Альбе́рт Ереншта́йн (, 23 грудня 1886, Відень — 8 квітня 1950, Нью-Йорк) — австрійський поет і прозаїк, яскравий представник експресіонізму.
Біографія Еренштайн народився в сім'ї угорських євреїв у 16-му районі Відня Оттакрінг (за документами він народився 23 грудня, хоча сам Еренштайн протягом усього життя наполягав, що народився 22 грудня). Його батько був касиром на пивоварні Оттакрінгер, і сім'я була бідною. Його молодшим братом був поет Карл Еренштайн (1892—1971). Завдяки амбіціям матері Еренштайн зміг вступити до Піарівської гімназії у Відні (гіназія № 8), де зазнав антисемітських утисків. З 1905 по 1910 рік він вивчав історію та філософію у Віденському університеті, який закінчив у 1910 році зі ступенем доктора філософії (захистивши дисертацію на тему «Ситуація в Угорщині в 1790 році, висвітлена лекціями та постановами Державної та придворної військової ради Леопольда II»). Однак тим часом він уже зробив вибір на користь літератури, який описував так: «Навчання в університеті майже не було; але через п'ять років нібито навчання я здобув свободу: час для поетичної творчості. Толерантно ігноруючи питання, спрямовані на мене, і ображаючись на занадто легкі запитання, я навіть заробив собі ступінь доктора філософії».
У 1910 році він миттєво став відомим завдяки віршу «Мандрівники брешуть», який Карл Краус опублікував у «Факелі». Цей вірш можна віднести до руху експресіонізму, що зароджувався. У 1911 році оповідання Еренштейна «Тубуц» було опубліковане з ілюстраціями його друга Оскара КокошкиNeuauflage der 12 s/w Bilder in Armin A. Wallas: A. E.: Mythenzerstörer und Mythenschöpfer. Boer, Grafrath 1994, mit ausführlicher Interpretation Wallas’. Через Кокошку він познайомився з Гервартом Вальденом і згодом публікувався в його журналі «Der Sturm», а пізніше також у журналі Франца Пфемферта «Die Aktion». Еренштайн швидко став одним з найважливіших голосів експресіонізму і тісно спілкувався з Ельзою Ласкер-Шюлер, Готфрідом Бенном і Францом Верфелем. Хоча не всім подобалися його вірші. Поширився глузливий вірш Антона Куха: «Еренштайн у нас в великій шані, тільки вірші пише він погані».
1914—1932
На початку Першої світової війни Еренштейна призвали працювати у Віденському військовому архіві, оскільки він був непридатний до військової служби. У той час як багато інших митців спершу захопилися ентузіазмом війни, Еренштайн від самого початку був рішучим противником війни, що він чітко сформулював у низці статей та віршів (наприклад, Der Mensch schreit). Під час війни він познайомився з Вальтером Газенклевером і Мартіном Бубером. У 1916/17 роках належав до кола першого дадаїстського журналу «Die Neue Jugend», в якому публікувався разом із Францом Юнґом, Ґеорґом Ґроссом та Йоганнесом Р. Бехером; журнал займав виразно антивільгельмівську позицію і був швидко заборонений. Бехер та Еренштайн одночасно працювали редакторами у видавництві Курта ВольфаJohannes R. Becher: Tagebuchnotiz vom 2. Mai 1950. In: Adolf Endler, Tarzan am Prenzlauer Berg. Sudelblätter 1981—1993. Leipzig: Leipzig, 1994. S. 178 f.. У цей час він познайомився зі збіднілим поетом Іваром фон Люкеном, якого звільнив від військової служби за допомогою психіатра Фріца НойберґераHelmut Borth: Camminer Gespräche. BoD Books on Demand, Norderstedt, 2019. ISBN 978 373 477 5666. Kapitel Prinzessin, Boheme und Domina (Seite 155—164). Google Books, підтримував фінансово і поезію якого згодом публікував.
У 1917 та 1918 роках він уперше відвідав Швейцарію (Цюріх і Давос). Деякий час він працював у штабі військової преси у Відні, а потім через Берлін переїхав до Цюріха. У 1914 році Альфред Адлер запропонував йому посаду секретаря Асоціації індивідуальної психології, на яку він тоді працював у вигнанні в Цюріху. У 1917 році він організував лекційний вечір у Готтінгенському читацькому гуртку під час поїздки Адлера до Швейцарії, а згодом налагодив для нього контакти з противниками війни Анрі Барбюсом і Роменом Ролланом. У 1920—1921 роках Еренштайн редагував матеріали Альфреда Дебліна для експресіоністської серії «Die Gefährten» кооперативного видавництва журналу «Daimon»Alexander Kluy: Alfred Adler. Die Vermessung der menschlichen Psyche. Biographie, Deutsche Verlags-Anstalt (DVA), München 2019, ISBN 978-3-421-04796-0..
Після 1918 року він підтримав революцію в Німеччині та підписав — разом із Людвігом Бомером, Юліусом Талботом Келлером, Карлом Оттеном, Францом Пфемфертом, Генріхом Шефером, Гансом Зімсеном і Карлом Цукмаєром — заклик Антинаціональної соціалістичної партії (A.S.P.) до світової соціалістичної революції, опублікований 16 листопада 1918 року в газеті Aktion.
