Валенти́н Васи́льович Сізіков (23 червня 1918, Барнаул — 4 листопада 2005) — український живописець і педагог. Народний художник УРСР
Біографія
Народився у с. Шуригіно Барнаульського р-ну Алтайского краю.
У 1940г. вступив до Харківського художнього інституту. Вчився у відомих українських художників-педагогів: заслуженого діяча мистецтв УРСР професора Семена Прохорова та професора Олексія Кокеля. Закінчив 1949 р.
1949—2005 — викладав у Харківському художньому інституті (асистент, з 1952 — старший преподаватель, з 1960 — доцент, з 1976 — професор кафедри малюнку).
Брав участь у виставках: республіканських (з 1949), всесоюзних (з 1951), зарубіжних (з 1955).
З 1953 р. по 1987 р. беззмінно очолював Харківську організацію Союза художників УРСР. Обирався: членом Президіума, секретарем правління СХ УРСР (1953—1987), головою Центральної ревкоміссії СХ СРСР (1957—1963), членом правління СХ СРСР (1963—1987), делегатом ІІ-VII з'їздів союзу художників УРСР, І-VI з'їздів союзу художників УРСР.
У 1960 р. було присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, у 1967р нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, у 1970 р. — медаллю «За доблесну працю», у 1974 р. присвоєно звання Народного художника України, у 1976 р. — звання професора, у 1978 р. нагороджений Почесною грамотою Президіум Верховної Ради УРСР. У 1998 нагороджений знаком «Відмінник освіти України»; стипендіат Президенту України, 2001 р. — Лауреат регіонального рейтингу «Харків'янин століття».
Помер 4 листопада 2005 рокуСізіков В. В. / Історія Харкова у пам'ятних дошках..
Основні твори «В. Маяковський серед молодь» (1949) «Харків'янки» (1960) «Харківське море» (1964) «Далі Полтавщини» (1972)
Портрети: токаря В. П. Дианя (1951) доярки Л. П. Луценко (1955) генерала Л. Свободи (1961) М. Скрипника (1965) поета Б. Котлярова (1981) механізатора В. Федорченка (1984) народного лікаря СРСР О. Довженка (1985) співачки Л. Стрельченко (1989)
Примітки
Література