Церква Воздвиження Чесного Хреста (Воздвиженська, Здвиженська, Надставна) — найдавніший храм Тернополя, споруджений наприкінці XVI століття, пам'ятка архітектури національного значення. Розміщений на Підзамчі на невисокому підвищенні над Тернопільським ставом.

Пам'ятка відрізняється від інших культових оборонних споруджень Поділля наявністю напівкруглої апсиди, що походить ще зі староруських традицій.

Історія Воздвиженська (Надставна) церква існувала на початку XV ст., можливо — у XIV ст.Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944)… — P. I. — P. 759.

Перші історичні задокументовані відомості про церкву містяться у грамоті князя Василя Костянтина Острозького від 1570 року. Проте народні перекази пов'язують існування церкви в цьому місці із періодом князювання Данила Романовича, що суперечить офіційній версії про заснування міста 1540 року Яном Амором Тарновським, і дає можливість припускати про існування поселення на цьому місці задовго до заснування замку.

У давнину біля церкви була Львівська брама. Дмитро Лисак, отець церкви Воздвиження Чесного Хреста розповідає, що саме на Львівській брамі під час турецько-татарських нападів чинився найбільший опір, тому церква виконувала дуже важливу оборонну функцію. В той час використовувалася також сигнальна система: дзвонили в дзвони, палили смолоскипи, розводили багаття, які було видно аж на Голубіцьких Товтрах, а вони мали зв'язок із Залізцями, Підкаменем та Почаєвом.

У 1627 році до західного фасаду була прибудована триярусна оборонна вежа-дзвіниця, про що свідчить різьблений напис над вхідним порталом. Він також повідомляє, що вежу-дзвіницю побудовано за панування у місті Томаша (Томи) Замойського та його дружини Катерини (представниця Острозьких, донька Олександра Острозького), а також єпископа Єремії Тисаровського, 1627 року, «місяця липня, 28 дня».

.

З пізніших часів збереглося кілька згадок про Надставну церкву. Зокрема відомий мандрівник, посол Ульріх фон Вердум у своєму подорожньому щоденнику писав так:

В інвентарі міста 1672 року в списках будівель на вулиці Львівській також зареєстрована «з каміння мурована церква над ставом, що стоїть недалеко від Львівської брами».

У 1760 році Гелена із Замойських (1717Helena Zamoyska z Zamościa h. Jelita (ID: dw.14049) .  — 27.12.1760, Броди; дружина Станіслава ПотоцькогоDymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 158. ) надала Надставній церкві окрему фундацію:

Перелічене майно, згідно із записом, від усяких данин і податей звільнялось.

У 1904—1906 роках у церкві працювали два монахи василіяни (оо. Григорій Залуцький і Митрофан-Михайло Михняк). Своєю працею вони здобули прихильність міста, але через непорозуміння з тодішнім парохом змушені були покинути Тернопіль.

Церква зазнала значних руйнувань під час Другої світової війни.

У 1954 році реставрувалася.

У радянський період було знищено цінне майно Надставної церкви. Довгий час приміщення використовувалось не за призначенням. Було знищено дзвіницю, цінний іконостас, розписи інтер'єру. Радянська влада планувала зробити у приміщенні церкви зал моди, музей мистецтва. Пізніше були наміри на її місці збудувати готель «Москва». Проте виявилося, що тут недостатньо місця, тому вирішили готель побудувати на іншому березі Ставу (зараз готель «Галичина»).

Відновлення іконостасу і розпис інтер'єру виконав тернопільський художник Богдан Ткачик.

У перші роки незалежності церква належала УАПЦ, також у храмі інколи вели службу священники УГКЦ. Після ліквідації УАПЦ та Об'єднавчого собору церква стала належати новоутвореній Православній церкві України. 18 грудня у храмі провів службу почесний патріарх ПЦУ Філарет.

Архітектура

Споруда має ознаки візантійсько-романськогоо. Пастух М. Архітектура Тернопільщини сакральна // і староруського стилів та ренесансу. Зведена з пісковику, тридільна, складається з прямокутної в плані нави, квадратного і рівноширокого з навою бабинця з двома ярусами башти над ним і напівкруглої апсиди. Нава перекрита напівциркульним з розпалубками зведенням, бабинець — хрестовим, апсида — чвертьсферичним зведенням.

Над вхідним порталом вежі-дзвіниці — залишки таблиці з написом, вище таблиці — невелике кругле вікно.

Неподалік церкви — триярусна дзвіниця.

Реліквії

Напрестольне Євангеліє

Саме у Здвиженській церкві знаходилося старовинне Євангеліє, надруковане у Вільні у 1649 році і майстерно оправлене відомим тернопільським ремісником з таким написом:

Напрестольне Євангеліє було оздоблене плоскорізьбою, в центрі якої — Розп'яття Христа, а навколо різьблене зображення Святих Тайн. У Євангелії був запис про те, що воно «відкуплене від жовнірів під час Межибозького збурення» (перемога козаків над поляками 9 липня 1649 р. під Межибожем).

Ікони

У церкві Чесного Хреста був чудотворний образ Пречистої Діви, стверджений грамотою єпископа Атанасія Шептицького у 1730 році. Опікувався ним шевський цех, оскільки передав ікону тернопільський швець Маркевич. Потім чудотворну ікону зберігали в Середній церкві.

Існують перекази, що в Надставній церкві була давніша чудотворна ікона Божої Матері. З нею пов'язаний переказ:

Є відомості, що це чудо було записане на початку XVIII ст. у літописі церкви Святого Миколая в селі Богданівка (тепер Підволочиський район). Але подальша доля цієї чудотворної ікони невідома.

Ще три ікони з цього храму — «Спаситель», «Хрещення Йордані» та «Воздвиження чесного хреста», на честь якої названо церкву, — зберігаються в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

Цікавим є давній ролет над вівтарем. Туди ставили ікону Чудотворної Божої Матері, яку ще називали «Тернопільська плачуча». Проте її і досі не вдалося знайти.

Легенди та перекази

З оборонним характером Надставної церкви пов'язані історичні перекази, що сягають часів Дорошенка, коли татарські і турецькі напади були на Поділлі досить частими. У старих краєзнавчих часописах («Наша батьківщина») містяться перекази про один такий напад татар на Тернопіль:

Галерея

Примітки

Джерела

Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. I. — 1103 p. — P. 759—760. — ISBN 966-518-225-0. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л.). — К. : Будівельник, 1983—1986.

Посилання

Інна Приступа, Діана Олійник, Ольга Попова, Анеля Протасевич. Особливі храми Тернополя Тернопільська єпархія УАПЦ