Січинський Володимир Юхимович

Володи́мир Юхимович Січи́нський (24 червня 1894, Кам'янець-Подільський — 25 червня 1962, Патерсон) — український архітектор, графік і мистецтвознавець, бібліограф, педагог, історик, енциклопедист, доктор філософії (з 1927), дійсний член НТШ (з 1930).

Життєпис Народився Володимир Січинський 24 червня 1894 року у м. Кам'янець-Подільський в сім'ї відомого краєзнавця протоієрея Юхима Січинського (Сіцінського).

У 1905—1912 рр. навчався у кам'янецькому технічному середньому училищі (закінчив із золотою медаллю) та одночасно відвідував курси місцевої художньо-промислової школи, де отримав знання з малювання та мистецтвознавства. Разом з батьком влаштовував експедиції до різних куточків Поділля.

Навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі (1912–1917; закінчив із золотою медаллю), після закінчення, на хвилі тогочасних подій в Україні, подався до Києва і влаштувався асистентом на катедрі Архітектурного інституту. Однак, з наближенням до Києва більшовицьких військ, вимушений був повернутися до Кам'янця-Подільського.

Від 1918 року займається викладацькою справою у новоствореній кам'янецькій Українській гімназії (входила до складу Українського державного університету), а також очолює Шкільний будівельний відділ Подільської губернської управи МВС УНР. Згодом Січинського обирають на посаду секретаря Подільського товариства «Просвіта». 17 листопада 1918 року як делегат від Поділля бере участь в Українському Конгресі. Також, у Кам'янець-Подільському державному українському університеті, слухає лекції з історії України, історії світового та українського мистецтва.

Восени, на кошти місцевої «Просвіти», засновує і стає редактором тижневика «Життя Поділля», а з березня 1919 р. передає свої повноваження М. Грушевському. Втім, з від'їздом обох за кордон, спільна справа занепадає. За кордоном Січинський продовжує співпрацювати з Київським архітектурним інститутом, займається наповненням його архітектурної бібліотеки.

Публіцистична діяльність Володимира Січинського починається статтею проблематики сільського громадського будівництва, історичними нарисами про Кам'янець-Подільський («Життя Поділля», 1919 р.), рецензією на виставу театру М. Садовського (Кам'янець-Подільський).

1919 р. за призначенням МЗС УНР стає кур'єром Української республіканської капели, що вимушено переїхала до Кам'янця. Разом з капелою подорожує містами Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Англії, Бельгії, Голландії та Німеччині. В столиці останньої, у місцевій Російській православній церкві, 21 липня 1920 р. Володимир Січинський одружується з хористкою капели — Михайлиною Орисік, що була родом зі Львова.

1920 р., з припиненням існування УНР, завершується і дипломатична місія Січинського, капела розпадається на групи і разом з однією з них (хор О. Приходько) він прямує до Закарпаття. З часом повертається до Кам'янця, але захоплення останнього більшовиками змушує його перебратись до Львова, що тоді перебував у складі Польщі.

З 1923 по 1945 рр. мешкає у Празі (лектор і доцент Українського Педагогічного Інституту, у 1934–1942 роках голова Українського товариства прихильників книги в Празі, з 1940 р. — професор Українського Вільного Університету) та навчається у Празькому Університеті (1923—1926), пізніше — в Німеччині і (з 1949 р.) — у Нью-Йорку.

Січинський-архітектор шукав органічного зв'язку між новими засобами будівництва й українськими стилями минулого, особливо княжої доби і бароко. За його проектами побудовані церкви: мурована в Михайлівцях (1933–1934; наближена до старих чернігівських храмів), дерев'яна в с. Комарниках (1937) — обидві на Пряшівщині, у Виппені біля Нью-Йорку (1949), в Порто-Уніон у Бразилії (1951), православний собор у Монреалі (Канада, кінець 1950-х pp.) та ін.

Січинський — творець низки оригінальних надгробків, у яких використовував народні форми багатораменних хрестів. Як книжковий графік оформив понад 70 власних і чужих видань. Систематично вивчав і опрацьовував різні ділянки українського мистецтва та художнього промислу.

Помер Володимир Січинський 25 червня 1962 року у місті Патерсон (штат Нью-Джерсі, США). Похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

Найважливіші праці

З архітектури 1925 — Дерев'яні церкви і дзвіниці Галицької України XVI—XIX ст. Січинський В. Дзвіниці і церкви Галицької України XVI—XIX ст. / Володимир Січинський. — Львів: б. в., 1925. — LXV, 49, 7 с. : іл., табл. — (Збірки Національного музею у Львові). 1925 — Архітектура в стародруках Січинський В. Архітектура старокнязівської доби (Х—XIII ст.): (з 78 іл.) / В. Січинський. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1926. — 50 с. 1935 — Архітектура катедри св. Юра у Львові 1940 — Monumenta Architecturae Ukrainae 1952 — Пам'ятки української архітектури 1956 — Історія українського мистецтва. Архітектура (1-2)

З графіки 1934 — Олександр Антоній Тарасевич (монографія) 1936 — Григорій Левицький (монографія) 1936 — 1937 — Історія українського граверства XVI—XVIII ст. 1937 — Шевченко-гравер (монографія) 1943 — Юрій Нарбут (монографія)

З українського художнього промислу 1936 — Нариси з історії української промисловості 1944 — Українське ужиткове мистецтво 1943 — Українські орнаменти історичні (альбом) 1943, 1946 — Українські орнаменти народні (альбом)

