Тіра (, ) — давньогрецьке місто, розташоване на правому березі Дністровського лиману на території сучасного м. Білгорода-Дністровського Одеської області.
Назва Назва походить, імовірно, від назви річки Тира (Тирас). Назви міста часто мінялися в історії. Вперше місто відоме під назвою Офіусса. Пізніше як Тира, Альба, Білгород, Аккерман.
Історія
Збереженість Унаслідок зведення спочатку середньовічного міста та фортеці, а потім і сучасного, значна частина античного міста була знищена, забудованим виявився і некрополь Тіри. Частина міста була зруйнована водами Дністровського лиману. Збереглося 11—12 га території за межами середньовічної фортеці, де знайдені культурні нашарування античної доби. Розкопані залишки житлових кварталів IV ст. до н. е. — IV ст. н. е. й оборонних споруд кінця IV ст. до н. е. — середини ІІІ ст. н. е. Найранішими об'єктами можуть вважатися деякі підвальні приміщення, які були споруджені в самому кінці V — на початку IV ст. до н. е. і пізніше були перебудовані.
Особливе зацікавлення через добру збереженність викликає комплекс римської цитаделі, площа якої складає не менше ніж 2,5 га, а час появи — ІІ ст. н. е. Від цитаделі збереглося декілька стін і башт, а також однокамерна будівля вексиляції I Італійського легіону. Пізніше на залишках цих споруд виникає житлова забудова післяготського часу. Від некрополя Тіри до наших днів зберігся тільки кам'яний склеп римського часу, що отримав назву «Скіфська могила» та знаходився під п'ятиметровим курганом. Внутрішня поверхня стін склепу покрита хвилеподібними та спіральними рельєфними візерунками.
Ранній етап Місто було засноване вихідцями з Мілета, ймовірно, наприкінці VI — на початку V ст. до н. е., точна дата поки що не встановлена. Освоєння району колонізації відбувалося інакше, ніж в Ніконії або Ольвії: в архаїчний час сільські поселення навколо Тіри були відсутні. У зв'язку з цим є підстави реконструювати просторове розташування сільськогосподарських угідь Тіри для кінця VI—V ст. до н. е. у вигляді системи наділів у безпосередній близькості від апойкії.
На ранньому етапі кількість мешканців не перевищувала 2,5 тис. осіб. Проте, судячи зі знахідок керамічного посуду, торгівля велася з Іонією, Хіосом, Істрією, Аттикою. Місто досягає певного розквіту. Зберігся напис, що містив список грошових внесків членів Афінського морського союзу в 425—424 рр. до н. е. У ньому були відновлені назви Тіри й Ніконія, які платили фороси у розмірі двох талантів і трьох тисяч драхм (1/2 таланту) відповідно. Цей напис дає можливість вважати ці два міста Нижнього Подністров'я членами Афінського союзу та засвідчує, що вже на останню чверть V ст. до н. е. Тіра була значнішою за Ніконій, про що свідчить розмір фороса.
Оборонні споруди Імовірно, до кінця V — початку IV ст. до н. е. належать споруди оборонних стін міста. За час існування оборонна система не раз зазнавала руйнувань і її знову відбудовували. Можна виділити три різночасові частини оборонного комплексу, взаємне відношення яких майже не можливо з'ясувати і поки не можна остаточно зрозуміти.