Ще під час війни Еренштайн познайомився з акторкою Елізабет Берґнер, якій допоміг прорватися в кіно, і в яку безнадійно закохався, присвятивши їй численні вірші. У 1920-х роках він подорожував Європою, Африкою, Близьким Сходом і Китаєм, де деякий час перебував, зокрема, з Кокошкою. Він звернув увагу на китайську літературу і опублікував численні переклади з китайської, а також, на основі китайської моделі, досить успішний роман «Вбивця з власної волі» (Mörder aus Gerechtigkeit) (1931). У 1928 році Еренштайн переїхав до Віганелло у Швейцарії, а з кінця 1932 року оселився в еміграції у Бріссаго.
1933-1950
Разом з багатьма іншими авторами ім'я Еренштайна було в нацистському студентському чорному списку. Його книжки кинули на вогнище під час книжкового спалення 10 травня 1933 року. Протягом наступних кількох років він публікувався в еміграційних літературних журналах. У 1934 році відвідав СРСР, а в 1935 році взяв участь у «Конгресі на захист культури» в Парижі. Після 1933 року мусив покладатися на заробіток у швейцарських газетах, хоча це було заборонено для іноземців. Оскільки він не мав дозволу на роботу, в 1936 році був оштрафований поліцією. Його висилка з Тічино в 1938 році була скасована завдяки заступництву Германа Гессе. Щоб уникнути екстрадиції, він прийняв чехословацьке громадянство. З 1939 по 1941 рік він жив без гроша в Цюріху. Згодом переїхав до Англії до свого брата Карла, звідти до Франції, доки не зміг виїхати з Іспанії до США за терміновою візою у 1941 році.
У Нью-Йорку інші вигнанці, зокрема Томас Манн, Ріхард Хюльзенбек і Ґеорґ Ґросс, отримали для нього дозвіл на проживання. Еренштайн вивчив англійську, але не мав можливості заробляти на життя і жив за рахунок доходу від кількох статей, які він написав для газети Aufbau, та пожертв від Ґеорґа Ґросса. У 1949 році він повернувся спочатку до Швейцарії, а потім до Німеччини, але не зміг знайти видавця і врешті розчарований повернувся до Нью-Йорка. Після двох інсультів його відвезли до госпісу для бідних на острові Велфера, де він і помер 8 квітня 1950 року. Після його смерті друзі зібрали гроші, щоб його урна була відправлена до Англії, де все ще жив його брат Карл. Прах Еренштайна був похований на кладовищі Бромлі-Гілл у Лондоні.
Твори
Лірика, Проза, Есе
Tubutsch, 1911 (змінене видання 1914, багато перевидань) Der Selbstmord eines Katers, 1912 (перевидання під заголовком Bericht aus einem Tollhaus, 1919) Die weiße Zeit, 1914 (в книгарнях з 1916 року) Der Mensch schreit, 1916 Nicht da nicht dort, 1916 (перевидано під заголовком Zaubermärchen, 1919) Die rote Zeit, 1917 Den ermordeten Brüdern, 1919 Karl Kraus 1920 Die Nacht wird. Gedichte und Erzählungen, 1920 (вибране) Der ewige Olymp. Novellen und Gedichte, 1921 (вибране) Wien, 1921 Die Heimkehr des Falken, 1921 (вибране) Briefe an Gott. Gedichte in Prosa, 1922 Herbst, 1923 Menschen und Affen, 1926 (есе) Ritter des Todes. Die Erzählungen von 1900 bis 1919, 1926 Mein Lied. Gedichte 1900—1931, 1931 Gedichte und Prosa. Herausgegeben von Karl Otten. Neuwied, Luchterhand 1961.
Переклади й переспіви
Schi-King. Nachdichtungen chinesischer Lyrik 1922 Pe-Lo-Thien. Nachdichtungen chinesischer Lyrik 1923 China klagt. Nachdichtungen revolutionärer chinesischer Lyrik aus drei Jahrtausenden 1924; перевидання у видавництві Autoren-Edition, München 1981 ISBN 3-7610-8111-1 Lukian 1925 Räuber und Soldaten. Roman frei nach dem Chinesischen 1927; перевидання 1963 Mörder aus Gerechtigkeit, 1931 Das gelbe Lied. Nachdichtungen chinesischer Lyrik 1933
Українські переклади Поезії Еренштайна перекладав українською Роман Осадчук та Р-вич (криптонім; «Хожденіє Гомера по муках»Хожденіє Гомера по муках: (Як сценарій фільму) / Перекл. Р-вич // ЛНВ. — 1925. — Т. 88. — Кн. 10. — С. 106—110.).
Альберт Еренштайн, поезії, в кн. «Двадцять австрійських поетів XX сторіччя», вид. Юніверс, Київ, 1998 — с. 73-77
Примітки
Література
A. Ehrenstein. Lesung im Rahmen der Wiener Festwochen 1993 Hg. Werner Herbst & Gerhard Jaschke. (Reihe: Vergessene Autoren der Moderne 67) Universitätsverlag Siegen, 1996 ISSN 0177-9869 (37 Seiten, dabei 2 S. aus «Neue dt. Biographie» über A.E.) Альберт Еренштайн в «Каталозі дадаїзму» університету Айови (США)