Еребуні (Ірпуні, Ірепуні, Відповідно до нового прочитання, наприклад див. . Раніше читалось , див. наприклад ). Детермінатив URU як і в інших клинописних мовах Месопотамії означає «місто».) — древнє місто держави Урарту, руїни якого розташовані на пагорбі Арін-Берд на околиці сучасного Єревана в Вірменії. Еребуні був побудований царем Урарту Аргішті I в 782 році до н. е. як опорний пункт для закріплення урартів в долині Арарату. У зв'язку з тим, що Еребуні розташовувався у безпосередній близькості від Єревану, а також завдяки можливому етимологічному зв'язку слів «Еребуні» та «Єреван», Еребуні часто ототожнюють з Єреваном, вважаючи 782 рік до н. е. роком заснування Єревану, попри те, що немає даних, що вказують на існування значимого поселення на місці Єревану в період з IV століття до н. е. по III століття н. е.
Історія вивчення Вперше пагорб Арін-Берд привернув увагу вчених в 1894 році, коли російський вчений О. А. Іванівський придбав у мешканця околичного села Чолмакчі (нині район Єревану Старий Норк) камінь з урартським клинописом. Місцевий житель, Папак Тер-Аветістов, стверджував, що знайшов його в 1879 році у горбах Арін-Берд. Малюнок і приблизний переклад напису були незабаром опубліковані сходознавцем М. В. Нікольським . Напис на камені повідомляв, що на цьому місці урартський цар Аргішті I збудував зерносховище «ємністю 10 100 Капі». Однак протягом тривалого періоду часу пагорб залишився без уваги археологів і тільки в 1947 році археологічна експедиція під керівництвом Б. Б. Піотровського, що займалася в Єревані розкопками Кармір-Блура, провела на пагорбі розвідувальні роботи. У 1950 році ця ж археологічна експедиція започатковала на пагорбі систематичні археологічні розкопки .
Ототожнення урартського Еребуні з руїнами на Арін-Берд 25 жовтня 1950 року під час розвідувальних робіт вірменський вчений К. Л. Оганесян виявив два базальтових камені, вкриті клинописом. Один з цих каменів повідомляв про будівництво зерносховища урартським царем Сардурі II, а другий приписував побудову фортеці Еребуні цареві Аргішті I. Після цієї знахідки з'явилася гіпотеза про те, що пагорб Арін-Берд приховує руїни стародавнього Еребуні, і з 1952 року на нагір'ї продовжувалися археологічні розкопки, що проводяться спільно вже двома археологічними експедиціями: Інститутом археології та етнографії АН Вірменської РСР та Державним музеєм образотворчих мистецтв ім. Пушкіна під спільним науковим керівництвом Б. Б. Піотровського. У зв'язку з тим, що багато предметів з написом «Еребуні» були виявлені при розкопках сусіднього Тейшебаіні, ще деякий час залишалися сумніви, чи дійсно Еребуні знаходився на пагорбах Арін-Берд: існувала можливість, що табличка, виявлена Оганесяном в 1950 році, потрапила на пагорб випадково. Через 8 років, в 1958 році, сумніви остаточно розв'язались, і гіпотеза отримала остаточне підтвердження: під час археологічних розкопок, ще один напис Аргішті I про заснування Еребуні був виявлений недоторканим, на камені, що закладений в древню стіну. Таким чином, з 1958 року Еребуні було остаточно локалізовано на пагорбі Арін-Берд . + Виявлені написи про будівництво Еребуні урартським царем Аргішті I Знахідка 1950 року Знахідка 1958 року (зберігається в" Музеї Еребуні ", в Єревані)Переклад написів: величчю бога Халді Аргішті, син Менуа, цю могутню фортецю побудував; встановив їй ім'я Еребуні для могутності країни Біайні і для залякування ворожої країни. Земля була пустельною, могутні справи я тут зробив. Величчю бога Халді Аргішті, син Менуа, цар могутній, цар країни Біайні, правитель міста Тушпи Компіляція Б. Б. Піотровський на підставі публікацій та .
