Миха́йло Па́влович Фі́ґоль (18 жовтня 1927, Крилос — 25 травня 1999, Івано-Франківськ) — український художник та педагог, мистецтвознавець(доктор мистецтвознавства з 1998 року). Заслужений художник Української РСР з 1990 року.

Життєпис Народився 18 жовтня 1927 року у селі Крилосі (нині Івано-Франківського району Івано-Франківської області).

1961 року закінчив факультет мистецтвознавства Інституту живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна АМ СРСР у Ленінграді. Від 1964 року викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті (нині Карпатський національний університет імені Василя Стефаника), від 1991 року — професор, завідувач кафедри образотворчого мистецтва вишу. 1972 року в Ленінграді захистив кандидатську дисертацію на тему: «Українська сатирична графіка кінця XIX — початку XX століття». 1998 року в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника захистив докторську дисертацію на тему: «Мистецтво Галича XII—XIV ст. (Історія. Типологія. Художні особливості)».

18 вересня 1998 року відкрив домашню картинну галерею, присвячену 1100-річчю Галича.

1999 року став лауреатом премії імені Василя Стефаника.

Родина Дружина Тетяна Фіголь (до шлюбу Дяків; 1932) — лікар-педіатр, упорядковує спадщину чоловіка. Діти: Оксана (в шлюбі Хвостова; 1957) — викладач відділу спеціального фортепіано у Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької. Олексій ( 1961) — старший викладач кафедри рисунку та живопису у Львівській національній академії мистецтв.

Творчість Працював у галузях станкового (писав портрети, пейзажі) та монументального живопису (створював мозаїки), станкової графіки. Серед робіт: мозаїки: «На високій полонині», диптих «Ратоборці»; розпис фоє кінотеатру «Космос» (Івано-Франківськ); пейзажі; тематичні килими. «Ярослав Васильович Пстрак» (монографія, 1966). «С. Кириченко та Н. Клейн» (альбом, 1970). «Політ. сатира в укр. мистецтві кін. XIX — поч. XX ст.» (1974). монографія «Образотворче мистецтво Румунії» (1982). «Осип Сорохтей» (проспект, 1971; каталог, 1986). Графічні портрети Осипа Сорохтея (каталог, 1990). «Радість і смуток Ярослава Пстрака» (повість, 1997). «Мистецтво стародавнього Галича» (монографія, 1997). «Історія Галича» (1999).

Мистецька спадщина: портрети Василя Стефаника; Лесі Українки; художників Михайла Зорія, Д. Іванцева; Роксолани; 17 графічних портретів володарів Галицько-Волинського князівства; картини: «Вернигора»; «Полковник Семен Височан»; «Захар Беркут».

Галицька трагедія: «Настася»; «Ярославна»; «Галичанки»; «Олекса Довбуш»; «Галич 1221 року»; «Данило Галицький і Мстислав Удатний»; «Крилоське Успіння»; «Посли візантійського царя Емануїла II в Галичі».

Живописні зображення архітектурних пам'яток Прикарпаття, Галича, Чехії, Словаччини, Угорщини, Золотого кільця Росії, Індії, Єгипту. Автор понад 50 наукових праць, присвячених українському образотворчому мистецтву, творчості Василя Касіяна, Ярослава Пстрака та графіці кінця XIX — початку XX століть.

Вшанування пам'яті Через місяць по смерті Михайла Павловича Івано-Франківська міська рада ухвалила перейменувати в Івано-Франківську вулицю Долинську, на якій жив митець, на вулицю Михайла Фіголя.

Ухвалою Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника від 25 вересня 2007 року ім'я Михайла Фіголя присвоєно кафедрі образотворчого мистецтва Інституту мистецтв, який є структурним підрозділом названого університету. З цього часу повна назва кафедри: кафедра образотворчого мистецтва імені Михайла Фіголя.

Примітки

Джерела

Фіголь Михайло Павлович //