Жито́мирсько-Берди́чівська наступальна опера́ція (24 грудня 1943 — 14 січня 1944) — наступальна операція Червоної армії в правобережній Українській РСР, частина Дніпровсько-Карпатської операції. Успішна наступальна операція була проведена військами 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Миколи Ватутіна під час Другої світової війни з 24 грудня по 14 січня 1944 року.

Завдання полягало в розгромі німецької 4-ї танкової армії групи армій «Південь» і просування до річки Південний Буг, запобігши при цьому новим спробам противника повернути Київ. Після початкового наступу на 300-кілометровому фронті радянські війська просунулися на відстань від 80 до 200 км і практично звільнили всі райони Київської і Житомирської областей, а також деякі райони Вінницької та Рівненської областей. 1-й Український фронт зайняв позицію північніше основних німецьких сил групи армій «Південь». Німецькі війська утримували західний берег Дніпра в районі Канева.

Передумови В результаті Київської стратегічної наступальної операції в кінці 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням Ватутіна захопили великий плацдарм на правому березі Дніпра]] в районі Києва, який «нависав» над угрупованням військ противника на південному заході України. Намагаючись скоротити плацдарм і відбити Київ, німецькі війська завдали контрудару в районі на південь від Житомира.

Манштейн ввів до бою 1-шу танкову армію, щоб разом із 4-ю танковою армією розпочати серію контратак проти флангів радянських військ, що розтягнулися. Ці контратаки, що тривали протягом наступних трьох тижнів, призвели до створення ряду слабо утримуваних котлів, і німці почали стабілізувати свій фронт. Німецькі контратаки завдали Червоній Армії значних людських та матеріальних втрат і в кінцевому підсумку оборонні позиції були відновлені. Однак радянські війська тримали в резерві велику кількість сил, і успіх, досягнутий фон Манштейном, не міг тривати довго. Спроба повернути Київ в ході так званої Київської стратегічної оборонної операції провалилася.

24 грудня 1943 р., 916-й день війни Почалася Житомирсько-Бердичівська наступальна операція військ 1-го Українського фронту (1-ша гвардійська, 13, 18, 27, 38, 40 і 60-та армії, 3-тя гвардійська і 1-ша танкові армії, а також 2-га повітряна армія С. А. Красовського), яка тривала до 14 січня 1944 року.

Артилерійська підготовка була почата на 15 хвилин раніше призначеного часу внаслідок випадкового залпу однієї реактивної установки, підтримки іншими машинами та вогню артилерії на всій смузі наступу 1-го Українського фронту. Розслідування того, що сталося начальником контррозвідки і прокурором фронту, що почалося в той же ранок за наказом Г. К. Жукова, показало, що артилерійська підготовка не була зірвана. Вона тільки почалася раніше встановленого терміну, але проводилася згідно з запланованим графіком. Так як піхота і танки були готові до переходу в наступ і перебували на вихідних позиціях, то їм була дана команда перейти в атаку на 15 хвилин раніше запланованого терміну на 51 хвилині артилерійської підготовки.

У результаті артилерійської і авіаційної підготовки вогнева система противника на передньому краї і в найближчій глибині було придушено, а основна маса вогневих засобів знищена. Атакуючі частини рухалися вперед, не зустрічаючи серйозного опору, з темпом 2—3 км на годину. Тільки в другій половині дня на рубежі Брусилів, Солов'ївка, Турбовка противник спробував організувати оборону. Створивши там окремі осередки опору, він робив контратаки силами батальйону піхоти з 8—10 танками. Лише в районі Солов'ївки в контратаці ворога брало участь до 30 танків.

Тактична зона оборони ворога в смузі 38-ї армії була прорвана на 20 км фронту і до 12 км у глибину. Таких самих успіхів досягли 1-ша гвардійська армія А. А. Гречко та 18-та армії К. Н. Леселідзе. О 14:00 в прорив були введені 3-тя гвардійська танкова армія П. С. Рибалка і 1-ша танкова армія М. Е. Катукова. Через короткого грудневого дня частина завдань не вдалося виконати до кінця. Атакуючі сили тільки встигли підійти до наміченого рубежу. Брусилів і ліс на південь від не були очищені від ворога. Солов'ївка була зайнята тільки частково. З настанням темряви війська закріпилися на досягнутих рубежах, а частиною сил продовжували виконання завдання дня. О 1 годині 30 хвилин був звільнений від противника Брусилів, а слідом за ним і інша частина населеного пункту Солов'ївка.

25 грудня 1943 року, 917-й день війни О 9 годині 20 хвилин, після 30-хвилинної артпідготовки, радянські війська відновили наступ. Противник безладно продовжував відходити в південно-західному напрямку. Тільки на окремих ділянках він вів артилерійський вогонь з глибини і робив безуспішні контратаки невеликими групами танків і піхоти.

Цього дня перейшло в наступ і ударне угрупування 40-ї армії у складі трьох стрілецьких дивізій. Вони прорвали оборону супротивника в південно-західному напрямку на ділянці Мохначка, Волиця і, виконавши поставлене завдання, сприяла частинам 38-ї і 1-ї танкової армій в оволодінні м. Корнин.

