Трубецьки́й Мико́ла Сергі́йович (; —1938) — російський філолог і філософ, з 1922 — професор славістики у Віденському університеті. Співзасновник Празького мовознавчого гуртка. Член князівського роду Трубецьких.
Відомий тим, що у 1920-х роках разом із Георгієм Вернадським та Петром Савицьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства.
Творча спадщина («Основи фонології», 1939, перекладалася українською); (1925 — 1928), де староукраїнське письменство змішане з російським); (, 1925 — обстоює непереконливі датування розпаду східно-слов'янської «мовної єдності»); (збірник , 1927); (, 1927 — обстоюється згода на українську культуру лише як «індивідуацію спільноруської для нижчих потреб»); (, 1928 — пом'якшення попередньої позиції допущенням української мови та культури для вищих потреб, але з орієнтацією на російську термінологію); (, 1935 — твердження, що демократичний устрій сучасності має змінитися устроєм ідеократичним, (переклад українською на сайті ЄСМ: Про ідею-правительку ідеократичної держави)) (, 1928).
Примітки
Посилання
Література та джерела Ясь О. В. Трубецькой Микола Сергійович // Трубецкой Ніколай //