Популярні праці 1937 — Вступ до українського краєзнавства 1938, 1942, 1946, 1991 — Чужинці про Україну Михайло Андрієнко. Львів, Асоціяція незалежних українських мистців, 1934. Січинський В. Українська хата в околицях Львова: реф. читаний на зібранню українського товариства в Празі / В. Січинський. — Львів: б. в. 1924. — 22 с. — (Українська архітектура). 1948 — Назва України Монографічні розвідки про українські міста. Січинський В. Чужинці про Україну: вибір з описів подорожів по Україні та ін. писань чужинців про Україну за десять ст. / Володимир Січинський.—5-е вид. — Авґсбурґ: Вид. Петра Павловича, 1946. — 118, VIII с. : іл. Січинський В. Чужинці про Україну: вибір з описів подорожей по Україні та ін. писань чужинців про Україну за десять ст. / Володимир Січинський. — 2-ге виправл. і знайно доповн. вид. — Прага: Культур.-наук. вид-во УНО, 1942. — 242 с. Андрієнко / Асоц. незалежних укр. митців ; текст Володимира Січинського. — Львів: Накладом І. Тиктора, 1934. — 18, 19 с. : іл. — (Сучасне українське мистецтво). Січинський В. Бардіїв / Володимир Січинський. — Б. м. : Вид-во Юрія Тищенка, 19–?. — 26 с. : іл. — (Пізнай свій край). Січинський В. Зборів / Володимир Січинський. — Б. м.: Вид-во Юрія Тищенка, 19–?. — 23 с. : іл. — (Пізнай свій край). Січинський В. Українська хата в околицях Львова: реф. читаний на зібранню українського товариства в Празі / В. Січинський. — Львів: б. в., 1924. — 22 с. — (Українська архітектура). Січинський В. Етруський дім і гуцульський осередок / Володимир Січинський. — Прага: б. в., 1930. — 15 с. : іл. — (Українська архітектура). Численні статті про українських архітекторів, графіків, малярів і мистецтвознавців (українською, чеською, польською, німецькою та іншими мовами). Січинський, В. В справі Івана Федоровича: з приводу двох видань у Ленінґраді і Львові / В. Січинський // Українська книга. — 1938. — № 5. — С. 96–102. Січинський, В. Українська академія мистецтв / В. Січинський // Українське мистецтво. — 1926. — Ч. 2 : Падолист. — С. 51–53. Січинський, В. Повстання та еволюція форм трехдільного заложення української церкви XII—XIII ст. / В. Січинський // Стара Україна. — 1925. — № 7–10. — С. 127—131. Українська мурована архітектура старих часів: Київ, 1934. // Українська культура: курс 63, 65, 84 / за ред. Д. Антоновича, 1934. — С. 159—164 Січинський, В. Микола Бутович / В. Січинський // Українське мистецтв. — 1926. — Ч. 3. — С. 82–88. Січинський, В. До питання про автора гравюри українського перводруку / В. Січинський // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 58–61. Січинський, В. Новоселиця над Самарою — запоріжське місто / В. Січинський // Літопис «Червоної калини». — 1935. — № 11. — С. 7–10. Січинський, Володимир. Видання мистецько-промислової школи в Камянці / Володимир Січинський // Українська книга. — 1937. — № 1. — С. 20–23. Січинський, В. Бойківський тип дерев'яних церков на Карпатах / В. Січинський // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1926. — Т. 144—145. — С. 157—170. Січинський, В. Баталістика в українському граверстві / В. Січинський // Літопис «Червоної калини». — 1935. — № 10. — С. 4–6. Андрусяк, Микола. Володимир Січинський: Чужинці про Україну / Микола Андрусяк // Вістник. — 1939. — Річник VII, т. II, кн. 4. — С. 315—316. Січинський, Володимир. Нариси з історії українського ґраверства / Володимир Січинський // Нові шляхи. — 1930. — Т. 7. — С. 57–64. Січинський, Володимир. Нариси з історії українського ґраверства: початки українського ритівництва / Володимир Січинський // Нові шляхи. — 1930. — Т. 9, ч. 11. — С. 186—190. Січинський, Володимир. Нариси з історії українського ґраверства: початки українського ритівництва / Володимир Січинський // Нові шляхи. — 1930. — Т. 9, ч. 12. — С. 305—311. Січинський, Володимир. Нариси з історії українського ґраверства / Володимир Січинський // Нові шляхи. — 1932. — Т. 14. — С. 60–68. В. Січинський. Історія українського мистецтва. Том 2. Архітектура. Нью-Йорк, Наукове товариство ім. Шевченка в Америці, 1956.

Ілюстровані праці

Джерела Пінчук Ю. А., Ясь О. В. Січинський Володимир Юхимович //

Кейван І. Володимир Січинський. — Торонто, 1957. Автобіографія В. Січинського // ЦДАВО України. Ф. 3972, оп. 1, од. 189 В. Л. Логвіна. Кам'янецькі періоди життя Володимира Січинського.

Примітки

Посилання Січинський Володимир. «Чужинці про Україну», п'яте видання, Авгсбург, 1946 рік., 118 с. Опис книги та її історичної ролі.

Січинський Володимир Юхимович // Січинський Володимир Юхимович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с. 190—193

Володимир Січинський — видатний український архітектор, графік та мистецтвознавець (до 130-річчя з дня народження) // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського Кам'янецький архітектор, графік та мистецтвознавець — Кам'янецький часопис КлюЧ. 2015-10-16 Каталог виставки знаків українських видавництв / склав В. Січинський. — Прага: Сіяч, 1926. — 27 с. : іл. Січинський Володимир в Електронній бібліотеці «Культура України» Володимир Юхимович Січинський (1894—1962) // Національна історична бібліотека України