Сотник — носій владних повноважень, у різний час — різних категорій (найчастіше у війську).
Категорії сотників У Гетьманщині та Слобідщині у XVII—XVIII століттях існувала посада «сотник» — особа, що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю — сотню. Військове звання в Легіоні Українських Січових Стрільців у 1914—1918 роках, яке прирівнювалося до чину гауптмана (капітана). Військове офіцерське (старшинське) звання в Збройних силах України — Армії Української Народної Республіки (УНР) та Українській Галицькій Армії (УГА). Найвище звання серед молодшого старшинського складу. Військове звання в УПА (1942—1953) — старше звання молодшої старшини. Військовий чин у козацьких військах Російській імперії (1722—1917)- дорівнював загальноімперському чину поручик. Військовий ранг Хорватії, Словенії та Словаччини (1939—1945)- дорівнює капітану Збройних сил України. Також відоме козацьке прізвище Сотник, яке і досі прославляється.
Сотники в Україні
Стародавні аналоги Ще за стародавніх часів існували посади керівників військових підрозділів кількістю понад сотню осіб. У Римській імперії керівниками центурії (, від centum — сто) були центуріони, або кентуріони Перший центуріон когорти, крім керівництва своєю центурією був також головним центуріоном у когорті. А перший центуріон легіону (пріміпіл), був дев'ятим за старшинством керівником у легіоні. . У Візантійській імперії керівниками сотень (центурій) були кентархи чи гекатонтархи (— керівник сотні).
Посада княжої доби За часів княжої доби військо князівства поділялося на дружину та народне ополчення, яке формувалося за територіальною системою. Територіальна округа («тисяча») була підпорядкована тисяцькому, нижче якого у ієрархії ополчення були сотські чи соцькі. Наприклад коли у 1231 році князь Данило Романович перед походом скликав військо на віче були присутні тисяцький Дем'ян та сотський Микула, обидва бояри галицькі.Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. —С.21, 42, 622—712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
Посада надвірних корогв Речі Посполитої (XVI—XVIII ст.)
Приватні військові підрозділи (надвірні корогви) магнатів Речі Посполитої з XVI ст. очолювали ротмістри, або сотники. Незважаючи на привілейоване становище надвірні козаки неодноразово переходили на бік повстанців. Один з керівників повстання 1594—1596 років, Северин Наливайко, був сотником надвірної корогви князя ОстрозькогоКрип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. —С.178 —712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992) .
Посада реєстрового козацтва Речі Посполитої (XVI—XVII ст.) З XVI століття повстає нова формація козацького війська на службі Речі Посполитої — реєстрове козацтво, зорганізоване вже у правильні підрозділи (з 1625 полки). Сотники очолювали підрозділи «сотні». За зразком реєстрового козацтва, стали формуватися й загони нереєстрового.
Відповідно до Ординації Війська Запорізького 1638 року, посада сотника в реєстровому козацькому війську була найвищою посадою претендентів на яку обирали самі козаки, на всі вищі посади призначення відбувалися урядом.
Також посада сотника була присутня у Чугуївському козацтві (1638—1641 роки) яке склалося на території Слобожанщини до утворення Слобідських козацьких полків Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. — Розділ «Чугуїв».
Посада Гетьманщини, та Слобідської України (XVII—XVIII ст.) Со́тник — особа, що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю — сотню у Гетьманщині у Слобідській Україні в другій половині XVII—XVIII ст. Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648-57 — виборна посада: обирався на козацькій сотенній раді й затверджувався полковою радою або радою генеральної старшини. З 1687 р. призначав полковник або гетьман, у 1734-50 — Генеральна військова канцелярія; у Слобідській Україні — царським урядом або місцевою московською адміністрацією. Після скасування гетьманства в 1764 р. призначав президент Малоросійської колегії. На території сотні здійснював військову, адміністративну і судову владу. С. очолював сотенну старшину, до якої входили сотенний отаман (городовий), сотенний писар, сотенний осавул, сотенний хорунжий. Як голова сотенного суду, сотник розглядав цивільні й незначні кримінальні справи.
У компанійських (охотницьких), охочепіхотних та охочекомонних полках сотники або ротмістри були керівниками військових підрозділів (сотень чи рот), й виконували лише військові обов'язки, та були старшими посадовцями серед сотенної старшини Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669 — 1726 рр. — Київ: Темпора, 2006 —С.157-158 —280 с.:іл. . Охотницька старшина вважалася нижче за основну козацьку старшину. Сотник охотницьких полків, був менше за рангом від козацького сотника й дорівнював значковому товаришу Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669 — 1726 рр. — Київ: Темпора, 2006 —С.158-159 —280 с.:іл. Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. —С.249 —712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992) .
Посаду сотника у Слобідській Україні ліквідовано в 1765, у Лівобережній Україні — 1781, при чому відповідно до Табеля про ранги Російської імперії сотники відповідали XII класу і отримували військовий чин поручника, чи цивільний губернського секретаря. Якщо сотник не брав участі у походах, то він міг отримати чин на штабель нижче.
У Правобережній Україні, що перебувала під владою Речі Посполитої, гетьманське військо скасовано 1711 — після поразки Гетьманщини у війні з Росією та еміграції уряду Іоанна Мазепи до Молдови, звідки, щоправда, робилися спроби відновити полкову та сотенну адміністрацію під час походів Гетьмана Пилипа Орлика.