Питання взаємозв'язку Еребуні і Єревану Прочитання назви також довго викликало сумніви дослідників. Первісну назву урартського міста читали Ірпуні, Ірепуні, Ірбуні і навіть Сабуні. Тільки після того, як остаточно було встановлено, що ряд предметів Еребуні були перевезені в Тейшебаїні, а також після знахідки в Тейшебаїні щита царя Агрішті I з написанням слова «Еребуні», що викликає значно менше сумнівів у правильності прочитання, остаточно устоялось прочитання «Еребуні», а також отримали наукову основу припущення про етимологічний зв'язок між словами «Еребуні» та «Єреван», вперше висловлені Г. Р. Капанцяном у популярній літературі Для остаточного прояснення питання зіставлення Єревану і Еребуні не вистачає наукових даних : після ахеменідського періоду Еребуні (тобто з IV століття до н. е.) і до III століття н. е., коли з'являються явні ознаки вірменської культури, в історії регіону спостерігається семисотрічний пропуск, пов'язаний з відсутністю будь-яких письмових даних або значущих об'єктів матеріальної культури. Тим не менше всередині Вірменії впевнено , за її межами обережніше, вчені допускають таке етимологічне зіставлення. Словами академіка Піотровського : «Можливо, що навіть у назві столиці Вірменської РСР міста Єревану продовжує жити урартська назва міста Еребуні … Слід зауважити, що зіставлення древніх урартських назв з середньовічними і сучасними, проведені без достатнього обґрунтування, можуть ввести дослідників в оману.» .
Інші результати археологічних розкопок Археологічні розкопки, що тривають з 1950 року у фортеці, принесли чимало цінних знахідок і внесли великий внесок у вивчення держави Урарту. На пагорбі таким чином було виявлено 23 клинописні таблички царів Аргішті I, Сардурі II і Руси III. Предметів матеріальної культури на пагорбі Еребуні було виявлено небагато, що головним чином пов'язується з тим, що в середині VI століття до н. е. урарти залишили Еребуні без бою і вивезли все цінне в сусідній Тейшебаіні . Крім цього міські будівлі Еребуні розташовувалися в основному на схід від пагорба, і, на жаль, велика частина цих будівель була зруйнована під час інтенсивного будівництва селищ Нор-Ареш і Вардашен на околицях Єревану ">. Ця зона була оголошена заповідником лише 1952 року. Розкопки фортеці продовжувалися до 1958 року, розкопки міських кварталів почалися 1968 року. В наш час обидва селища і пагорб Арін-Берд вже стали частиною Єревану. На самому пагорбі Арін-Берд влаштований Музей «Еребуні», в який у свою чергу наповнений в основному предметами матеріальної культури, що привезені «назад» із розкопок сусіднього Тейшебаіні. Розкопки міських кварталів, що розташовані неподалік від гори, потроху тривають і досі, за участю вірменських і західних археологів.
Історія Еребуні Заснування міста (782 рік до н. е.) Як відомо з клинописних табличок Аргішті I і його літопису, що збереглися в столиці Урарту — Тушпі, Еребуні був заснований в 782 році до н. е. У цей період Урарту переживала свій розквіт і була наймогутнішою державою Передньої Азії. Аргішті I був заклопотаний розширенням кордонів своєї держави та зміцненням економічного благополуччя. Долина Арарату при штучному зрошенні, яким досконало володіли урарти, мала вкрай сприятливі умови для сільського господарства, і тому являла собою привабливу територію для урартської експансії. Місцеве населення (по літописах — країна Аза) чинило урартам опір, і як опорний пункт для подальшої експансії Аргішті I заснував нове місто-фортецю Еребуні. + Уривок з «Хорхорського літопису» Аргішті I, що розповідає про заснування Еребуні Літопис виявлений наприкінці XIX століття на Ванській скелі, в Тушпі. Напис пошкоджений гарматними снарядами Першої світової війни. Переклад уривка: величчю бога Халді я виступив в похід на країну Хаті Ототожнення Хаті, , з Мелітеною зроблено на основі та … За велінням бога Халді Аргішті, син Менуа, каже: місто Ірпуні я збудував для могутності країни Біаінілі і для упокорення ворожої країни. Земля була пустельною; нічого не було там побудовано. Могутні справи я там зробив. 6 тисяч 600 воїнів країн Хаті та Цупані я там взяв в облогу Переклад Г. О. Мелікішвілі з книги: .
