «Ескадрильї Ріхтгофена». Коли 1943 року один з його бойових товаришів, єврей на прізвище Лютер, виявився арештованим гамбурзьким гестапо, Герінг негайно втрутився, домігся його звільнення й узяв під своє заступництво.
Під час Першої світової війни «красунчик Герман» був дуже знаний у Німеччині — його фотографії не сходили зі шпальт газет та ілюстрованих часописів. Проте вже тоді держави-переможниці занесли німецького аса до списку воєнних злочинців: його ескадрилья холоднокровно скидала бомби на мирні міста. Листопадову революцію 1918 року в Німеччині, що повалила кайзера Вільгельма II й проголосила буржуазно-демократичну республіку, Герінг не сприйняв, як, втім, й більшість офіцерів-фронтовиків.
Демобілізувався Герінг наприкінці 1919 року в чині гауптмана. Він був нагороджений Залізним хрестом I ступеня, орденом Лева з мечами, орденом Карла-Фрідріха, орденом Гогенцоллернів III ступеня з мечами та орденом «За заслуги».
Список відомих повітряних перемог лейтенанта Германа Герінга № з/пДата боюЗбитий літакЧастина противникаРайон бою (падіння)Час перемогиЧастина Герінга0 3.06.1915 літак н/п — Стене — FFA 251 16.11.1915 Farman — Соммпі-Таюр — FFA 252 14.03.1916 Caudron — півд-сх. лісу Омон — FFA 253 30.07.1916 Caudron — Маме (?) — КЕК Metz4 23.04.1917 FE.2b — півн.-сх. Аррасу 17:20 Jasta 265 28.04.1917 Sop 1/2 Strutter Sop 27 Esc півд. Сен-Кантена 18:30 Jasta 266 29.04.1917 Nieuport 17 6 (N) Sqdn Рамікур 19:45 Jasta 267 10.05.1917 DH.4 55 Sqdn півн.-сх. Ле-Пена (?) 15:05 Jasta 268 8.06.1917 Nieuport Scout B1656, 1 Sqdn Морследе (?) 7:30 Jasta 279 16.07.1917 SE.5 A8911, 56 Sqdn півн.-сх. Іпра 20:05 Jasta 2710 24.07.1917 Martinsyde G100 — півд. Пассендале 20:45 Jasta 2711 5.08.1917 Camel B2304, 70 Sqdn півн.-сх. Іпра 20:15 Jasta 2712 25.08.1917 Sopwith — півд.-зах. Іпра 8:45 Jasta 2713 3.09.1917 DH.4 — Лампертайм 19:55 Jasta 2714 21.09.1917 Bristol F2b A7224, 48 Sqdn* зах. Рулера (?) 9:05 Jasta 2715 21.10.1917 SE.5a 84 Sqdn Ленсель 15:45 Jasta 2716 7.11.1917 DH.5 — півн.-зах. Пулкапелле (?) 9:15 Jasta 2717 21.02.1918 SE.5a C5325, 60 Sqdn Ледегем (?) 10:00 Jasta 2718 7.04.1918 RE.8 52 Sqdn півд.-зах. Мервіль 12:50 Jasta 2719 5.06.1918 AR.2 — Віллер-Котре 10:00 Jasta 2720 9.06.1918 Spad — півд. Коруа 8:45 Jasta 2721 17.06.1918 Spad Esc Spa.93 Амблені 8:30 Jasta 2722 18.07.1918 Spad — ліс Бандри 8:45 JG I
* лейтенанти Р. Л. Кертіс (15 перемог) та Д. П. Ф. Ун'яке (13 перемог)
Післявоєнний час У 1919 році після поразки Німеччини у Першій світовій війні та ліквідації Кайзерівської армії, а разом з нею й авіації Герман Герінг відмовився служити в Рейхсвері й був демобілізований. Прихильник монархічних поглядів, Герінг не сприйняв республіканської форми правління, не побажав зрадити присягу кайзерові й зректися свого принципу «За Бога, Кайзера та Вітчизну», в який щиро вірив і в котрому бачив сенс військової служби. Важливу роль відіграло також його небажання переходити з авіації в піхоту через те, що військову авіацію як рід військ Веймарській республіці за умовами Версальського миру було заборонено мати. З 1920 року Герінг бере участь у показових польотах з виконанням фігур вищого пілотажу, які проводилися в Данії та Швеції. Ці польоти організовувалися німецькими авіапромисловцями, зацікавленими в просуванні своєї продукції (цивільні літаки) на зовнішні ринки. Для цього вони залучали відомих льотчиків колишніх німецьких ПС, які опинилися не при справах. Ґерінг мав контракт з фірмою «Fokker». Неділями він катав любителів гострих відчуттів на своєму маленькому «Фоккері».
У Швеції Герінг познайомився зі своєю майбутньою дружиною-аристократкою Карін фон Кантцов (), уродженою баронесою фон Фок. Карін була високою, красивою, сентиментальною й нещасною в першому шлюбі жінкою, старшою за Герінга на п'ять років. У грудні 1922 року Карін розлучилася зі своїм чоловіком Нільсом Густавом фон Кантцов, й вже 3 січня 1923 року вони розписалися з Герінгом у Стокгольмі.
1923 року Герінг забрав Карін у чоловіка і разом з її 8-річним сином вивіз до Німеччини, у Мюнхен, де відбулося їхнє весілля. Незабаром колишній герой Першої світової війни опинився без роботи й ледве зводив кінці з кінцями. Згодом він вступив на перший курс Мюнхенського університету, не стільки заради вивчення політичних наук та історії, скільки для того, щоб його вимушене неробство виглядало респектабельно. Жив він у невеликому будиночку на околиці Мюнхена на подачки, які його дружина Карін отримувала від свого сімейства. Восени 1922 року союзники зажадали від німецького уряду видачі деяких воєнних злочинців. Герінг був розлючений цією вимогою, оскільки його ім'я також фігурувало в списках, представлених Францією.
Перші зв'язки з націонал-соціалістами