Миха́йло Петро́вич Стари́цький (, Кліщинці — , Київ) — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Один з корифеїв українського побутового театру.

Батько української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської.

Життєпис

Михайло Старицький народився 2 (14) листопада 1839 р.Кравцов А. М. Метричний запис про народження та хрещення Михайла Петровича Старицького (до 180-річчя з дня народження). Сіверянський літопис. 2019. № 4—5. С. 223—230. в селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської області). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 р. померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка.

У 1851—1856 рр. хлопець навчався у Полтавській гімназії, яка була на той час однією з найкращих.

1858 р. Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а 1860 р. родина Лисенків переїздить до Києва, і Михайло разом із Миколою перевелися на фізико-математичний факультет до Київського університету. Навчаючись там, обидва стали членами Київської (Старої) громади, яка була об'єднана ідеєю любові до української літератури, мови, музики, історії. Разом з друзями Михайлом Драгомановим, Петром Косачем відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них.

У 1861 р. Старицький та Лисенко провели новорічні свята на Полтавщині у свого товариша, автора гімну України Павла Чубинського. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні 1861 р. було перепоховання Т. Шевченка, київські студенти Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Микола Лисенко та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі. Того ж року, повертається до рідного села, щоб вступити у володіння батьківською спадщиною.

У 1862 р. одружився із молодшою на 11 років рідною сестрою троюрідного брата Миколи Лисенка Софією Віталіївною (на той час 12 років). Молодих обвінчав батюшка в сусідньому селі, додавши два роки Софії й один рік Михайлові.

1864 р. повертається до Київського університету, але навчається вже на правничому факультеті. 1865 р. закінчує навчання у Київському університеті.

У 1871 р. оселився в Києві. Увійшов у творчу співпрацю з Миколою Лисенком — вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).

5 (17) грудня 1872 р. в приміщенні початкової школи сестер Марії та Софії Ліндфорс (на вул. Фундуклеївська, 21) відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — «Чорноморці», автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький.

1878 р. під тиском імперської влади Старицький припиняє активну громадську діяльність і деякий час, імовірно, мешкає у своєму родовому маєтку. Його перебування в цей період за кордоном, про що йдеться у деяких розвідках, практично нічим не підтверджується. До діяльного суспільного життя письменник повертається 1880 р. У 1883 та 1884 рр. митець видавав український альманах «Рада» (вийшло два випуски).

У серпні 1883 року Михайлу Старицькому було запропоновано очолити першу національну професійну трупу, більш відому як Театр корифеїв. Згаданий колектив у жовтні 1882 року створив у Єлисаветграді Марко Кропивницький, який і надалі продовжував виконувати в ньому обов'язки режисера. Старицького запросили до театру передусім як мецената, і він повністю виконав свою шляхетну місію. Драматург, як відомо, майже всі кошти від продажу власного маєтку в Карлівці витратив на потреби трупи. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом.

1885 р. через низку причин Старицький залишив трупу корифеїв і заснував нову з молодих акторів.

У 1895 р. митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.

Помер Михайло Старицький від серцевої недуги в Києві 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1, 2 ряд).

1948 р. на могилі був залізний (простий, трубчастий) хрест, пофарбований у блакитний колір і на ньому була табличка жовто-блакитного кольору з написом «Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя» із поеми «Morituri».

Творчість

Перші твори Старицького були надруковані 1865 року. Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х рр.

Михайло Старицький переробляв п'єси інших авторів та інсценував прозові твори переважно в той час, коли він очолював об'єднану українську професійну трупу. Так були написані «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба», «Циганка Аза», «Чорноморці», «За двома зайцями», «По-модньому» та інші.

Поезія та переклади Поетичну творчість Старицький розпочав перекладами з Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, сербських пісень та ін.

Одночасно писав оригінальні поезії, друкуючи їх у галицьких періодичних виданнях. У Києві були надруковані казки Ганса Крістіана Андерсена в його перекладі (псевдонім М. Стариченко) з ілюстраціями Миколи Мурашко (1873)Казки Андерсена з короткою ёго життєписью. — Київ, 1873., «Сербські народні думи і пісні» (1876), збірка поезій «З давнього зшитку. Пісні і думи» (1881 — 1883) та інші.

Значною подією було видання «Гамлета» Вільяма Шекспіра в перекладі Старицького (1882).

Основне місце в оригінальній поетичній спадщині Старицького посідає його громадянська лірика з виразними соціальними («Швачка»), патріотичними («До України», «До молоді») мотивами, з оспівуванням героїчного минулого («Морітурі») чи протестом проти царизму («До Шевченка»). Окрема частина поетичної творчості письменника — його інтимна лірика («Монологи про кохання»).

Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ніч така, Господи, місячна, зоряна», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»).

Драматургія Великий внесок зробив Старицький в українську драматургію. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п'єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: «Не судилось» (1881), «У темряві» (1893), «Талан» (1893).

Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1890).

Особливе значення мають його історичні драми: «Богдан Хмельницький» (1897), «Маруся Богуславка» (1899).

В історії української драматургії Старицький відзначається як видатний майстер гострих драматичних ситуацій і сильних характерів.

Проза В останні роки життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурею» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Розбійник Кармелюк» (1903) та інші російською мовою.

