Гео́ргій Петро́вич Алексє́єв ( , Котівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії — , Катеринослав) — катеринославський поміщик, маршалок шляхти Катеринославської губернії, почесний громадянин міста Катеринослава.
Походження Алексєєв Георгій Петрович народився 10 травня 1834 року в селі Котовка Новомосковського повіту Катеринославської губернії (нині Самарівський район Дніпропетровської області) у дворянській родині Алексєєва Петра Дмитровича і Запорозької Варвари Іллівни.
Життєпис 16.03.1855 — закінчив Харківський університет по юридичному факультету зі ступенем кандидата наук. 25.04.1856 — призначений почесним наглядачем Катеринославського повітового училища в чині колезького секретаря. 11.02.1860 — наданий чин титулярного радника. 31.08.1862 — призначений почесним членом Катеринославського губернського попечительства дитячих притулків. 6.12.1862 — пожалуваний придворний титул камер-юнкера. 31.12.1865 — згідно з вибором дворянства призначений почесним попечителем Катеринославської класичної гімназії на триріччя. 14.02.1867 — указом Урядуючого Сенату наданий чин надвірного радника. 4.11.1868 — згідно з вибором дворянства призначений почесним попечителем Катеринославської класичної гімназії на триріччя. 3.12.1871 — згідно з вибором дворянства призначений почесним попечителем Катеринославської класичної гімназії на триріччя. 22.09.1874 — на дворянський виборах обраний маршалком шляхти Катеринославської губернії. 1875 — обраний членом Катеринославської міської думи. 1.01.1877 — дійсний статський радник. 20.09.1877 — обраний маршалком шляхти Катеринославської губернії. 27.10.1880 — затверджений маршалком шляхти Катеринославської губернії. 15.10.1883 — затверджений маршалком шляхти Катеринославської губернії. 12.11.1887 — департамент герольдії Урядуючого Сенату затвердив рішення міської думи Катеринослава про надання Г. П. Алєксєєву звання почесного громадянина міста Катеринослава. 30.08.1885 — гофмейстер Двору Його Імператорської Величності. 28.09.1895 — імператор надав звання почесного громадянина м. Новомосковська згідно з рішення Новомосковської міської думи. 14 лютого 1914 — помирає в Катеринославі. Урочиста процесія рухалася через усе місто. Фільмував похорон перший кінооператор Січеслава Данило Сахненко. Похований у склепі біля Хресто-Воздвиженської церкви (на місці зруйнованого храму за більшовиків у 1970-х збудовано підстанцію і трохи раніше станцію фунікулера) — район сучасного провулка єпископа Феодосія (Макаревського), де розпочинався чиновницький Катеринослав. Коли був підготовлений склеп у рідному селі, Г. Алексєєва перепоховано у маєтку Котівка. Поховання за більшовиків знищене.
Нагороди 26.08.1856 — нагороджений бронзовою медаллю на Володимирській стрічці в пам'ять війни 1853—1856 рр. 19.11.1865 — нагороджений орденом Св. Анни 3 ступеня. 20.11.1867 — нагороджений орденом Св. Анни 2 ступеня. 1.01.1869 — нагороджений орденом Св. Анни 2 ст. з імператорською короною. 7.01.1874 — нагороджений орденом Св. Володимира 3 ступеня.
Цікавий факт біографії
Ілля Рєпін використав колоритну постать Г. П. Алексєєва як прототипа козака у своїй знаменитій картині Запорожці пишуть листа турецькому султану (1880).Саме з Г. П. Алексеева написаний козак, що сидить спиною і має широкі плечі та «триповерхову» лису потилицю.
Родина Дружина: Марі-Елізабет-Анжель дю Брей-Геліон де ла Героньєр (22.10.1843-26.04.1933). Діти: Ольга, Віра
Джерела Абросимова С. В. Катеринославські дворяни Алексєєви (За документами родинного архіву) / С. В. Абросимова // Південна Україна. — 2002. — № 7. — С. 126—140. Заруба В. М. Алєксєєви: як минає земна слава. Дніпро: Ліра, 2021. 200 с., іл. Кочергін І. О. Алексєєв Георгій Петрович // Маршалки дворянства Катеринославської губернії: біобібліографічний покажчик. – Дніпро: ДОУНБ, 2020. – С. 73–78.
Кочергін І. О. Алексєєв Георгій Петрович та найближче родинне оточення // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2014 р.: Краєзнав. бібліограф. видання / Упорядник І. С. Голуб. — Д.: ДОУНБ, 2013. — С. 135—136.
Біографія
Чабан Николай. Котовка, Котовка— шик, блеск и котомка //«Днепровская правда», Дніпро, 2004. — 23, 30 січня. 6 лютого.