Ганс Міхаель Франк () (23 травня 1900 — 16 жовтня 1946) — німецький політичний діяч, один із нацистських лідерів.
Рання біографія і політична кар'єра
Народився у Карлсруе.
В кінці Першої світової війни у 1918 році добровольцем пішов на фронт.
З жовтня 1923 — член нацистської партії. 3 1930 — депутат рейхстагу, У 1933—1934 — міністр юстиції Баварії. В 1934—1939 — міністр юстиції нацистської Німеччини.
Генерал-губернатор Генеральної губернії
З 1939 до 1945 — генерал-губернатор Генеральної губернії, з центром осідку в Кракові. Виходячи із стратегічного положення Галичини — території, наближеної до зони військових дій Франк ставив своїм підлеглим завдання утримувати тут спокій і стабільність. Завдяки його політиці Галичина була відносно стабільним краєм, що давало можливість німецькому керівництву успішно заготовляти продовольство та набирати робітників до Німеччини.
До літа 1943 масові репресії у Галичині зачепили в основному євреїв. Одним із елементів його політичної лінії було підтримання і розпалювання українсько-польської ворожнечі. Толерував обмежену культурну і допомогову діяльність Українського центрального комітету в Кракові та ін. Однак головною метою на дальшу перспективу вважав повну германізацію Галичини.
6 травня 1945 був заарештований американським спецпідрозділом. На Нюрнберзькому процесі засуджений до страти через повішення.
Особисте життя 2 серпня 1925 року одружився з секретаркою Брігіттою Гербст (25 грудня 1895 — 9 березня 1959). У подружжя народились 5 дітей, кожна дитина народилася в Мюнхені:
Зіґрід (13 березня 1927 — ???, Південна Африка) Норман (3 червня 1928—2010) Брігітта (13 січня 1935—1981) — наклала на себе руки Міхаель (15 лютого 1937—1990) Ніклас (9 березня 1939)
Любив шахи. Мав одну з найкращих у світі шахових бібліотек. Під час війни організовував шахові турніри, чемпіонати Генерал-губернаторства, в яких брали участь російські та українські шахісти: О. Алехін, Ю. Боголюбов, Ф. Богатирчук.
Оцінка особистості В 1987 році Ніклас Франк написав книгу про свого батька «Батько: зведення рахунків». В ній Ніклас різко негативно відгукнувся про свого батька: назвав його «слизьким гітлерівським фанатиком» і не повірив у його каяття під час Нюрнберзького процесу.
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП (1933) Орден крові (№ 532; 1934) Почесний хрест ветерана війни з мечами Великий хрест ордена Святих Маврикія та Лазаря (1936) Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Данцизький хрест 1-го класу (1940) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу (1940) Медаль «За вислугу років в НСДАП» у бронзі, сріблі і золоті (25 років)
Галерея
Література
Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X. Fest, Joachim C. and Bullock, Michael (trans.) «Hans Frank — Imitation of a Man of Violence» in The Face of the Third Reich New York: Penguin, 1979 (orig. published in German in 1963), pp. 315—331. ISBN 978-0201407143. Schenk, Dieter (2006). Hans Frank: Hitlers Kronjurist und General-Gouverneur. Frankfurt am Main, S. Fischer Verlag. ISBN 978-3-10-073562-1 (in German).
Примітки