Ско́ле — місто в Стрийському районі Львівської області, колишній районний центр. Розташоване в долині річки Опір в Українських Карпатах, один з історичних центрів Бойківщини, занесений до Списку історичних населених місць України. Через Сколе проходять стратегічні загальнодержавні і європейські транспортні комунікації: автодорога () (Київ—Чоп) та (Мукачево—Львів), залізниця Київ-Чоп, південна гілка нафтопроводу «Дружба».
Назва
Щодо походження назви міста Сколе існують три різні версії: від слова «скеля», оскільки долина, у якій розташоване місто, нібито оточена скелями.Брич С. К., Галушко Є. М. Сколе / Історія міст і сіл УРСР. Львівська область.— 1968.— С. 688—689 Версія є малоймовірною, адже власне скель у Сколівській улоговині немає. Однак коли придивитися до топографічної мапи, річка ніби розколює суцільний масив надвоє, праслов. *skala виводиться від *skoliti («to cleave, to split») — розколювати, розділяти. від племені сколотів, які нібито заселяли в давнину ці землі. Версія також видається неправдоподібною, тому що основний життєвий ландшафт скіфської цивілізації — це степи. від дієслова «сколо́ти» — існує легенда, яка базується на Лаврентіївському літописі, що тут у 1015 році від руки брата Святополка загинув князь древлянський Святослав Володимирович, син Володимира Великого, з дружиною Параскою та дружинниками. Під час нападу Святополк, прозваний в народі «окаянним», вигукував: «Сколіть їх усіх!»Леонтій Войтович «Доля князя Святослава Володимировича» // Львівська Газета, вівторок, 07 серпня, 2007 року, № 136 (206). Ця версія є найбільш поширеною і має кілька літературних варіантів, що з часом обросли так званими народними переказами.
Щодо сучасного відмінювання назви міста, то існують дві різні тенденції — одна підтримується чинним правописом, інша є поширеною розмовною практикою серед місцевих жителів. Отже, орфографічний словник і Український Лінгвістичний портал чітко зазначають, що: «Сколе (місто в Україні) — іменник середнього роду, не відмінюється». Однак мешканці самого Сколе і довколишніх місць дуже часто і в розмовній мові, і навіть на письмі відмінюють назву міста: Сколе, але: (до) Сколього, (у) Сколім, (в) Сколе. Це, очевидно, пов'язане з тим, що назва міста польською мовою «Skole», відмінюється за правилами польської мови: Skole, (do, ze) Skolego.
Географія та клімат
За геоморфологічним районуванням, Сколе розташоване в моноклінально-бриловому низькогір'ї — Сколівських Бескидах (Скибова зона, Зовнішні Карпати), у межах Сколівської улоговини. Місто з усіх боків оточене горами: із заходу — г. Корчанка (1180 м), з півночі — Добряна (824 м), зі сходу — Клива (670 м), з північного сходу — Чудилова (650 м), на півдні — Зелемін (1177 м), далі на півдні видніються хребет Київця (1064 м) і гора Крем'яна (1137 м). Усі гори вкриті буково-смерековим лісом. Частина цього гірського масиву належить до Національного парку «Сколівські Бескиди». Абсолютні висоти Сколівської улоговини — 432—438 м над рівнем моря.
Геологічна будова та корисні копалини В геологічній будові Сколівської улоговини представлені відклади крейдової, палеогенової, неогенової і четвертинної систем. Утворення крейдової системи представлені відкладами стрийської світи (K2st). Це, як правило, трьохкомпонентний фліш (пісковик-алевроліт-аргіліт), часто в нижній частині циклу Боума зустрічаються крупнозернисті поліміктові гравеліти. У святославському кар'єрі (присілок Сколе) розробляються саме міцні пісковики стрийської світи як будівельна сировина (щебінь, бутовий камінь). Тут є репрезентаційні відслонення типових флішових відкладів верхньострийської підсвіти. Азимути падіння порід південно-західні, кути падіння змінюються від 30 до 55°. В тектонічному плані дані відклади належать до скиби Парашки. Фронтальний насув скиби Парашки закартовано за 50 м південніше автомобільного мосту через залізницю, на південній околиці міста. Палеоген-неогенові відклади — ямненською, бистрицькою, вигодською, манявською і менілітовою світами, неогенові — верхньою частиною менілітової світи. Крейдові і палеогенові утворення складають карпатську флішеву формацію.