Перша частина (північна) включає оборонні стіни і круглу башту, яка стояла окремо. Вона була могутньою спорудою (діаметр башти — 11 м), складеною з масивних, добре оброблених прямокутних плит і блоків, прикрашених рустом. Друга частина оборонних споруд виникла пізніше, скоріше за все, вже після походу Зопіріона, коли перша частина системи зазнала руйнувань. Вона представлена двома куртинами. Третя частина системи оборонних споруд розташовується на південь від перших двох частин. Вона складалася з кількох куртин: тієї, що зв'язувала круглу башту з північно-західною частиною, південної куртини, що сполучала її з п'ятикутною баштою, та куртини, розташованої на південь від неї. Ця частина оборонної системи була побудована в пізньоелліністичний, а можливо, й у римський час. Південна куртина і п'ятикутна башта споруджені в іншій манері, ніж північна і північно-західна частини оборонного комплексу, що може вказувати на значний часовий розрив у їх спорудженні. Вони складаються з дуже великих плит і блоків. В цьому відношенні південна частина оборонного комплексу Тіри унікальна для Північного Причорномор'я. Житлові споруди Тіри доримської доби належать до безордерної групи. Площа будинків, що реконструюється, становить 150—330 м², вони мали підвальні та наземні поверхи. Тірські будинки мають деяку конструктивну схожість з житловими комплексами Ольвії.
Період економічного зростання Економічне зростання Тіри припадає на IV — середину III ст. до н. е. У цей час вона набуває вигляду, що був типовим для давньогрецького міста. Площа міста досягає 6—12 га (з урахуванням імовірних розмірів затопленої частини), а вірогідна кількість населення становить 2—4 тис. Знахідки архітектурних деталей, хоча й нечисленні, свідчать про наявність ордерних споруд. Відомі також залишки статуарної мармурової скульптури. Сільські поселення виникають на західному березі правого рукава Тирасу.
Основою економіки залишається сільське господарство. У Тірі й на її поселеннях були знайдені зерна проса, ячменю, голозерної м'якої і карликової пшениці, а також одно- і двозернянки. Мабуть, існували виноградарство та виноробство. Побічно про це свідчать зображення виноградного грона на монетах Тіри цього періоду, а також знахідки декількох тарапанів, які використовували під час виробництва вина, здебільшого в домашніх умовах. Існувало розвинене тваринництво, для якого характерним було переважання дрібної рогатої худоби. Певну роль відігравали промисли, перед усім, рибальство.
Значно розширюються торговельні зв'язки міста з середземноморськими і причорноморськими центрами — Фасосом, Родосом, Аттикою, Кизиком, Сінопою, Гераклеєю, Томісом, Каллатісом, Ольвією, Херсонесом, Босфором, Александрією Єгипетською. У другій чверті IV ст. до н. е. місто починає карбувати власну монету із зображенням на аверсі голів Геракла, річкового божества Тираса, Деметри. На реверсі — бик або голова коня. Пізніше з'являються й інші зображення — Олександра, Афіни, Аполлона, Тіхе, Діоніса та ін. Чималу роль у процвітанні Тіри зіграли контакти із фракійськими та скіфськими племенами. На гетських поселеннях Нижнього Подністров'я й у скіфських курганах Дністро-Дунайського межиріччя знайдено багато предметів грецького походження, які потрапляли до варварів, насамперед з Тіри.
У IV ст. до н. е. не виключено входження Нижнього Подністров'я до могутнього скіфського державного утворення на чолі з царем Атеєм. Невідомо, наскільки події останньої третини IV ст. до н. е., пов'язані з походом Зопіріона, зачепили Тіру. Проте саме в цей час оборонна система занепадає та відбувається перебудова житлових кварталів міста, що могло бути результатом військового руйнування. До середини III ст. до н. е. сільські поселення хори Тіри припиняють своє існування, ймовірно, внаслідок нашестя галатів. На деяких із поселень виявлені сліди пожежі. Тіра, як і інші античні поліси Причорномор'я, вступає у смугу затяжної кризи. Сільськогосподарська територія звужується до розмірів найближчої до міста округи. Є підстави припускати, що з кінця II ст. до н. е. Тіра була залежною від Понтійської держави Мітрідата VI Євпатора, а до 70 р. до н. е. вона вийшла з числа його союзників. В середині І ст. до н. е. Тіра, як і Ольвія, зазнала нашестя гетських племен під проводом Буребісти. Дослідження останніх років виявили тут шар пожежі, чітко датований монетними знахідками серединою І ст. до н. е. На якийсь час поліс припинив своє існування.
