Неоні́ла Вале́ріївна Крю́кова (14 листопада 1943, Попівка — 5 жовтня 2018, Київ) — українська акторка, майстриня розмовного жанру. Народна артистка Української РСР (1985). Лауреатка Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1989). Герой України (2008).
Працювала у Національній філармонії України.
Біографія Неоніла Крюкова народилася 14 листопада 1943 року в селі Попівка Онуфріївського району на Кіровоградщині. Закінчила Олександрійське училище культури.
Після закінчення 1967 року Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого працювала у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М. Гоголя, у літературному театрі «Слово», при Спілці письменників України, — в один час з Олесем Гончарем, Ліною Костенко, Григором Тютюнником, Миколою Вінграновським, Василем Земляком, Євгеном Гуцалом.
З 1975 року — артистка Національної філармонії України. Всупереч заборонам підготувала 17 сольних концертних програм за творами українських письменників. Акторка з принциповою громадянською позицією.
1981 року разом із Галиною Менкуш Неоніла Крюкова наважилася поставити моновиставу «Маруся Чурай» за забороненою поемою Ліни КостенкоУкраїна Молода: Запропонувати сусідам і знайомим запалити свічку в пам'ять про загиблих від Голодомору закликає народна артистка Ніла Крюкова .
1984 року створила моновиставу за романом Олеся Гончара «Собор», що був заборонений свого часу радянською цензурою. Запис телеверсії моновистави здійснило творче об'єднання «Культура» 1993 року .
1986 року однією з перших виступила в Чорнобилі перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС.
У жовтні 1990-го — приєдналася до «Революції на граніті» (студентського голодування на Майдані).
2004 р. — учасниця Помаранчевої революції. Неоніла Крюкова намагалася донести українське слово й дітям; її виступи пам'ятають у сотнях шкіл, куди філармонія направляла акторку з плановими виступами.
З 2006-го, після травми хребта, — прикута до лікарняного ліжка і візка.
22 серпня 2008 року на своєму творчому вечорі вона майже впродовж двох годин (в інвалідному візку) читала твори українських літераторівЛітературний форум: Вечір для Ніли Крюкової .
Нагороджена орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2006).
20 серпня 2008 року присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національної культури, натхненну творчу і життєствердну мистецьку діяльність.
Померла 5 жовтня 2018 року у місті Києві після тривалої важкої хвороби. Похована 7 жовтня 2018 року на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а, ) міста Києва.
Фільмографія
1966 — Бур'ян 1967 — На Київському напрямку 1972 — Пропала грамота 1993 — Кайдашева сім'я
Пам'ять У місті Кременчук вулицю Утьосова перейменували на вулицю Ніли Крюкової.
Див. також Герої України
Примітки
Посилання Народна артистка України Неоніла Крюкова лежить в лікарні з травмою хребта Студентське голодування: ми робили історію чи нам здавалося, що ми її робили? Народна артистка Неоніла Крюкова: «при заготовках моє основне правило — нічого не кип'ятити!» Незбагненний жіночий порив. Валентина Ковальська про Неоліну Крюкову
Джерела Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 340; Жінки України. К., 2001. — С. 232; Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С. 282—283. Рудаков Микола Іванович.Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр.,фото на обкладинці. — ISBN 966-7025-05-5