У районі Сколе, річка Опір прориває середньовисотні гірські ланцюги Сколівських Бескидів, утворюючи у відносно м'яких еоценових і олігоценових відкладах флішу терасовану улоговину. При цьому максимального розвитку досягають друга і третя тераси Опору, на яких власне і стоїть місто. Будова терас двочленна — фундамент представлений товщею неоплейстоценового валунно-галечнику з глинисто-гравійним заповнювачем, яка перекривається малопотужним шаром алювіально-делювіальних суглинків з включенням гравію та дрібної гальки. Північно-східна частина Сколівської улоговини різко звужується (до 35 м) і утворює каньйон з дуже крутими схилами, дном якого тече Опір. Це місце утворилось внаслідок прориву Опору через товщу міцнозцементованих масивних пісковиків ямненської світи палеогену. Розмив лівого берегу Опору (уступ другої тераси) у Сколівській улоговині може бути спричинений інтенсивними новітніми підняттями розміщеної дещо східніше ґорґанської частини Скибових КарпатРудько Г., Кравчук Я. Інженерно-геоморфологічний аналіз Карпатського регіону України. — Львів, вид-во Львівського ун-ту ім. І. Франка. —2002. — 172 с., унаслідок чого відбувається поступове відсування русла річки на захід.
Корисні копалини в адміністративних межах міста та його околиць представлені головно будівельним камінням і джерелами мінеральних вод. Найдавніша згадка про карпатські залізні руди (сферосидерити) з околиць Сколе (Павлів потік) датується 1472 роком.Оксана Нагорна Підземні таємниці Карпат // краєзнавство і туристика. Вип. 1-2. — 1996. — С. 10-12 Першу промислову каменоломню пісковиків було закладено у 1887 році на північній околиці міста — Колодці. Незабаром почалися розробки пісковиків стрийської світи на будівельне каміння і щебінь у Святославі. Цей кар'єр діє досі.
У Сколе і околицях відомо 5 малодебітних джерел природних мінеральних вод, два з яких («сірководневе» і «залізної води») знаходяться в долині Павлового потоку, одне сірководневе на об'їзній трасі неподалік залізничної станції, джерело Альберта по дорозі на Святослав та одне в заплаві Опору на вулиці Гірка.
Клімат
Клімат у Сколе — помірно-континентальний, середньорічна температура повітря — +7 ºС (липень: +17,5, +16 ºС; січень: −4,5, −6 ºС)Природа Львівської області / під ред. К. Геренчука, вид-во Львівського ун-ту, 1972. — Львів, —151 с.. Середня тривалість зими — 4—4,5 місяця. Середньорічний рівень опадів 924 мм. Максимальна кількість опадів припадає на середину літа.
Катастрофічні паводки в Сколе зафіксовані у серпні 1927Повінь в серпні 1927 року спричинила великий розлив Опору, який підмив і пошкодив залізничне полотно на лівому березі в ущелині Тухольських воріт. Залізничне сполучення було перервано на три доби., 1948, 1969, 1998 та 2008 роках. Для весни характерна переважно нестійка хмарна погода з проясненнями, влітку бувають сильні зливи, які часто спричиняють повені. Взимку в Сколівській улоговині діють одночасно сибірський і азорський антициклони, та частково ісландський циклон, внаслідок чого переважають південно-західні вітри. При проникненні морського арктичного повітря йде мокрий сніг, а з південно-західним вітром — сильні заметілі. Загалом, в останні роки (2000-ні) зима в Сколе малосніжна, порівняно тепла з переважно хмарною погодою та високою відносною вологістю повітря.