1-ша танкова армія до кінця дня змогла відірватися від піхоти і вийти на оперативний простір. Вона обігнала війська 38-ї армії на 12—15 км, а їх передові загони на 25—30 км. Залізниця Житомир—Фастів була подолана на всьому її протязі в смузі 38-ї армії.

Найближче завдання ударного угруповання фронту було виконано: війська протягом двох діб прорвали ворожу оборону на 80 км фронту і на 40 км у глибину. Великі втрати були нанесені танковим дивізіям супротивника — 8-й, 19-й, 23-й, 2-й СС «Райх», а також 68-й піхотної і 213-й охоронній дивізіям.

Німецьке командування поспішно приступило до перекидання 48-го танкового корпусу, у складі трьох танкових дивізій — 1-й, 7-й і 1-й СС «Адольф Гітлер», з району Коростеня на південь, готуючись перекрити радянським військам шлях на Житомир.

Інформбюро

«Південно-західніше від Житомира наші війська відбили всі атаки піхоти і танків противника і завдали йому великих втрат у живій силі і техніці.»

26 грудня 1943 року, 918-й день війни Перейшли в наступ 15-й стрілецький корпус 60-ї армії і правофланговий 11-й стрілецький корпус 1-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. Їх завдання полягало в розгромі ворожих військ в районі м. Радомишль з метою забезпечення правого флангу головного ударного угруповання фронту. 40-ва армія на її лівому фланзі, після завершеного напередодні успішного обходу вузла опору супротивника в Корнині, розгорнула свою ударну групу в південно-східному напрямку і просувалася на м. Білу Церкву.

На той час війська 38-ї армії, зустрічаючи слабкий опір, просунулися більш ніж на 20 км, звільнили станцію Попільня і перерізали залізницю, що сполучає Фастів і Козятин.

Інформбюро

«Днями війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ватутіна перейшли в наступ проти німецько-фашистських військ, розташованих на південь від Радомишль, і прорвали фронт противника протяжністю близько 80 кілометрів і в глибину до 40 кілометрів … За три дні наступу нашими військами звільнено понад 150 населених пунктів і серед них місто Радомишль і три районні центру Житомирської області Брусилів, Корнин, Попельня, а також великі населені пункти РУДНЯ, ГУТА ЗАБЕЛОЦКА, РАКОВИЧІ, СТАВИЩЕ, ЗАБЕЛОЧЬЕ, КОЧЕРОВО, ВИСОКЕ, МІСТЕЧКО, ВОЙТАШІВКА, ПРИВОРОТ, ОЗЕРЯНИ, ОСІВЦІ, ЛАЗАРІВКА, ЮЗІФОВКА, ВІЛЬНЯ, КАРАБАЧИН, ДУБРОВЦІ, ЯСТРЕБЕНЬКА, ВОДОТИЙ, МОРОЗІВКА, ХОМУТЕЦЬ, ВІЛЬШКА, ЗДВИЖКА, БОЛЯЧІВ, ЗАХІДНА, СОЛОВЇВКА, ДИВИН, ГНИЛЕЦЬ, ЛІСОВКА, ТУРБОВКА, ОЗЕРА, ХОДОРКІВ, СОБОЛІВКА, КОРОЛІВКА, ЛИПКИ, ВЕРБОВ, КОТЛЯРКА, КОЙЛОВКА, МОХНАЧКА і залізничні станції ВОЛИЦЯ, КРИВЕ, СКОЧІЩЕ, ПОПЕЛЬНЯ. У боях розгромлені чотири танкових дивізії німців, у тому числі танкова дивізія СС „Райх“ і шість піхотних дивізій…»

27 грудня 1943 року, 919-й день війни Ударне угрупування фронту, в складі 1-ї гвардійської, 18-й, 38-й, 1-ї танкової і 3-ї гвардійської танкової армій, продовжувало наступ. Противник на Житомирському напрямку ввів у бій 48-й танковий корпус, у складі трьох танкових дивізій — 1-ї, 7-ї і 1-ї СС «Адольф Гітлер», які були перекинуті з району Малина, і 18-ту артилерійську дивізію, що прибула з-під Білої Церкви. Німці різко посилили опір і зробили численні контратаки в районі Коростишева. Всі атаки були відбиті, і радянські війська протягом дня знову просунулися до 25 км. Головні сили 38-ї армії оволоділи населеними пунктами Гардишівка, Андрушівка, Павелки, Вчорайше, Бистріївка, Паволоч, а її передові загони, вирвавшись уперед, були вже в 40—45 км від важливого вузла шосейних доріг і залізниць Козятина. Дещо повільніше наступала 18-та армія, яка подолала лісовий масив на схід від Житомира.

