«Ахарняни» (, на атичному діалекті — ) — твір давньогрецького комедіографа Арістофана, найраніша з комедій, що дійшли до наших днів. Разом із «Миром» та «Лісістратою» належить до «антивоєнних» праць автора.
Комедію вперше поставили на Ленеях, святі на честь Діоніса, бога вина й виноробства, 425 року до н. е. від імені Калістрата. Дія відбувається на шостий рік Пелопоннеської війни, в яку була залучена практично вся Еллада. Головний герой Дікеополь (у дослівному перекладі «Справедливий громадянин») вирішує укласти сепаратний мир зі Спартою для себе і свого господарства. У ході п'єси йому вдається переконати войовничо налаштованих ахарнян, які сильно постраждали від спартанців, висміяти демагогів і стратегів, які, на думку Арістофана, були справжніми винуватцями війни.
Історія та передумови створення «Ахарняни» — найраніший з творів Арістофана, що зберігся. Його він написав у віці близько 20 років під ім'ям Калістрата. На сцені комедію поставили у 425 році до н. е. на святі Ленеї, де вона посіла перше місце. Завдяки сценкам комедії антикознавці отримали можливість реконструювати хід давньогрецьких свят на честь бога вина та виноробства Діоніса. Пелопоннеська війна, яка вже йшла шостий рік, була вкрай важкою для громадян обох основних сторін конфлікту — Афін і Спарти. Жителі афінського дему Ахарни постраждали сильніше за інших: їхні землі були розграбовані та розорені в перші роки війни військами спартанського царя Архідама II.
Зміст «Ахарняни» є найстарішою зі стародавніх аттичних комедій, що дійшли до наших днів. Твори цього жанру художньої літератури складалися із шести частин.
Пролог
Дія починається на Пніксі — центральному афінському пагорбі, де проходили Народні збори. Скена мала зображати три будинки: Дікеополя, Евріпіда та Ламаха. Дікеополь вранці приходить на Пнікс, щоб лаятися з кожним, хто говоритиме не про мир. Потім вбігає віщун Амфітей і заявляє, що боги доручили йому укласти мир зі Спартою. Амфітея проганяють, після чого з'являються афіняни, яких раніше відправили послами до персидського царя царів. Вони наводять Лже-Артаба і стверджують, що перський цар готовий допомагати Афінам. Дікеополь, погрожуючи персу, що поб'є його до смерті, якщо не почує правди, дізнається, що чужинці не збираються допомагати Афінам. Проте притани й надалі приділяють увагу Лже-Артабу і запрошують його на почесний обід.
Дікеополь залишається один, він кличе Амфітея. Коли той приходить, то отримує 8 драхм із наказом швидше бігти до Спарти, щоб укласти мир лише для Дікеополя та його родини. Потім з'являється Теор із фракійцями, якого до цього відправили послом до царя Сіталка. Теор повідомляє, що фракійці готові допомогти Афінам. У цей час чужинці крадуть мішок часнику у Дікеополя, який починає обурюватись, що з такими друзями й вороги не потрібні. Після того як Теор йде, прибігає Амфітей. Він приносить Дікеополю амфору з тридцятирічним миром, а також повідомляє, що скоро до Дікеополя прийдуть обурені його угодою зі Спартою ахарняни.
Парод
Парод — хорова пісня у давньогрецькому театрі, що виконувалася хором під час виходу на сцену.
На сцену виходить хор, що зображує обурених старих ахарнян. Вони в гніві шукають Дікеополя, який наважився укласти мир зі Спартою. Селянин спостерігає за пошуком та слухає пісні двох напівхоріїв. Потім він з'являється на скені. Ахарняни накидаються на Дікеополя з прокльонами і хочуть його вбити. У ході діалогу вони домовляються, що Дікеополь скаже перед ними промову. Якщо ж вона виявиться непереконливою, то миролюбного селянина стратять.
Агон
Агон — протистояння, яке намітилося в пролозі, досягає найвищої напруги. В «Ахарнянах» воно складається із трьох епісодій.
I. Перед тим як виступити з промовою, Дікеополь вирушає до Евріпіда. Його метою було одержати найбільш жебрачне та вселяюче співчуття вбрання, яке використовував трагік у своїх постановках. Після довгих прохань Дікеополь отримує лахміття Телефа — героя однойменного твору, що не зберігся. Сценка представляє сатиру на творчість знаменитого афінського трагіка.