Гідрографія
Основна водойма міста — річка Опір. Вона обмежує місто зі сходу. Характер річки — гірський. Живлення змішане, переважно снігове. Долина Опору в межах міста має асиметричний поперечний профіль із крутим правим та пологим лівим берегами. Ліва надзаплавна тераса добре виражена і має ширину до 50 м. Права тераса редукована. Дно Опору нерівне, гальково-кам'янисте, з виходами корінних порід, які утворюють пороги і перекати (місцева їх назва гучала). Глибина русла непостійна, сильно мінлива у створі і вздовж течії, в меженний період становить 0,2—1,2 м. Ширина русла в межах міста становить від 30 до 80 м. Швидкість руслової течії Опору становить 0,8—1,0 м/с. Середньорічна витрата води річки становить 6,8 м3/сек. При проходженні паводків річка заливає заплаву повністю, ширина річки збільшується до 120 м, глибина до 2-3 м, а швидкість течії становить 2—3 м/сек. Під час катастрофічного паводку стік досягає максимуму і становить 760 м3/сек.
В межах міста в середині 1980-х років на правому березі Опору, у відпочинково-рекреаційній зоні споруджено штучне озеро, площею 0,5 га. Максимальна глибина — ~ 6 м. Береги укріплені залізобетонними плитами. Водойма живиться водою потічка Павлів потік, надлишок води через шлюз скидається в Опір. Влітку в озері спостерігається стійка стратифікація води — верхній шар прогрітої сонячним промінням води до глибини приблизно 1 м та нижній глибинний шар холодних вод з t ~ 15—17 °C. Влітку 2009 року озеро було осушене, проте 2010 знову наповнене.
Природоохоронні об'єкти У межах міста є шість ботанічних пам'яток природи та один парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. Всі вони мають природоохоронний статус. Віковий дуб (Сколе, вул. Князя Святослава, 13); Віковий дуб (Сколе, центр міста); Глід червонолистий; Група вікових дубів; Магнолія Суланжа; Платан кленолистий; Парк школи-інтернату.
Демографія
Станом на початок 2025 року у Сколе зареєстровано 6135 мешканців (приблизно стільки ж було наприкінці 2012 року). Етнічний склад мешканців майже однорідний. Переважна більшість — українці (корінні довоєнні сім'ї становлять меншу його частину, а міщани 3-го покоління — велика рідкість), в незначній кількості: росіяни (частина російського населення і сімей військовослужбовців виїхала в Росію після утворення незалежних держав на території СРСР), поляки (майже все довоєнне польське населення вивезено до Польщі 1946 року), євреї (майже все довоєнне єврейське населення знищено нацистами в 1943 році), інші національності.
Стосовно питання стагнації демографічного розвитку Сколе і інших містечок Галичини влучно зазначив Роман Лозинський:
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці97,30%росіяни1,80%білоруси0,28%поляки0,26%інші/не вказали0,36%
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська630497.95%російська1041.61%білоруська100.15%польська60.09%вірменська30.05%угорська10.02%німецька10.02%словацька10.02%інші/не вказали60.09%Усього6436100%
Історія
Давні слов'яни та Київська Русь Слов'янське поселення виникло приблизно на початку X ст., про що свідчить легенда про князя Святослава Володимировича та результати археологічних досліджень. На території міста були знайдені кам'яні сокири, кераміка, кістяні вироби та інші артефакти, які належать до часів Київської Русі. Через Сколе здавна проходив знаменитий торговельний Соляний шлях «на угри»Про виникнення цього шляху є легенда, в якій йдеться про те, що одного разу до старійшин поселення прийшли вожді угрів (мадярів) і прохали пропустити їх племена через гори на рівнини панонські. Сколівчани відмовилися пропускати кочівників через село, бо багато було з ними возів і худоби і сказали: «йдіть собі там — дорогою під лісом, обходьте стороною». Угри погодились і кілька днів довгі верениці кочових племен торували дорогою попри поселення. А коли всі пройшли, місцеві горяни прийшли подивитись на дорогу, яку витоптали угри і нарікли сей шлях угорським., з Волині та Галичини на Закарпаття. У 895 р. мадярські кочові племена, на чолі з Арпадом дорогою в Паннонію, перейшли через гірське поселення, яке існувало на місці теперішнього Сколе. Однак головним локаційним наративом міста є легенда про Святослава, що частково підтверджується топонімічним та археологічним матеріалом.Дослідження в с. Звенигород і м. Сколе на Львівщині // Тези пленарних і секційних доповідей (Результати польових археологічних досліджень 1970—1971 рр. на території