Полілогізм - хиба, полягає в тому, що представникам різних рас, соціальних класів або часів приписують використання різних логік. Нацизму, марксизму та деяким іншим політичним та соціальним філософським школам притаманна ця хиба.
Прибічники полілогізму мають відкидати закон протиріччя або не визнавати існування єдиної епістемологічно об'єктивної реальності.
Отже, Полілогізм — це епістемологічне переконання, згідно з яким різні групи людей, наприклад, ті, що визначаються за расовою, класовою чи національною ознакою, міркують принципово по-різному.Percy L. Greaves Jr. (1974). "Glossary, Panphysicalism - Pump-priming". Mises Made Easier. Retrieved 2011-01-13. Цей термін популяризував австрійський економіст і соціальний теоретик Людвіг фон Мізес для опису та критики теорій, які розглядають людську логіку як залежну від соціального, біологічного чи історичного контексту. Perrin, Pierre (2005). "Hermeneutic economics: Between relativism and progressive polylogism". Quarterly Journal of Austrian Economics. 8 (3): 21–38. doi:10.1007/s12113-005-1032-3. Мізес виділив кілька проявів цього поняття, зокрема «марксистський полілогізм», який передбачає існування окремих «буржуазної» та «пролетарської» логік, та «расовий полілогізм», який приписує різним расам різні логічні структури. Mises, Ludwig von (1998) . "The Logical Aspect of Polylogism". Human Action: A Treatise on Economics (Scholar's ed.). Ludwig von Mises Institute. pp. 75–76. Retrieved 11 June 2026.
У фундаментальних працях, таких як «Людська діяльність» та «Теорія та історія», Мізес стверджував, що полілогізм зазнає поразки, оскільки його прихильники ніколи систематично не окреслюють ці нібито альтернативні логіки. Мізес заявляв, що прив’язування аргументу до походження автора часто використовується як інструмент «ad hominem» для відкидання небажаних теорій, особливо в економіці, без аналітичного розгляду самих аргументів.Mises, Ludwig von (1998) . "The Praxeological Aspect of Polylogism". Human Action: A Treatise on Economics (Scholar's ed.). Ludwig von Mises Institute. pp. 76–84. Retrieved 11 June 2026. Визнаючи, що особисті цінності, інтереси та історичний контекст значною мірою впливають на людське судження, Мізес стверджував, що фундаментальні механізми логіки залишаються універсальними.
Слідом за Мізесом поняття полілогізму досліджувалося переважно в рамках австрійської економічної методології, герменевтики та політичної філософії. Пізніші вчені розширили значення цього терміна, щоб попередити про ризики епістемологічного суб’єктивізму, причому деякі з них стверджували, що відокремлення логічних здібностей груп може підживити політичний колективізм та виправдати конфлікт.Moseley, Alexander (2002). A Philosophy of War. Algora Publishing. p. 239. ISBN 978-1-892941-94-7. Сучасні академічні дебати продовжують досліджувати нюанси заперечення Мізесом полілогізму та його наслідки для інтерпретації його методологічного апріоризму.
Походження та визначення Слово «полілогізм» поєднує елементи грецького походження «полі-» («багато») та «логос» («розум», «слово» або «логіка»). П’єр Перрін пише, що цей термін, «як видається, був введений Мізесом», і визначає його як епістемологічну точку зору, згідно з якою «логічна структура розуму суттєво відрізняється між різними групами людей».Perrin, Pierre (2005). "Hermeneutic economics: Between relativism and progressive polylogism". The Quarterly Journal of Austrian Economics. 8 (3): 21–38. doi:10.1007/s12113-005-1032-3
Мізес розвинув цей термін у кількох методологічних працях, зокрема в «Людській діяльності» та «Теорії та історії». У «Людській діяльності» він ототожнював «марксистський полілогізм» з поглядом, що різні соціальні класи мають різні логічні структури, а «расовий полілогізм» — з поглядом, що різні раси мають різні логічні структури. У праці «Теорія та історія» він пов’язав полілогізм із ширшими дебатами щодо історицизму, детермінізму, марксизму та епістемологічного статусу наук про людську діяльність.Mises, Ludwig von (1969) . Theory and History: An Interpretation of Social and Economic Evolution. Arlington House. Retrieved 11 June 2026.
