Туманські — старшинсько-дворянський рід, мабуть, правобережного походження.
На Лівобережжі перші покоління Туманських були священиками. Григорій Тимофійович Туманський був протопопом у Басані, Переяславського полку (1730–50).
Василь Григорійович (бл. 1719–1809) був останнім генеральний писарем (з 1762), членом Малоросійської Колеґії (з 1764), віце-губернатором Новгород-Сіверського намісництва (1782 — 85)
Осип Григорійович (1731–бл. 1798) був членом Генерального Суду (1781–82), а згодом гол. Новгород-Сіверської Палати Карного Суду (1783–95).
Іван Григорійович (1740–після 1798) був обер-секретарем Сенату в Петербурзі (до 1777), членом Малоросійської Колеґії (1777–82), головою Київської Палати Цивільного Суду (1791–96). Він був письменником і перекладачем з німецької і французької мов.
Онуки Григорія — Михайло й Іван Васильовичі були вихованцями Кенігсберзького Університету; Михайло був членом Малоросійської Колеґії (1778–82), упорядковував архів Колеґії й збирав матеріали до історії України (зокрема твори С. Лукомського).
Син Осипа Федір (1757–1810), також вихованець Кенігсберзького Університету.
Рід Туманських у ХІХ ст. дав низку держ. і військовий діячів, літераторів: російські поети Василь Іванович (1800–60) і Федір Антонович (1801–53), генеральний консул у Белграді; вчений орієнталіст Олександер Григорович (1861–1920) та ін. Туманські були дідичами й земськими діячами Чернігівщини й Полтавщини.
Література
Томазов В. В. Туманські // Посилання Туманські //