Правобережна Україна (друга половина XVIII ст.) Після ліквідації козацтва на Правобережній Україні залишилися козацькі охоронні формування (міліція) на службі магнатських родин Речі Посполитої. Зокрема на службі у магнатів Потоцьких на Уманщині був підрозділ козацької міліції більше ніж 2000 козаків. Посада сотника, відповідала керівнику сотні, але фактично сотники керували й значно більшими підрозділами, сотник Уласенко керував підрозділом у 500 козаківВиклад подій дається за Петро Мірчук. Коліївщина: гайдамацьке повстання 1768 р. http://exlibris.org.ua/hajdamaky/index.html, а сотник Іван Ґонта керував полком й вважався фактичним комендантом козаків (незважаючи на наявність полковників-поляків). Під час Коліївщини (1768) більшість козаків Потоцького пристали до поставців-гайдамаків, влившись до війська Залізняка, серед них були сотники: Іван Ґонта, Пантелеймон Уласенко, Дашко, Ярема. Козацька міліція існувала й після придушення Коліївщини. Однострої козацької міліції складалися з жовтого жупана, блакитних кунтушів і шароварів, шапки були чорні барашкові з жовтим верхом. Одяг сотників був майже подібний до казаків, але з використанням більш якісних матеріалів, жупани у сотників були жовті атласні, кунтуші з французького сукна були обшиті срібними галунами, а шапки оксамитові.
22 червня 1768 року повстанці оголосили відновлення Гетьманщини, був відновлений поділ країни на полки та сотні, але здебільшого сотники повстанців були керівники гайдамацьких підрозділів підпорядковані отаманам (пізніше полковникам). Саме гайдамацьке військо поділялося на 16 сотень. Постання було придушене польсько-московськими військами.
Військове звання Українських січових стрільців (1914—1918)
Обер-офіцерське (старшинське) військове звання українських січових стрільців, австро-угорським еквівалентом було військове звання «гауптман» (). Вище за рангом ніж поручник, але нижче за отамана.
Українські січові стрільці, українське добровольче національне формування (легіон) у складі австро-угорської армії мало такі ж знаки розрізнення як і інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до австро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях (для УСС синього кольору) у вигляді шестипроменевих зірочок та галунів (широкого для штаб-офіцерів, вузького для хорунжого та підхорунжого) . У 1915 році був виданий указ щодо використання добровольцями чотирипроменевих зірочок як знаків розрізнення, замість шестипроменевих, також змінювалося їх розташування на петлицях. Але це нововведення не набуло широкого розповсюдження. Наприкінці 1916 року у Австро-угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці. Знаки розрізнення кріпилися на комірі мундиру, за ними нашивалися вертикальні кольорові стрічки (для українського легіону жовта та блакитна стрічки).
Знаками розрізнення сотника були три золотисті металеві шестипроменеві зірочки на петлиці (чи на комірі мундиру). Здебільшого зірочки були розташовані трикутником.
Військове звання України (1917—1920)
В збройних силах — УНР, Української Держави (Гетьманату), Директорії УНР та УГА — сотник старше звання молодшої старшини (молодші офіцери). Відповідає сучасному званню Збройних Сил України капітан.
В українських збройних силах армії УНР сотник — старшинський посадовий ранг, з'явився згідно з наказом генерального секретаря Військового секретаріату УНР Порша М. В. ч. 105 від 28 грудня 1917 року. Ранг сотника був вище ніж півсотенний, але нижче за курінного.
Згідно з наказом Військового міністра УНР Жуківського О. Т. ч. 137 від 29 березня 1918 року, були введені знаки розрізнення військовиків, а також декілька змінилася система рангів. Ранг сотника був вище ніж хорунжий, але нижче за курінного. Знаки розрізнення сотника були розташовані на суконній петлиці-ромбі у вигляді двох стрічок з п'ятипроменевою зірочкою над ними.
У збройних силах Української Держави (Гетьманату) (1918) військове звання сотника — старше обер-старшинське (молодше офіцерське) звання. Старше за рангом ніж значковий, та молодше від військового старшини. Знаками розрізнення сотника були дві чотирипроменеві зірочки, розташовані вздовж обер-старшинського погону.
В українських збройних силах Директорії УНР звання сотник — старше звання молодшої старшини. Наказом військам дієвої армії УНР ч. 80 від 9 квітня 1919 року, були введені сукняні нашивки у вигляді ромбів кольору роду військ, на яких стрічками вказувалося звання (ступінь) військовика, також змінилася ієрархія звань. Сотник старше за рангом ніж четар, та молодше від осавула. За знаки розрізнення сотник мав три сріблястих стрічки на шевроні.
Наказом Головної команди війська УНР (ГКВУНР) ч. 113 від 30 липня 1919 р. вводилися нові знаки розрізнення у вигляді комбінації смужок та «крапок», сотник отримав знаки розрізнення у вигляді вертикальної смужки та трьох «крапок».
Наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 16 від 30 березня 1920 року були затверджені чергові зміни у ієрархії військових звань та у знаках розрізнення. Звання сотника залишалося старшим званням серед молодшої старшини, старше за рангом ніж поручник, та молодше від підполковника. За знаки розрізнення сотник мав три п'ятипроменеві зірочки над смужкою, які розташовувалися на кольоровій петлиці.