Гі́ткліфф (Гі́т) Е́ндрю Ле́джер (; 4 квітня 1979 — 22 січня 2008) — австралійський актор. Найбільшу славу здобув посмертно, завдяки ролі Джокера у фільмі «Темний лицар» Кристофера Нолана. Другий актор в історії (після Пітера Фінча), нагороджений премією «Оскар» посмертно.
Біографія Юність Гіткліфф Ендрю народився 4 квітня 1979 року у Перті, що у Західній Австралії. Його мати, педагог Саллі Рамшоу, викладала французьку мову. Вона походила з відомого шотландського клану Кемпбел, а ім'я своїм дітям дала на честь героїв роману Емілі Бронте «Буремний перевал»: старшій дівчинці Кетрін, а молодшому хлопчикові — Кліфф, проте всі рідні і близькі називали їх Кейт і Гіт. Батько ж майбутнього актора Кім, продовжував сімейну справу — працював інженером на сталеливарному заводі «Engineering Foundry», а вільний час віддавав улюбленій справі — автоперегонам.
Гіт мав англійське, ірландське та шотландське походження — пращури Гіта приїхали до Австралії з Великої Британії. Завдяки родині батька прізвище Леджер було тут досить відомим — окрім заводу, який постачав більшу частину сировини для трубопроводу Калгурлі, ще прославився й прадід Кліффа — сер Френк, який свого часу допомагав університетам, організовуючи виступи відомих лекторів та сплачуючи додаткові стипендії обдарованим студентам — ім'я прадіда зараз носить один із благодійних фондів.
Здобував освіту у початковій католицькій школі «Mary's Mount Primary School» в Гусберрі Гілл, а згодом вступив до Гілдфордської гімназії для хлопчиків. Тут же на території закладу Гіт залюбки вчився поводитися з кіньми. Але Гіту найбільше подобалося грати в шахи, за що він неодноразово отримував нагороди. Улюблені футбол, крикет та хокей забирали чимало часу і приносили свої лаври — в дитинстві йому пророкували кар'єру в хокейному спорті.
У вільний час ходив із батьком на риболовлю та допомагав йому поратися з гоночними авто, а згодом так захопився батьківським хобі, що навіть сам вирішив спробувати їздити і таки завоював декілька титулів на чемпіонатах із перегонів на спортивних автомобілях. Тож, згодом, навіть коли батьки розлучилися, часто бачився з батьком.
В Гілдфордській гімназії здобув і свій перший акторський досвід. Коли він вперше побачив виступ у постановці своєї старшої сестри, то був настільки враженим, що вирішив будь-що спробувати й себе на сцені — так отримав роль Пітера Пена в одній із постановок. Театр захопив Гіта, і опираючись протистоянню деяких вчителів, він все більш наполегливо домагався свого.
Перші роботи Поки ще не визначився остаточно з вибором професії, самокритично оцінюючи свої можливості і не покладаючи на них особливої надії, він домовився з агентом сестри, що той при нагоді шукатиме роботу й для нього. Так, у 1992 році він вперше отримав хоч і зовсім невеличку, але справжню роботу в кіно — у фільмі «Клоунада», де зображував малого Ерні Дінґо, який втік від батьків, щоб приєднатися до цирку. А рік по тому вдалося знятися ще й у кількох епізодах серіалу «Корабель біля берега», зйомки якого саме проходили в Перті.
У 1995 році сів за книжки і достроково склав іспити, аби швидше закінчити базову освіту і серйозніше зайнятися своєю акторською кар'єрою. Після того, зі своїм найліпшим другом дитинства Тревором Дікарло, вирушає до Сіднею, перетнувши для цього із заходу на схід весь материк і подолавши 3200 кілометрів.
У Сіднеї вони разом ще з одним товаришем ділили на трьох квартиру. Досить швидко отримав роботу в серіалі про олімпійських чемпіонів «Піт», де зіграв велосипедиста. Найцікавіше те, що саме в цьому серіалі він вперше зіграв гомосексуала — оскільки до цього на австралійському телебаченні ніколи не з'являлися геї, то Гіта просто не могли не помітити і відразу запропонували роботу в одному із найуспішніших в Австралії телешоу «Вдома і в гостях» та роль середньовічного воїна Конора у фентезійному серіалі «Рев».