Інформбюро

«Війська 1-го Українського фронту продовжували успішно розвивати наступ і оволоділи районними центрами Житомирської області Андрушівка, Вчорайше, а також зайняли понад 100 інших населених пунктів, серед яких великі населені пункти БОРЩІВ, ВЕРЛООК, КІЧКІРИ, ГЛИНИЦЯ, ЮРІВКА, ІВАНІВКА, ЛЕНІНА, МІНІН, ГОРОДСЬК, РАДІВКА, ШАХВОРОСТІВКА, ІВНИЦЯ, СТЕПОК, ЯРОПОВИЧІ, ВОЛИЦЯ, ЗАРУБИНЦІ, ЗАБАРА, МІНЬКОВЦІ, ЛЕБЕДИНЦІ, БРОКВИ, ХОРЛЕЇВКА, МАКАРІВКА, АНДРУШКИ, ПАРИПСИ, САВЕРЦІ, ПОЧУЙКИ, КОЖАНКА, ТРИЛЕСИ, НОВОСЕЛИЦЯ, ЯХНИ і залізничні станції ЯРОПОВИЧІ, СТЕПОК, ТРИЛІСИ, КОЖАНКА, ПАРІПСИ, БРОВКИ, АНДРУШІВКА.»

28 грудня 1943 року, 920-й день війни Перейшли в наступ 13-та і 60-та армії. 13-та армія, обходячи Коростень з півночі і півдня, звільнила близько 150 населених пунктів. 60-та армія, посилена двома танковими корпусами, просунулася більш ніж на 40 км у напрямку м. Черняхів. Успішно просувалися вперед на Житомир 1-ша гвардійська, 18-та та 3-тя гвардійська танкова армії. Напружені бої з танками і піхотою противника зав'язалися на флангах 38-ї армії. 1-ша танкова армія, завдавши поразки частинам 20-ї панцергренадерської дивізії, звільнила Козятин.

Інформбюро

«Війська 1-го Українського фронту продовжували наступ і оволоділи містом Коростишів, районним центром Житомирської області Потіївка, а також зайняли понад 60 інших населених пунктів, серед яких великі населені пункти БЕХИ, КОЗИНІВКА, ЗЛОБИЧІ, СТАРИКИ, ДОБРИНЬ, БУДИЛІВКА, ВІХЛЯ, СТАРА БУДА, ОБЛІТКИ, ЗАНЬКИ, ЛЯХОВА, ЧАЙКІВКА, ПИЛИПОВИЧІ, КАЙТАНІВКА, БЕРЕЗІВКА, МІНЕЙКИ, ТЕСНОВКА, СМОЛОВКА, НЕХВОРОЩ, МОЙСЕЇВНА, ПАВОЛОЧ.»

29 грудня 1943 року, 921-й день війни 13-та і 60-та армії оволоділи містами Коростень та Черняхів, а додані їм танкові корпуси, відірвавшись від стрілецьких дивізій, пройшли на 15-30 км більше. Сили 4-го гвардійського танкового корпусу П. П. Полубоярова рушили з міста Червоноармійськ і перейшли залізницю і шосе, що йдуть від Житомира на Новоград-Волинський. 18-та армія форсувала р. Гуйва і обійшла м. Житомир з півдня. Найзапекліші бої відбувалися на правому фланзі 38-ї армії. Тут на вузькій ділянці фронту противник почав контратаку силами до 110 танків і потіснив радянські правофлангові частини, захопив три населених пункти. 27-ма армія після дводенних боїв також просунулася вперед.

Інформбюро

"Війська 1-го Українського фронту, долаючи опір ворога, продовжували успішно розвивати наступ і оволоділи містом і залізничним вузлом Коростень, містом і великою залізничною станцією Черняхів, містом і залізничною станцією Сквира, а також зайняли більше 250 населених пунктів, серед яких великі населені пункти ЧИГИРІ, КУПИЩЕ, БЕЛОШИЦІ, КОВАЛІ, КРОПИВНА, НЕБІЖ, САЛИ. СЕЛЕЦЬ, ЖАДЬКИ, БРАЖЕНКА, ВИДИБІР, ГОРБУЛІВ, АНДРІЇВ, БЕЖЕВ, СЛІПЧИЦІ, ТОРЧИН, КАМ"ЯНИЙ БРІД, СТАРОСІЛЬЦІ, ГУМЕННИКИ, СТУДЕНИЦЯ, СТРИЖІВКА, ЛЕВКО, ВОЛОС, СТАРА і НОВА КОТЕЛЬНЯ, КРАСІВКА, БІЛОПІЛЛЯ, РАДЗІВИЛІВКА, ВЕРНИ-ГОРОДОК, МАЛА ЧЕРНЯВКА, МАЛІ НІЖГУРЦІ, КАРАБЧЕЄВ, ВЕРХОВНА, КРИВОШИЙЦІ, КРИЛІВКА, СЕЛЕЗЕНІВКА, КРАСНОЛІСИ, ВИННИЦЬКІ СТАВИ й залізничні станції КЛОЧКО, УШОМИР, ВТГІВ, ТУРЧИНКА, ФАСТОВО, ГРАДА, КОРЧМА, ПАЛЕНІЧЕНЦІ."

30 грудня 1943 року, 922-й день війни Війська 1-го Українського фронту прорвали оборону противника на 300 км фронту і більш ніж на 100 км у глибину. Втрати понесли вісім танкових, одна моторизована, чотирнадцять піхотних і дві охоронні дивізії супротивника.