Українська школа в польській літературі — термін, вжитий уперше 1837 року польським письменником А.Тишинським і поширений пізніше також в українському літературознавстві на означення групи польськомовних поетів і письменників доби романтизму, які в своїй творчості зверталися до української історичної тематики, описів побуту і природи, фольклору тощо.
До цієї групи зараховують: Тимка Падуру, що писав українською мовою («Ukrainky»); Антонія Мальчевського («Maria»); Северина Гощинського, автора поеми про гайдамацьке повстання «Zamek Kaniowski», визнаного за найтиповішого представника цієї школи; Богдана Залеського («Dumka hetmana Kosińskiego», «Dumka Mazepy», збірка поезій «Duch od stepu», «Tarasowa mohyła» тощо); Юліуша Словацького (у романтичному насвітленні леґенда про юнацькі любовні пригоди майбутнього гетьмана України в поемі «Mazepa», картини української природи й побуту в поемах «Beniowski», «Sen srebrny Salomei»); Вінцента Поля (географічний та етнографічний опис українських земель як частини Речі Посполитої в «Pieśń o ziemi naszej»); Міхала Чайковського (повісті з українського життя: про козака-віщуна, який передрікає занепад Польщі, — «Wernyhora», про Івана Виговського — «Hetman Ukrainy»); Міхала Ґрабовського, приятеля П.Куліша й співробітника «Записок о Южной Руси», автора повістей з українського життя («Koliszczyzna і stepy», «Stanica hulajpolska», «Zamieć w stepach»); Юзефа Коженьовського (драма «Karpaccy górale»); Юзефа Ігнація Крашевського (українські мотиви в повістях: «Chata za wsią», «Ostap Bodnarczuk», «Ulana», «Jaryna»); Чеслава Неймана.
Традиції української школи тривали й далі в творчості багатьох польськомовних письменників (Станіслав Вінценз, Єжи Єнджеєвич, Юзеф Лободовський тощо).
Див. також Українська школа в австрійській літературі
Посилання
Подільські товтри — етнографія України у творах представників «української школи» у польській літературі.
Література
Wielka encyklopedia powszechna. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1968, t. 11, s. 797.