Римський період Однак уже в І ст. н. е. Тіра була достатньо розвиненим містом. Протягом римського часу Тіра залишалася найбільшим античним центром Нижнього Подністров'я. Близько 47 р. н. е. починається випуск власної монети, який набуває більш-менш регулярного характеру вже за імператора Веспасіана (69—79 рр.). Це свідчить про відновлення функціонування власне тірських державних структур, принаймні, від середини І ст. н. е. У першій половині І ст. н. е. починають відігравати істотну роль торговельні зв'язки з дружнім Римові тракійським Одрісським царством. Водночас з цим дедалі більше посилюється вплив Риму, який між 44—46 рр. н. е. на місці Одрісської держави організовує провінцію Тракію, а землі біля Дунаю та Добруджі передає створеній раніше провінції Мезія. За декілька десятиріч до того під владою Риму опинилися античні міста Західного Причорномор'я.
У 56—57 рр. під час намісництва на Нижньому Дунаї легата Мезії Плавція Сільвана в Тірі вводиться нове літочислення. Цю подію багато дослідників пов'язують із включенням Тіри до складу римської провінції Мезії. Добровільне підкорення Тіри Риму було спричинене необхідністю захисту від варварів. Є й інша точка зору — введення в Тірі нової ери було пов'язане з наданням місту Римською імперією права автономії. Що б там не було, перший датований напис з Тіри, який свідчить про присутність римського гарнізону, відноситься до 116—117 рр.; це напис, поставлений центуріоном V Македонського легіону. Окрім частин цього легіону в Тірі до складу вексиляції входили в різний час підрозділи I Італійського і XI Клавдієва легіонів. Про склад гарнізону свідчать і численні клейма на черепиці. Разом з основними легіонами до складу римського гарнізону входили й допоміжні загони. На чолі гарнізону стояв командир у чині центуріона. Крім того, відомо, що в гарнізоні були писар, фельдшер або санітар, вершник, прапороносець. Гарнізон розміщувався всередині цитаделі. Окрім сухопутних підрозділів в Тірі була стоянка Мезійської ескадри римського флоту. Про це свідчать: прокреслене на цеглині зображення військового корабля; напис на вівтарі на честь Мітри, поставлений воїном, що служив на кораблі; пошкоджений напис зі згадкою про легкі військові судна — лібурни, а також про моряків та воїнів, які служили, — класіаріїв. Римська влада, прагнучи зміцнити своє панівне становище в регіоні, здійснює ряд заходів для захисту провінцій від варварів, що рухалися зі сходу. За Траяна з'являється укріплений пункт римських військ у с. Орловка в Одеській області.
Точна дата виводу римських військ із Тіри невідома. Найвідоміше, це відбулося у третій чверті ІІІ ст. н. е. Саме до цього часу належать сліди згарищ на городищі, які пов'язуються з однією з готських навал. А в 271 р. римські війська були взагалі виведені з Дакії. Після правління Олександра Севера Тіра припиняє карбування своїх монет. У зв'язку з цим деякі дослідники відносили готський розгром Тіри саме до цього часу. Згодом було встановлено, що місто, хоч і припинило випуск монет, але продовжувало надкарбовувати більш ранні випуски і користувалося власне римськими монетами. Все це було б неможливо, якби місто було зруйновано. Підтвердженням безперервного існування міста до третьої чверті ІІІ ст. н. е. може бути той факт, що в Тірі були знайдені монети всіх імператорів періоду 238–270 рр., а потім йде перерва в монетних надходженнях аж до правління Діоклетіана (284–305 рр.). Згідно з цим, було зроблено цілком слушне припущення, що Тіра була зруйнована під час масового походу причорноморських племен 269–270 рр. і знову відбудована за часів Діоклетіана.