Національний склад і релігія Еребуні Літопис Аргішті I розповідає про заселення Еребуні полоненими із країни Хаті. Крім цього один з храмів, що знаходиться в фортеці, (так званий храм «Сусі» Насправді «susi-» — урартський детермінатив, що ймовірно означає просто «храм», однак ця обставина ще не була відома вченим в початковий період розкопок у Еребуні, і за даним храмом бога Іварша у всій подальшій літературі збереглася умовна назва «Сусі». ) був оснащений незвичайною написом Аргішті I, який згадував божество «Іварша», що ніколи більше в урартських текстах не зустрічається.
+ Клинописний напис біля входу в храм «Сусі» Знайдено в 1956 році. Переклад напису: Богу Іварша цей будинок Сусі Аргішті, син Менуа, побудував, Аргішті говорить: земля в цьому місці була пустельною, нічого там не було побудовано. Аргішті, цар могутній, цар великий, цар країни Біайнілі, правитель Тушпа-міста Переклад Г. О. Мелікішвілі зі статті: .
На підставі цих даних вчені висловили припущення, що бог «Іварша» — це хеті-лувійське божество Іммаршіа, що згадується в хеттських клинописних написах Богазкейського архіву, а храм «Сусі» був побудований для воїнів-переселенців з країн Хаті і Цупані ">. Недостатність даних для цієї аргументації породило альтернативну теорію про те, що храм «Сусі» був побудований для божества місцевого населення Араратської долини, в урартських текстах, так званих жителів країни Аза . Хоча питання про Божество Іварша залишається відкритим, вчені сходяться на думці, що склад населення Еребуні з моменту заснування був багатонаціональний ">. У фортеці також, ймовірно з самого заснування Еребуні, існував храм бога Халді, головного бога Урарту. Цей храм займав значно більшу площу, ніж храм «Сусі», і був головним храмом Еребуні. У заключний ахеменідський період життя Еребуні обидва храму були розширені і перебудовані в перські святині. Храм «Сусі» був перероблений в «Храм вогню», а храм бога Халді в перську ападану .
+ Святилища Еребуні
Фундамент урартського храму «Сусі» і (на передньому плані) уламки пізнішого перського «храму вогню». З обох боків входу в храм «Сусі» збереглися урартські клинописи царя Аргішті I. Відновлена стіна храму бога Халді с настінними розписами та елементами перистилю. Основи колон на передньому плані
— Залишки перської ападани.
Розквіт Еребуні (782—735 роки до н. е.) Заснування міста Еребуні досягла своєї мети: урарти успішно облаштувалися в долині Арарату. Перші шість років Еребуні залишався єдиним урартським містом в Араратській долині, але в 776 році до н. е. Аргішті I засновує Аргіштіхінілі — ще одне велике місто неподалік від сучасного Армавіру. Облаштування Аргіштіхінілі переконує, що це місто вирішувало переважно господарські, а не військові задачі. Таким чином, уже через шість років після заснування Еребуні урарти міцно закріпилися в долині Арарату і пожинали плоди своїх господарських дій. Канали, прокладені Аргішті I забезпечили землям необхідне зрошення, і родючі землі долини приносила багаті врожаї. У період з 782 по 735 роки до н. е. за часів царювання Аргішті I та його сина Сардурі II було збудовано кілька великих зерносховищ в Еребуні. Подібне будівництво в сусідньому Аргіштіхінілі було ще масштабнішим, а за Еребуні зберігалася військова влада і сила в регіоні . + Приклади клинописних текстів про будівництво зерносховищ в Еребуні Написи були виявлені під час археологічних розкопок 1967–1968 років на каменях, закладених в основу приміщень. Зберігаються в музеї «Еребуні» в Єревані. Переклад написів: Аргішті, син Менуа, це зерносховищі заповнив; тут 10 тисяч 100 Капі Переклад М. В. Арутюняна зі статті.Переклад напису: Величчю бога Халді Сардурі, син Аргішті, це зерносховище наповнив; 10 тисяч 100 Капі тут .
Занепад Еребуні (735—600 рік до н. е.)