Критика Мізеса Мізес стверджував, що полілогізм є хибним, оскільки він не конкретизує нібито альтернативні системи логіки. На його думку, недостатньо відкинути аргумент, просто заявивши, що його автор належить до певного класу, раси чи нації. Критик повинен спочатку описати альтернативну логіку, потім показати, у чому спірний аргумент є недійсним за цією логікою, і, нарешті, продемонструвати, які висновки випливають із застосування нібито правильної логіки.
Для Мізеса це питання було особливо важливим в економіці. Він стверджував, що обґрунтованість такої теореми, як теорія порівняльних переваг, не залежить від класу, національності чи етнічної приналежності економіста, який її сформулював. Теорія, на його думку, має розглядатися на основі обґрунтованих аргументів, а не шляхом «викриття» соціального походження чи мотивів автора.
Мізес також розрізняв полілогізм і слабше твердження про те, що люди відрізняються за цінностями, інтересами та історичним розумінням. Він визнавав, що біографія та соціальні обставини можуть впливати на ціннісні судження та інтерпретацію, але заперечував, що це означає існування окремих логік для різних груп.Mises, Ludwig von (1998) . "Polylogism and Understanding". Human Action: A Treatise on Economics (Scholar's ed.). Ludwig von Mises Institute. pp. 87–89. Retrieved 11 June 2026.
Форми полілогізму У праці «Людська діяльність» Мізес розрізняв расовий полілогізм, який приписує різним расам різні логіки (так що «логіка арійців відрізняється від логіки неарійців»), та марксистський полілогізм, який приписує різним соціальним класам різні логіки (так що «логіка пролетарів відрізняється від логіки буржуазії»). Не даючи цьому поняттю назви, він також припустив, що певна форма полілогізму може приписувати різні логіки різним націям (так що «логіка німців відрізняється від логіки французів чи британців»).
У критиці певних герменевтичних підходів до економіки П’єр Перрен визначив те, що він назвав прогресивним еволюційним полілогізмом, в якому, як стверджується, логічна структура розуму еволюціонує разом з історією або соціальним розвитком. Перрен використовував цей термін, щоб довести, що надмірний наголос на контекстуальному характері знання може призвести до певної форми полілогізму.
Пізніші дискусії Після Мізеса цей термін використовувався переважно в дискусіях щодо австрійської економічної методології, герменевтики та політичної філософії. Родерік Т. Лонг у статті 2004 року в журналі «The Review of Austrian Economics» розглядав полілогізм як частину антипсихологізму Мізеса і стверджував, що міркування Вітгенштейна щодо дотримання правил можна використовувати для обґрунтування мізесівського твердження про те, що закони економіки є апріорними, а не емпіричними. Long, Roderick T. (2004). "Anti-Psychologism in Economics: Wittgenstein and Mises". The Review of Austrian Economics. 17 (4): 345–369. doi:10.1023/B:RAEC.0000044636.42352.2d.У подальшій літературі австрійської школи підхід Лонга використовувався для розмежування нормативного полілогізму — твердження, що різні групи мають свою власну обґрунтовану логіку, — та описового полілогізму — твердження, що різні групи можуть насправді дотримуватися різних правил міркування, навіть якщо не всі такі правила є обґрунтованими.Gindler, Allen (2023). "Laws of Economics under Socialism". Journal of Libertarian Studies. 27 (1): 188–212. doi:10.35297/001c.89178
П’єр Перрін використав термінологію Мізеса у своїй статті 2005 року «Герменевтична економіка: між релятивізмом і прогресивним полілогізмом». Перрін стверджував, що деякі герменевтичні підходи в економіці ризикують перейти від слабшого твердження про те, що знання є контекстуальним, до сильнішого «прогресивного полілогізму», згідно з яким логічна структура розуму змінюється разом з історичним або соціальним розвитком.
