Старослов'я́нська мо́ва (староцерковнослов'янська, давньоболгарська, старомакедонська) — перша слов'янська літературна та літургійна мова. Історики приписують візантійським місіонерам IX століття святим Кирилу та Мефодію стандартизацію цієї мови та використання її для перекладу Біблії та інших давньогрецьких церковних текстів з койне в рамках християнізації слов'ян. Вважається, що вона була заснована головним чином на діалекті візантійських слов'ян (склавин) IX століття, які жили навколо міста Фессалоніки (на території сучасної Греції).
Староцерковнослов'янська мова відіграла важливу роль в історії слов'янських мов і послугувала основою і моделлю для пізніших церковнослов'янських традицій, і деякі східні православні та східні католицькі церкви використовують цю пізнішу церковнослов'янську мову як літургійну мову донині.
Як найдавніша засвідчена слов'янська мова, старослов'янська мова надає важливі докази особливостей праслов'янської мови, реконструйованого спільного предка всіх слов'янських мов. Не слід плутати старослов'янську з праслов'янською чи давньоруською, які є гіпотетичними розмовними мовами без чіткого писемного стандарту. Так само не варто вважати тотожними поняття старослов'янська і церковнослов'янська, адже остання є пізнішим етапом розвитку старо(церковно)слов'янської мови. Російська православна церква поширює міт про те, що старослов'янська мова, яку створив Кирило і Методій, нібито є в церковному вжитку РПЦ та її структурах.
Походження
Праіндоєвропейська мова Прабалтослов'янська мова Праслов'янська мова Староцерковнослов'янська (староболгарська) мова
Назва Назва староцерковнослов'янської мови в старослов'янських текстах була просто слов'янська (словѣ́ньскъ ѩꙁꙑ́къ, slověnĭskŭ językŭ),. похідна від слова для слов'ян (словѣ́нє, slověne), самоназви укладачів текстів. Ця назва збереглася в сучасних рідних назвах словацької та словенської мов. Мову іноді називають старослов'янською, яку можна сплутати з окремою праслов'янською мовою. Різні напрямки слов'янських націоналістів намагалися «привласнити» староцерковнослов'янську мову, тому її також по-різному називали старохорватською, старосербською, або навіть старословацькою, старословенською. Наприклад, .
Термін давньоболгарська моваZiffer, Giorgio — On the Historicity of Old Church Slavonic UDK 811.163.1(091) (, ) — єдине позначення, яке використовують болгаромовні джерела. Цей термін використовувався в численних джерелах XIX століття, наприклад, Августом Шлейхером, Мартіном Гатталою, Леопольдом Ґайтлером і Авґустом ЛескіномA. Leskien, Handbuch der altbulgarischen (altkirchenslavischen) Sprache, 6. Aufl., Heidelberg 1922.A. Leskien, Grammatik der altbulgarischen (altkirchenslavischen) Sprache, 2.-3. Aufl., Heidelberg 1919., які відзначили подібність між першими літературними слов'янськими творами та сучасною болгарською мовою. З подібних причин російський лінгвіст Олександр Востоков використав термін слов'яно-болгарська мова. Цей термін все ще вживається деякими російськими авторами, але зараз його зазвичай уникають на користь старослов'янської мови.
Термін старомакедонська моваJ P Mallory, D Q Adams. Encyclopaedia of Indo-European Culture. Pg 301 «Old Church Slavonic, the liturgical language of the Eastern Orthodox Church, is based on the Thessalonican dialect of Old Macedonian, one of the South Slavic languages.»R. E. Asher, J. M. Y. Simpson. The Encyclopedia of Language and Linguistics, Introduction «Macedonian is descended from the dialects of Slavic speakers who settled in the Balkan peninsula during the 6th and 7th centuries CE. The oldest attested Slavic language, Old Church Slavonic, was based on dialects spoken around Salonica, in what is today Greek Macedonia. As it came to be defined in the 19th century, geographic Macedonia is the region bounded by Mount Olympus, the Pindus range, Mount Shar and Osogovo, the western Rhodopes, the lower course of the river Mesta (Greek Nestos), and the Aegean Sea. Many languages are spoken in the region but it is the Slavic dialects to which the glossonym Macedonian is applied.»R. E. Asher, J. M. Y. Simpson. The Encyclopedia of Language and Linguistics, History, "Modern Macedonian literary activity began in the early 19th century among intellectuals attempt to write their Slavic vernacular instead of Church Slavonic. Two centers of Balkan Slavic literary arose, one in what is now northeastern Bulgaria, the other in what is now southwestern Macedonia. In the early 19th century, all these intellectuals called their language Bulgarian, but a struggled emerged between those who favored northeastern Bulgarian dialects and those who favored western Macedonian dialects as the basis for what would become the standard language. Northeastern Bulgarian became the basis of standard Bulgarian, and Macedonian intellectuals began to work for a separate Macedonian literary language. "Tschizewskij, Dmitrij (2000) . Comparative History of Slavic Literatures. Nashville, TN: Vanderbilt University Press. . «The brothers knew the Old Bulgarian or Old Macedonian dialect spoken around Thessalonica.»Benjamin W. Fortson. Indo-European Language and Culture: An Introduction, pg. 431 «Macedonian was not distinguished from Bulgarian for most of its history. Constantine and Methodius came from Macedonian Thessaloniki; their old Bulgarian is therefore at the same time 'Old Macedonian'. No Macedonian literature dates from earlier than the nineteenth century, when a nationalist movement came to the fore and a literacy language was established, first written with Greek letters, then in Cyrillic»Benjamin W. Fortson. Indo-European Language and Culture: An Introduction, p. 427 «The Old Church Slavonic of Bulgaria, regarded as something of a standard, is often called Old Bulgarian (or Old Macedonian)»Henry R. Cooper. Slavic Scriptures: The Formation of the Church Slavonic Version of the Holy Bible, p. 86 «We do not know what portions of the Bible in Church Slavonic, let alone a full one, were available in Macedonia by Clement's death. And although we might wish to make Clement and Naum patron saints of such as glagolitic-script, Macedonian-recension Church Slavonic Bible, their precise contributions to it we will have to take largely on faith.» іноді вживається західними вченими в регіональному контексті.