Також отримав невеличку роль в австралійському фільмі «Чорна скеля» про школяра, який стає свідком насильства і вбивства та змушений тримати рота на замку, аби не зрадити своїх друзів. Серіал особливого успіху не здобув, але дав можливість Гіту отримати неабиякий досвід виконавця головної ролі, а також його помітили боси Голлівуду і запропонували стати клієнтом престижної американської агенції.
1999 року Гіту запропонували роль в американській підлітковій комедії «10 речей, які я в тобі ненавиджу», знятій за мотивами п'єси Шекспіра «Приборкання норовливої». Гіт взяв участь у цьому проєкті, хоч такий жанр йому і не подобався.
Пізніше, того ж року, Гіту запропонували головну роль у картині «Пальці віялом» знаменитого австралійського режисера Грегора Джордана — за сюжетом дрібний бандит Джиммі із передмістя Сіднею, який марить успіхом у злочинному світі, вплутується в халепу із гангстерами та законом.
Початок 2000-х Після тривалих пошуків і серії невдалих спроб Гіту нарешті дуже сильно поталанило — його було обрано серед двох сотень кандидатів на роль сина героя Мела Гібсона в історичній драмі «Патріот» Роланда Еммеріха. Герой Гіта кидає виклик батькові та йде битися на боці революціонерів. Фільм зібрав у світі понад 200 мільйонів доларів, отримав три номінації на «Оскар» та цілу низку інших престижних відзнак кінематографу. Одну з нагород фільму приніс і Гіт — за версією «Blockbuster Entertainment Award» він став улюбленцем публіки серед дебютантів.
Це був справжній успіх для молодого актора — тепер він опинився в центрі уваги. Гіту стали пропонувати відоміші і цікавіші роботи — розпочався новий період його життя. Єдиним недоліком такої уваги стала настирливість журналістів і папараці. Гіта засуджували за куріння, називали політично некоректним.
Наступною роботою Гіта став комедійно-історичний фільм Браяна Гелґеленда «Історія лицаря». Під час зйомок «Історії лицаря» у Празі Гіт познайомився з гламурною світською левицею Гізер Грехем, яка була на 9 років старшою за нього — вона в той час саме знімалася у фільмі «Із пекла» з Джонні Деппом. Їх романтичні стосунки швидко закінчились, але надали нових сил бульварній пресі.
Гіт залишався на гребені хвилі популярності, яка принесла йому одразу дві драматичні ролі. Спочатку було укладено контракт на зйомки «Бал монстрів», де його роль була хоч і невеликою, але досить цікавою своєю психологічною складністю. Гіт мав зображати Соні Гротовськи — вразливого сина тюремного ката, який змушений працювати на жахливій роботі і в майбутньому має замінити батька на його посаді, але не витримавши такого життя, його герой після страти одного із в'язнів накладає на себе руки і тим самим змушує батька стати на шлях спокути.
В цей самий час до Гіта звернувся Веслі Бентлі з пропозицією зайняти місце Джуда Лоу, який через нестачу часу не міг розпочати роботу. В результаті Гіт вкотре з'явився в історичному фільмі — він отримав головну роль офіцера Гаррі Фавершема в екранізації Шекхара Капура роману «Чотири пера» А. Мейсона. За сюжетом герой Гіта спочатку заплямував свою честь відставкою напередодні виряджання його полку на війну до Африки, за що друзі й навіть наречена вважали його зрадником, а потім відважно відстоював своє чесне ім'я в самостійній війні задля визволення з полону друзів. На зйомках актор вразив колег своєю відвагою, виконуючи абсолютно всі трюки без допомоги дублерів, що, на жаль, не надто допомогло фільму стати успішним.
Влітку 2001 року після розриву своїх стосунків із Хізер Грем, Гіт повернувся до Крістіни Каучі і жив із нею у західному Нью-Йорку, поки робота не закинула його до Риму — на зйомки у фільмі вже знайомого по «Історії лицаря» режисера Брайана Гелгеленда — цього разу це був низькосортний трилер на релігійну тематику «Пожирач гріхів» (він же «Порядок»). За сюжетом герой Гіта — член таємного ордену, який вирушає в Рим для розслідування серії схожих між собою вбивств і смерті голови ордену і в результаті відкриває одну із жахливих таємниць церкви.