«Розбійник Кармелюк» вперше опубліковано в газеті «Московский листок», окремою книгою цей роман вийшов у Москві 1908 року. Українською мовою роман виходив у Львові (1909—1910) та у Чернівцях (1927). У 1927–1928 р.р. під назвою «Кармелюк» роман вийшов у Києві за редакцією Л. М. Старицької. У 1957 та у 1959 роках роман з незначними скороченнями видавало видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». 1965 р. цей роман випустило видавництво «Дніпро» російською мовою під назвою «Разбойник Кармелюк», а 1971 року — українською мовою під назвою «Кармелюк».

Родина Дочки — Людмила (1868—1941), Оксана (1875—1942) і Марія (1865—1930) — також були видатними діячами української культури. Син Юрій (пом. 1936) був юристом, ще одна дочка Ольга померла одинадцятилітньою.

Вшанування пам'яті На державному рівні 3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році" в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році "14 грудня - 180 років з дня народження Михайла Старицького (1840-1904), письменника, драматурга, режисера, перекладача, культурного, громадського діяча".

Інше У Києві з 2002 року працює музей Михайла Старицького, де драматург мешкав з родиною три останні роки життя. Вулиці, названі ім'ям Михайла Старицького, існують в багатьох містах України. У листопаді 2020 року до 180-річчя письменника Укрпошта випустила марку «Михайло Старицький. 1840—1904». Дата випуску — 12.11.2020. Тираж — 130 000 прим. Номінальна вартість — 8XV. Номер за каталогом Укрпошти — 1867.

Бібліографія

Поезія З давнього зшитку. Пісні і думи (1881; 1883) Поезії М. П. Старицького (1908)

Проза Облога Буші (1891) Богдан Хмельницький Перед бурею (1895; 1897) Буря (1896) Біля пристані (1897) Молодість Мазепи (1898) Розбійник Кармелюк (1903)

Драматургія Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка (1872) Чорноморціпереробка драматичного твору Якова Кухаренка «Чорноморський побит на Кубані між 1794 і 1796 роками» (1872) Не судилось (1881) Утоплена, або Русалчина нічПереробка повісті Миколи Гоголя «Майська ніч, або Потопельниця» (1881) Сорочинський ярмарок (1883) Різдвяна ніч (1883) За двома зайцямиПереробка п'єси Нечуя-Левицького «На кожум'яках» (1883) Крути, та не перекручуйПереробка п'єси Панаса Мирного «Перемудрив» (1886) Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці (1890) Тарас Бульбадруга менш поширена назва «Під Дубном» (1893; 1897)1893 — 1-ша ред. на 5 дій (заборонена цензурою), 1897 — 2-га ред. на 7 дій (дозволена цензурою)) У темряві (1893) Талан (1893) Богдан Хмельницький (1897) Маруся Богуславка (1899)

Переклади Сербські народні думи і пісні (1876) Гамлет, Принц Данський. Трагедія у V діях В. Шекспіра (1882)

Примітки

Додаткові примітки

Видання Видання українською мовою

Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: іст. роман: пер. з рос. Т. 1 / Михайло П. Старицький. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп., 19–?. — 168 с., 5 арк. іл. Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: іст. роман: пер. з рос. Т. 2 / Михайло П. Старицький. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп., 19–?. — 176 с., 5 арк. іл. Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: пер. з рос. Т. 3 / Михайло П. Старицький ; іл. артиста-маляра П. Видинівського. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп. — 208 с. Старицький М. П. Розбійник Кармелюк: іст. роман: пер. з рос. Т. 4 / Михайло П. Старицький. — Чернівці: Книгарня й папірня Ю. Гливка і Сп., 19–?. — 195 с., 5 арк. іл. Старицький М. П. Поезії М. П. Старицького, 1861—1904. — У Київі: З друк. С. А. Борисова, 1908. — IV, 471, V с., 3 арк. Портр. Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка: (комедія зі співами на 1 дію: (із старої події) / М. Старицький. — Львів: Вид. «Русалка», 1925. — 30 с. — (Театральна бібліотека).] Старицький М. П. Вибрані твори / М. П. Старицький ; вступ. ст., прим. і ред. П. Руліна. — Харків ; Київ: Література і мистецтво, 1931. — LIV, 185 2 с. — (Літературна бібліотека) (Українське письменство). Старицький М. За двома зайцями: комедія на 4 дії / М. Старицький. — Київ: Мистецтво, 1945. — 128 с. — (Бібліотека української драматургії). Старицький М. Зимовий вечір: драм. етюд у 2 одслонах/ М. Старицький. — Київ: Мистецтво, 1946. — 52 с. — (Бібліотека художньої самодіяльності). Не судилось (Панське болото). — : Мистецтво, 1954. — 132 с. Хрест життя. — : Держлітвидав УРСР, 1958. — 168 с. Поетичні твори; упорядк., вст. ст., прим. М. І. Дяченка, худож. К. Калугін — Київ: Радянський письменник, 1958—544 с. + портр. автора. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці. — : Держлітвидав УРСР, 1959. — 107 с. Кармелюк: історичний роман: Т. 1. — Вінніпег: Тризуб, 1960. — 289 с. Т. 2. — Вінніпег: Тризуб, 1961. — 286 с. Т. 3. — Вінніпег: Тризуб, 1962. — 286 с.