Петро́ Дорофі́йович Сльота́ (16 жовтня 1911, Панютине — 25 червня 1974, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України. Чоловік художниці Галини Зорі, батько художниць Ольги та Оксани Сльот.
Біографія Народився року у селі Панютиному (нині селище міського типу у Лозівському районі Харківської області, Україна). Протягом 1932—1934 років навчався у Харківському художньому інституті; у 1934—1940 роках — у Київському художньому інституті, де був учнем Федора Кричевського.
Брав участь у німецько-радянській війні. У військовому званні червоноармійця служив художником в окружній газеті «Патриот Родины» Білоруського військового округуСлета Петр Дорофеевич / Память народа. .
У повоєнні роки викладав у Київському художньому інституті. Серед учнів: Лев Балкінд, Валентина Куцевич, Юрій Мохор, Георгій Отченашко, Віктор Рижих, Володимир Сингаївський, Василь Тишінін. Мешкав у Києві на вулиці Червоноармійській, № 12, квартира № 2. Помер у Києві 25 червня 1974 року.
Творчість Працював в галузі станкового живопису, створював тематичні картини, пейзажі. Серед робіт:
«Мітинг у визволеному Києві 6 листопада 1943 року» (1947); «Піщана коса» (1950-ті); «Чигирин» (1953); «Три криниці часів Богдана Хмельницького» (1953); «Суботів» (1953); «Мама Галя» (1955); «Неаполь. Везувій» (1956); «Амстердам» (1956); «Київ. Хрещатик» (1957); «Сон» (1958); «Люпин» (1960-ті); «Збирання кукурудзи» (1960); «Собор Паризької Богоматері» (1960); «Прага. Карлів міст» (1963); «Перша весна» (1964—1965); «Болгарія» (1966); «Біля озера» (1967); «Осінній мотив» (1967); «Блакитний ранок» (1969); «Біля хати» (1970); «Київський державний університет імені Тараса Шевченка» (1970); «Взимку» (1971); «Моя дача» (1972); «Березень» (1972); «У городі. Капуста» (1973); «Пробудження» (1974). </div> Шевченківській тематиці присвятив твори «Музей Тараса Шевченка у Каневі» (1939; Національний музей Тараса Шевченка); «Загальний вид Державного заповідника „Могила ТарасаШевченка“» (1949, Національний музей Тараса Шевченка); «Тарасова гора в Каневі» (два варіанти: 1949, Національний музей Тараса Шевченка; 1960, Київський інтернат № 2); «Будинок Козачковського у Переяславі-Хмельницькому, де жив Шевченко» (1953; Переяслав-Хмельницький історичний музей); «У цьому будинку Шевченко був козачком (1828—1829)» (1963); «Київ. Парк імені Тараса Шевченка» (1963—1964; Донецький обласний художній музей). Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1947 року.
У мистецтві У 1976 році скульптурний портрет художника виконав український радянський скульптор Олексій Олійник.
Відзнаки Медалі: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (31 жовтня 1945), «За трудову доблесть»Петро Сльота / Сайт Галини Попінової.. Заслужений художник УРСР з 1973 року.
Примітки
Література Сльота Петро Дорофійович // ; Сльота Петро Дорофійович // ; ; Сльота Петро Дорофійович // , С. 225; ; Сльота Петро Дорофійович // ; Сльоти // ;