Застарілий термін давньословенська мова.. використовувався вченими початку XIX століття, які припустили, що ця мова базується на діалекті Паннонії.
В українській термінології вживають різні назви для цієї мови: давньоболгарська, староболгарська, старослов'янська, церковнослов'янська, староцерковнослов'янська мова. Утім, два перші терміни вживають нечасто. Терміни староцерковнослов'янська й церковнослов'янська не рівнозначні, їх уживають поряд як два щаблі історичного розвитку мови, при чому уточнюють, про церковнослов'янську мову якої саме редакції ідеться.
Ось як називають староцерковнослов'янську деякими (державними) слов'янськими мовами: Українська: (давньо-/старо)старослов'янська мова Білоруська: стараславянская мова, старослов'янська Болгарська: старобългарски, староболгарська Боснійська: staro(crkveno)slavenski, старо(церковно)слов'янська Македонська: старо(црковно)словенски, старо(церковно)слов'янська Польська: staro-cerkiewno-słowiański, староцерковнослов'янська Російська: старославянский язык, старослов'янська Сербська: старо(црквено)словенски, старо(церковно)слов'янська Словацька: (staro)slovienčina, (старо)слов'янська Словенська: stara cerkvena slovanščina, староцерковнослов'янська Хорватська: staro(crkveno)slavenski, старо(церковно)слов'янська Чеська: staroslověnština, старослов'янська
Для порівняння: Латинська: lingua Slavonica antiqua старослов'янська Англійська: old Church Slavonic староцерковнослов'янська Німецька: altkirchenslawische Sprache староцерковнослов'янська Французька: vieux slave старослов'янська Грецька: αρχαία εκκλησιαστική σλαβονική γλώσσα староцерковнослов'янська
Історія Початки мови сягають 863 року, коли моравський князь Ростислав звернувся до візантійського імператора Михайла III з проханням вислати йому місіонерів для виховання в Моравії місцевого духівництва. Вибір упав на братів Костянтина (у чернецтві Кирила) і Мефодія. Родом із Салонік, ці грецькі діячі досконало володіли слов'янською мовою в місцевому македонському варіанті. Костянтин створив окрему абетку, якою б міг послуговуватися для місіонерської праці — опісля названу глаголицею — і вже прибувши до Великоморавії, заходився перекладати нею богослужбові тексти.
В основу цієї новоствореної в процесі перекладу літературної мови лягла найкраще відома Костянтину македонська говірка, і Костянтин, у міру свого знання її та бажаючи стати зрозумілим місцевому населенню, послідовно вводив у неї моравські елементи. А вже по смерті Костянтина, в 869 році мовну й місіонерську діяльність продовжував Мефодій.
По смерті Методія, 885 року католицький єпископ Моравії Віхінґ почав гоніння на його учнів. Наума, Климента, Саву й Ангеларія було ув'язнено. Після звільнення послідовники й учні святих братів опинилися на вигнанні в Македонії та Болгарії, на терені яких зокрема відзначилися святий Климент († 916) і святий Наум († 910), котрі надалі плекали церковнослов'янську мову. Зовсім природно, що моравські елементи мови тут у новому оточенні не були потрібні: більшість їх усунено і на місце моравської прийшла македонська редакція староцерковнослов'янської мови. У Болгарії, яка знаходилася під потужним візантійським упливом, глаголиця на письмі й моравські її елементи вважалися особливо небажаними.
Уже за царювання Симеона, імовірно близько 893 року, створено нову абетку, кирилицю, подібну грецькій, проте з елементами глаголиці, а в мові усунено моравських елементів і додано натомість болгарських. Так і постала третя, болгарська редакція («ізвод») староцерковнослов'янської мови. До речі, існували ще й сербська, хорватська, руська і, коротко, чеська редакції староцерковнослов'янської мови.
Графіка Спочатку старослов'янська була написана глаголицею, але пізніше глаголиця була замінена кирилицею., яка була розроблена в Першому Болгарському царстві за указом Бориса I Болгарського в IX столітті. Приблизно дві третини староцерковнослов'янської літератури написані глаголицею. Сюди ж наводять такі аргументи, як наявність окремих глаголичних букв, слів або рядків, які зустрічаються всередині текстів, написаних кирилицею. Глаголиця замінила кирилицю лише на невеликій території вздовж Кварнерської затоки в Хорватії та в окремих областях Чехії. В окремих місцевостях Хорватії глаголиця збереглася в Богослужбових книгах до другої половини XX століття, а в деяких церквах Заґреба оголошення про майбутні відправи для парафіян писалися нею. Деякі хорватські монахи досі вміють читати й писати глаголицею, користуючись нею у своєму середовищі щодня; є такі люди і в Україні — користуються глаголицею декілька монахів у чоловічому монастирі села Колодіївка Скалатської міської громади.
Місцевий боснійський кириличний алфавіт, відомий як босанчиця, зберігся в Боснії та частині Хорватії, тоді як варіант кутастої глаголиці зберігся в Хорватії. Див. ранній кириличний алфавіт, щоб отримати детальний опис письма та інформацію про звуки, які він спочатку виражав.
Редакції