ІІ. Дікеополь виголошує довгу промову. Поруч із ним знаходиться плаха. Він переказує як факт розхожий анекдот про те, що війна почалася через трьох гетер. Після того, як афіняни викрали в Мегарі гетеру, обурені жителі вирішили відповісти тим самим. Однак їм не пощастило викрасти двох гетер із борделю, яким керувала коханка Перікла Аспасія. Перікл запроваджує суворі торговельні обмеження проти мегарців. Згодом Спарта стає на бік скривджених і починається війна. Дікеополь підкреслює, що й сам терпіти не може спартанців, але причиною виснажливої війни є не Спарта, а самі афіняни, які не хочуть укласти мир.
ІІІ. Дікеополю вдається переконати половину хору у своїй правоті. Друга половина закликає на свій бік стратега Ламаха. У ході наступного діалогу Дікеополь звинувачує полководця в тому, що поки народ страждає, різні шахраї та молоді гульвіси отримують бариші, перебуваючи в різних посольствах і зборах, але не на полі бою. Осоромлений Ламах змушений піти. Дікеополь оголошує, що його будинок у війні не бере участі, і всі міста і народи можуть вільно торгувати на його території.
Парабаса
Парабаса — звернення хору до глядачів. У цій частині комедії закладено кілька ключових думок. Арістофан закликає співгромадян не вірити улесливим промовам чужинців, а думати своєю головою. Арістофан називає своїх критиків, зокрема і демагога Клеона, ворогами держави. Одночасно він ганьбить співгромадян за нешанобливість до людей похилого віку. Над героями битв при Марафоні і Саламіні, які врятували Афіни від ворога, потішаються молоді хлопчаки-ритори. Молоді люди засипають їх питаннями та загадками, що призводить до того, що відкладені на труну гроші йдуть на сплату судових штрафів.
Низка балаганних сценок
Після парабаси йдуть кілька комічних сценок у семи епізодіях (з 4 по 10).
IV. Жителі із різних куточків Греції приходять на ринок Дікеополя. Мегарець продає своїх доньок, видаючи їх за поросят. Він вважає, що в умовах війни не зможе їх прогодувати, а в мирному домі вони знайдуть їжу. Дікеополь, хоч і бачить обман, купує дітей за зв'язку часнику та мірку солі.
V. Беотянин приносить «дощ із дичини». При цьому він не хоче грошей, а вимагає іншої дичини. Тоді Дікеополь віддає як оплату мішок із сикофантом Нікархом, якого спіймав на своїй ділянці.
VI. До Дікеополя приходить слуга Ламаха. Молодий стратег вимагає від Дікеополя продати необхідні для свята харчі, але отримує відмову.
VII—VIII. Потім приходить землероб, у якого беотійці викрали волів. Він просить дати йому краплю миру, але одержує відмову. Також Дікеополь відмовляє товаришу нареченого, але наливає миру нареченій. Гордий селянин відмовив тим, кого вважав винуватцями війни.
IX—X. У цей час надходить звістка, що ворог перейшов кордон. Коли Ламах збирається на війну, Дікеополь готується до чергового бенкету. Незабаром глашатай повідомляє, що «Ламах через рів стрибав / Та й на кола наткнувся, й ногу вивихнув, / Впавши на камінь, головою стукнувся».
Ексод
Ексод — заключна частина вистави. В «Ахарнянах» вона представлена діалогом між пораненим Ламахом та Дікеополем. Перший скаржиться на свої каліцтва, другий — у супроводі двох дівчат збирається на застілля.
Формування комічної ситуації
Побудова сюжету Арістофан створює комічну ситуацію особливостями побудови сюжету. Герой комедії Дікеополь намагається боротися з війною в особистих інтересах власними коштами. Він відокремив своє домоволодіння від держави, перетворивши його на своєрідний міжнародний ринок. І в цьому прагненні він виявився не самотнім. Трудівники з різних куточків Еллади підтримали та схвалили таке рішення. Простий землероб опонує демагогам і вирішує важливі державні питання.