Після зйомок у Гелґеленда Гіт повертається до Австралії для зйомок у фільмі «Банда Келлі» ще одного знайомого йому режисера . Це стало причиною розриву стосунків із Крістіною Каучі, але незабаром актор почав зустрічатись з партнеркою за фільмом Наомі Воттс, з якою вони були знайомі ще з серіалу «Вдома і в гостях», і, знову ж таки, старшою за нього на 11 років.
Гіт тим часом вперше продемонстрував бажання перебирати пропозиції і відмовився від чергової «нетрадиційно орієнтованої» ролі, чим вразив усіх причетних до кінобізнесу, оскільки йшлося не про нікому не відому малобюджетну драму, а про головну роль Александра Македонського в блокбастері Олівера Стоуна «Александр». Зрештою передчуття Гіта не підвели, оскільки фільм був нещадно розкритикований, добряче попсував кар'єру Коліну Фарреллу, який зрештою замінив Гіта, і ледь зміг повернути свій бюджет.
Успіх Натомість Гіт вирішив урізноманітнити фільмографію різноплановими ролями. Так, у фільмі «Королі Догтауна» Кетрін Гердвік актор створив образ Скіпа, лідера команди скейтбордистів, який виховав кілька спортивних талантів, допоміг їм зійти на вершину слави, але в результаті сам залишився ні з чим. Потім Гіт знявся разом із Метом Деймоном у фентезійному фільмі про фальшиві чари і магію режисера Террі Ґілліама «Брати Грімм», де зіграв старшого, хоч сам молодший за Деймона, і серйознішого з братів.
У цей час до Гіта звернувся Енг Лі з пропозицією зіграти ковбоя-гомосексуала Енніса Дель Мара у фільмі «Горбата гора», екранізації розповіді Пулітцерівського лауреата . Спочатку Гіт не виявив бажання вплутуватись ще в одну нетрадиційну стрічку, але все ж дав почитати сценарій Наомі Воттс і та вмовила його прийняти виклик. Актор погодився на зйомки. Стосунки Гіта і його екранної дружини Мішель Вільямс у житті склалися набагато краще, аніж у кіно — Гіта і Мішель пов'язали не лише почуття, а і спільна донька Матильда Роуз.
Гіт розповідав, що саме для цього фільму, вперше за всю його кінокар'єру, йому рекомендували «накачатися» алкоголем, щоб було легше перейти межу — може, через це в результаті актор зламав партнеру Джейку Джилленголу носа. Але страждання не були марними — приз нью-йоркських кінокритиків найкращому акторові та величезна кількість номінацій (у тому числі на «Оскар», три з яких фільм у результаті виграв, і «Золотий глобус» — їх було отримано чотири) остаточно поставили Гіта в ряд найвідоміших молодих акторів.
Актор досить швидко повернувся до гетеросексуального іміджу героя-коханця, зігравши головну роль у сучасній інтерпретації відомого Джакомо Казанови у фільмі «Казанова» режисера Лассе Гальстрема. Спеціально для цієї ролі Леджер навчився їздити на гондолі.
Після успіху «Горбатої гори» Гіт остаточно взяв свою кар'єру у власні руки, абстрагувавшись від потреб «фабрики мрій» — він не лише віддав свій талант у руки незалежних режисерів для роботи над неоднозначними стрічками, а й сам став режисером, щоправда, для початку лише відеокліпів, і започаткував нову студію Masses Music. В майбутніх планах у нього були зйомки документального фільму про британського співака Ніка Дрейка, який помер у віці 26 років через передозування антидепресантів.
Останні ролі та смерть У наступному фільмі «Кенді» австралійського режисера Ніла Армфілда, знятому за книгою Люка Девіса, Гіту довелось перевтілитися в поета Дена, в житті якого всього дві пристрасті — дівчина Кенді (у виконанні Еббі Корніш) та героїн. Готуючись до ролі, Гіт з Еббі знайомилися зі справжніми наркоманами, аби досконало увійти в образ. Це був один із небагатьох фільмів, де Гіт розмовляв із рідним австралійським акцентом, який до того часу можна було почути від нього лише в реальному житті, і єдиний фільм, який зачепив болючу для Гіта тему наркоманії — в бульварних таблоїдах неодноразово приписували актору наркотичну залежність від кокаїну та героїну, говорили навіть, що він таємно проходив реабілітацію в клініці, хоча жодного безсумнівного доказу цьому так і не було.