У політичній філософії Олександр Мозлі використовував цей термін поза межами суто економічної методології. У праці «Філософія війни» Мозлі стверджував, що теорії, які розрізняють епістемологічні здібності груп — що він визначив як полілогізм, — схильні до політичного колективізму та можуть слугувати обґрунтуванням агресивної війни. У своїй статті з політичної філософії для «Інтернет-енциклопедії філософії» Мозлі аналогічно описав полілогізм як погляд, згідно з яким існує або має існувати більше ніж одна форма логіки, та пов’язав його з епістемологічним суб’єктивізмом.Moseley, Alexander. "Political Philosophy: Methodology". Internet Encyclopedia of Philosophy. Retrieved 11 June 2026.
У новітніх наукових дослідженнях полілогізм розглядається як проблема інтерпретації апріоризму Мізеса. У реконструкції філософії науки Мізеса, виконаній Олександром Лінсбіхлером у 2017 році, відмова від полілогізму визначена як одне з методологічних засад Мізеса.Linsbichler, Alexander (2017). Was Ludwig von Mises a Conventionalist? A New Analysis of the Epistemology of the Austrian School of Economics. Cham: Palgrave Macmillan. doi:10.1007/978-3-319-46170-0. ISBN 978-3-319-46170-0. У 2017 році Скотт Шелл стверджував, що аргумент Мізеса сам по собі не «виключав полілогізму та не встановлював монологізму».Scheall, Scott (2017). "What is extreme about Mises's extreme apriorism?". Journal of Economic Methodology. 24 (3): 226–249. doi:10.1080/1350178X.2017.1356439. У пізнішій статті Шелл доводив, що відмова від логіки, відносної до класу чи раси, не свідчить про те, що логіка не може бути відносною в будь-якому іншому сенсі, розглядаючи це питання як частину ширшої проблеми інтерпретації методологічного апріоризму Мізеса.Scheall, Scott (2025). "The Vacuity of Ludwig von Mises's Apriorism". Journal of the History of Economic Thought. 47 (2): 238–253. doi:10.1017/S1053837224000178.
Приклад
Згідно з доктринами Марксизму, буття визначає свідомість. Належність до соціального класу визначає погляди. Оскільки наука існує лише в думках науковців й не може вийти за ці межі.Kautsky, Die soziale Revolution, 3-тє вид., Berlin 1911, II, ст. 39; в (Mises, 1951) Тому ставиться під сумнів можливість існування науки, яка б була істинною для людей всіх соціальних класів. Наступним кроком була розроблена спеціальна, пролетарська логіка, для розуміння якої слід було позбутись буржуазних стереотипів та упереджень.Dietzgen, Briefe über Logik, speziell demokratisch-proletarische Logik (Internationale Bibliothek, Vol. XXII, 2-ге вид., Stuttgart 1903), ст. 112; в (Mises, 1951) Та проголосити, що істина може бути встановлена лише засобами пролетарської логіки: «ідеї пролетарської логіки — це не ідеї партії, а результат логіки, чистої та простої».
Завдяки полілогізмові Марксизм захищається від критики, адже достатньо лише заявити, що опонент — носій буржуазної логіки. Карл Маркс, Фрідріх Енгельс та їхні послідовники не спростовували аргументи опонентів, натомість, атаками ad hominem вони намагались дискредитувати своїх супротивників.(Mises, 1951)
Див. також Освальд Спенглер Ad hominem Булверізм
Примітки
Посилання Хибу розкрито, зокрема, в Theory and History , Л. Мізесом. Jeffrey A. Tucker, Marxism without Polylogism