Конфлікт у п'єсі побудований на тому, що люди з одного табору, жителі одного дему виступають один проти одного. Арістофан тонко вловив думки перших слухачів п'єси. Суспільство було поділено. Серед селян було багато прихильників партії війни, багато хто був озлоблений на спартанців, які незадовго до першої постановки «Ахарнян» розорили їхні володіння. Перед ним стояло непросте завдання — переконати їх у безглуздості війни та не викликати «праведного гніву». У цьому йому допомогла трагічна муза Евріпіда. Для того, щоб утримати увагу аудиторії, він використовував деякі прийоми драматургічної майстерності великого трагіка. Водночас автор критикував його у вигляді шаржу, що органічно вплетено в сюжет. Думка Арістофана полягала в тому, що Евріпід принижував героїзм трагедії, перетворював героїв на звичайних людей. Його театральний реквізит більше підходив для використання в комедії та висміювання, ніж для піднесеної трагедії.
Лінгвістичний аналіз У «Ахарнянах» сучасники виділяють низку лінгвістичних особливостей. Арістофан не зіштовхує протилежні точки зору, він протиставляє одній смішній репліці іншу, ще смішнішу:
З погляду грека Дікеополь мав навести різницю між варваром і елліном. Той і наголошує на інших, характерних для афінян, пороках. Одночасно він говорить не про самі вади, а про їх наслідки, що за своєю суттю збігається із твердженням варвара. Таким чином виникає несподівана згода через протиріччя.
Несумісні погляди учасників суперечки проявляються навмисне протилежним розумінням ситуації. Дікеополь передражнює Ламаха, вимовляючи репліки, які хоч і були співзвучні і пов'язані із твердженнями опонента, по суті змістовно з ними різнилися:
У цьому діалозі Ламах виставлений схибленою на військовій справі людиною. Він вимагає подати «щит із Горгоною», щоб його боялися. Дікеополь не тільки не боїться, а й передражнює опонента. Пиріг із сирною начинкою символізує ситість та мирне життя. Одночасно формою він комічно контрастує з круглим щитом. Селянин не закликає опонента «повісити обладунки на гачок», він лише комічно протиставляє зовсім інший спосіб життя. Комічне спростування — виведення цінностей, ухвалення яких призводить до відмови від цінностей опонента. Досягається це не шляхом переконання і моралізаторства, а рахунком комічного перебільшення, гіпертрофії позиції опонента. У комедії відсутнє бажання переконати опонента. Дікеополь залишає рішення на суд глядачів.
Лінгвістичні методи, які Арістофан використовував в «Ахарнянах», включають спростування, осміяння, фарс, гротеск, імітацію, використання понівеченої грецької мови чужинцями та ін.
Загалом діалоги в комедії звучать весело та непристойно, найчастіше з використанням гри слівКравчук А. Перикл и Аспазия. / Пер. с польского. — : Наука, 1991. — 268 с..
Академік Олександр Білецький писав, що Арістофан відверто співчував Дікеополю і взагалі яскраво зображував життя селян. Основний конфлікт твору розв'язується «вторгненням казкової фантастики», яким в «Ахарнянах» є сепаратний мир між Спартою та Дікеополем і його родиною.
Політична сатира У комедії Арістофаном висміюються і критикуються багато відомих на той час афінян:
Алківіад — політичний діяч, в комедії названий «товстозадим балакуном»; Аспасія і Перікл — Арістофан підкреслює факт, що Аспасія була гетерою та власницею борделя. Він критикує Перікла (померлого за кілька років до постановки комедії) і повторює розхожий анекдот, що той заборонив жителям Мегари торгувати з Афінами після того, як деякі мегарці викрали з борделя Аспасії двох гетер; Клеон — афінський політичний діяч. В «Ахарнянах» його звинувачують в отриманні хабара від союзників. — боягуз і дезертир, товстун і ненажера. — політичний діяч, висміюється за хтивість. Теор — політичний діяч, названий шахраєм.
Єдиним політиком, який заслужив похвали в «Ахарнянах» став несправедливо, на думку Арістофана, засуджений Фукідід.
Арістофан їдко висміяв посольство Афін до Персії. Афіняни, які повернулися з тривалої подорожі, так звітують перед Народними зборами:
Крім сатиричного викладу страждань афінян, що подорожують, Арістофан особливо підкреслює рік початку їх мандрівок. Точне датування події (архонтство Евфімена — 437/436 рік до н. е.) показує, що афіняни перебували в дорозі цілих 12 років.
Пародіювання