МіГ-23 (; кодове ім'я НАТО: Flogger) — радянський багатоцільовий винищувач зі змінною конфігурацією крила.
Призначений для боротьби з літаками супротивника в широкому діапазоні висот і швидкостей польоту і виконання завдань на користь військ оперативно-стратегічного об'єднання. Окремі модифікації МіГ-23 здатні уражати наземні цілі.
Історія створення літака МіГ-23 почалася в першій половині 1960-х років, коли ОКБ А.Мікояна (ОКБ-155) приступило до розробки винищувача для заміни МіГ-21.
Перший політ зробив 9 липня 1967 року, прийнятий на озброєння в травні 1969 року.
МіГ-23 — один з перших серійних літаків зі змінною геометрією крила. Планер виготовлений зі сталі й алюмінієвих сплавів з широким використанням зварювання. Консолі крила мають трапецієподібну в плані форму і можуть встановлюватися на кут стрілоподібності 16, 45 і 72 по передньому краю. Кожна консоль має передкрилки, чотирисекційні закрилки й двосекційні інтерцептори.
Оснащений турбореактивним двоконтурним двигуном з форсажними камерами Р27Ф2-300/P29-300/P35-300 (залежно від модифікації). Маса двигуна — 1488 кг, тяга — 12500 кгс..
Технічні характеристики Екіпаж: 1 ос. Максимальна швидкість біля землі: 1350 км/год Максимальна швидкість на висоті: 2500 км/год Практична дальність польоту з навантаженням: 1950 км Практична стеля: 18500 м Довжина: 16,7 м Висота: 5,77 м Розмах крила: 7,8/14.0 м Площа крила, кв.м: 37,35 при стрілоподібності 16°; — 35,50 при 45°; — 34,16 при 72° Кут стрілоподібності крила по лінії ј хорд: 16 — 72
Озброєння гармата ГШ-23Л (23 мм, 3200 постр../хв), боєзапас — 260 снарядів. керовані ракети (КР) середньої дальності Р-23Р і Р-24Р з напівактивною системою радіолокації наведення; Р-23Т і Р-24Т з тепловою головкою самонаведення (ТГС) на двох підкрильних вузлах зовнішньої підвіски; керовані ракети ближнього бою Р-60, Р-60М, Р-73 керовані ракети малої дальності Р-3Р (НАРГС), Р-3Т, К-13 (ТГС). для враження наземних цілей застосовуються керовані Х-23 або Х-66 з наведенням по променю, некеровані авіаційні ракети (НАР) і бомби вільного падіння.
Служба Серійне виробництво винищувачів МІГ-23 припинене в 1985 році, винищувачі МіГ-23 останніх модифікацій ВПС України й Росії були виведені в резерв і перебувають на базах зберігання.
Окрім ВПС і військ ППО СРСР, літаки МіГ-23 різних модифікацій поставлялися ВПС Афганістану, Алжиру, Анголи, Болгарії, Куби, Чехословаччини, НДР, Єгипту, Лівії, Угорщини, Іраку, Індії, КНДР, Ефіопії, Південного Ємену, Польщі, Сирії, В'єтнаму.
Бойова кар'єра МіГ-23 була не така насичена, як в його попередника — МіГ-21, але не менш цікавою. «Двадцять треті» воювали на Близькому Сході в арабо-ізраїльських війнах, в Іраці під час «Бурі в пустелі», в Анголі. Практично всі модифікації пройшли "хрещення вогнем".
Втрати
Загальні бойові та небойові втрати літаків МіГ-23 за всю історію їхньої експлуатації становлять понад кілька сотень одиниць. Цей радянський винищувач із крилом змінної стріловидності мав вкрай складне керування, високу аварійність та брав участь у багатьох локальних конфліктах, де зазнав серйозних втрат від авіації США, Ізраїлю та пакистанських ПС:
Ліванська війна (1982 рік): Сирійські МіГ-23 зазнали розгромних втрат у боях над долиною Бекаа проти ізраїльських F-15 та F-16. За різними даними, було збито від 30 до 40 літаків. МіГ-23 різних модифікацій
Війна в Афганістані (1979–1989): Радянський Союз втратив щонайменше 10–12 літаків МіГ-23 через технічні несправності, вогонь із землі (ПЗРК «Стінгер») та зіткнення з пакистанськими F-16 на кордоні.
Війна в Перській затоці (1991 рік): Військово-повітряні сили Іраку втратили близько 8–9 одиниць МіГ-23 у повітряних боях з американськими F-15C. Ще декілька десятків літаків знищили на землі або вони втекли до Ірану.
Громадянська війна в Сирії: починаючи з 2012 року, сирійська армія втратила понад 15–20 літаків МіГ-23, які збивали повстанці за допомогою зенітної артилерії та ПЗРК, або які розбивалися через зношеність техніки.Ангола та Лівія: Кубинські та лівійські МіГ-23 неодноразово збивалися у боях проти південноафриканських винищувачів Mirage F1 та палубної авіації США (інцидент у затоці Сидра, 1989 рік, де F-14 збили два лівійські МіГ-23)"Пасинок" радянської авіації: чому МіГ-23 був жахливим літаком. Ольга Шевченко.
Примітки
Література
Про досвід застосування радянської авіації взагалі, та МіГ-23 зокрема, в Афганістані:
Посилання
МіГ-23 на FAS.org CombatAVIA Военное дело МиГ-23 Кубы Шевченко Ольга. Чому МіГ-23 — можливо, найгірший винищувач в історії бойової авіації // Фокус — 14.11.2021