Позитивна психотерапія (ППТ за Пезешкіаном, з 1977 року) - це психотерапевтичний метод, розроблений психіатром і психотерапевтом Носсратом Пезешкіаном та його колегами в Німеччині, починаючи з 1968 року. Ця гуманістична базується на позитивній концепції людської природи. ППТ є інтегративним методом, який включає елементи гуманістичної, системної, психодинамічної та когнітивно-поведінкової терапії. Сьогодні центри та тренінги з позитивної психотерапії існують у близько двадцяти країнах світу. Не слід плутати з позитивною психологієюTheo A. Cope, Positive Psychotherapy: 'Let the Truth be Told'. Міжнародний журнал психотерапії, Том 18, № 2, липень 2014, http://www. ijp.org.uk.
Опис Позитивна психотерапія (ППТ) - це терапевтичний підхід, розроблений Носсратом Пезешкіаном у 1970-1980-х рокахPeseschkian N. Schatten auf der Sonnenuhr: Erziehung, Selbsthilfe, Psychotherapie. Wiesbaden: Verlag Medical Tribune; 1974.Peseschkian N. Positive Psychotherapie. Theorie und Praxis einer neuen Methode. Frankfurt: Fischer; 1977.Peseschkian N. Positive Psychotherapy. Theory and practice of a new method. Berlin, Heidelberg: Springer-Verlag; 1987. (first German edition in 1977). Спочатку відомий як "диференційний аналіз", він був перейменований на "позитивну психотерапію", коли Пезешкіан у 1977 році опублікував свою роботу, яка згодом була перекладена англійською мовою в 1987 році. Термін "positive" або "positivus" (з латинської) в ППТ відноситься до актуальних, реальних і конкретних аспектів людського досвіду.
Основна мета позитивної психотерапії та її практиків - допомогти пацієнтам і клієнтам розпізнати та розвинути свої здібності, сильні сторони, ресурси та потенціал. Цей підхід поєднує в собі елементи різних модальностей психотерапії, зокрема:
гуманістичний погляд на природу людини та терапевтичний альянс; психодинамічне розуміння психічних і психосоматичних розладів; системний підхід, який враховує сім'ю, культуру, роботу та навколишнє середовище, а також практичну самодопомогу; цілеспрямований п'ятиступеневий терапевтичний процес, який інтегрує техніки з різних терапевтичних методівHenrichs, C., Hum, G. (2020). Positive Psychotherapy and other psychotherapeutic methods. In: Messias E., Peseschkian H., Cagande C. (Editors) Positive Psychiatry, Psychotherapy and Psychology, (pp. 401-408), Springer, Cham (Switzerland)..
ППТ характеризується конфліктоцентричним та ресурсно-орієнтованим підходом, який спирається на транскультуральні спостереження в більш ніж двадцяти різних культурах.Remmers, A. (2020). Theoretical Foundations and Roots of Positive Psychotherapy. In: Messias E., Peseschkian H., Cagande C. (Editors) Positive Psychiatry, Psychotherapy and Psychology, (pp. 297-308), Springer, Cham (Switzerland). Перебуваючи між мануалізованою когнітивно-поведінковою терапією та процесно-орієнтованою аналітичною психотерапією, ППТ використовує напівструктурований підхід до діагностики, лікування, посттерапевтичної самодопомоги та тренінгів.
Про засновника
Засновник позитивної психотерапії, професор, доктор Носсрат Пезешкіан, був німецьким психіатром, неврологом, психотерапевтом і фахівцем з психосоматичної медицини, родом з Ірану. Наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років він черпав натхнення з різних джерел, особистостей і подій: Панівний дух тієї епохи, який породив гуманістичну психологію та її подальший розвиток. Особиста взаємодія з видатними та впливовими психотерапевтами та психіатрами, такими як Віктор Франкл, Якоб Л. Морено, та іншими. Гуманістичні та інтегративні принципи й цінності Віри Бахаї. Прагнення до інтегративного підходу, зокрема через негативний досвід конфліктів між психоаналітиками та поведінковими терапевтами в Німеччині того часу. Широкі транскультуральні спостереження в більш ніж двадцяти культурах, зумовлені пошуком культурно-чутливої методології. Носсрат Пезешкіан пов'язаний з розвитком цього підходу, оскільки його життєва історія та особистість значною мірою вплинули на його створення. Біограф описує його як "мандрівника між двома світами"Kornbichler T, Peseschkian M. Nossrat Peseschkian: Morgenland – Abendland; Positive Psychotherapie im Dialog der Kulturen. Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag; 2003., а його біографія має підзаголовок "Схід і Захід".
За словами Пезешкіана, до розвитку позитивної психотерапії його спонукав власний досвід іранця, який з 1954 року проживає в Європі, що дозволило йому гостро відчути відмінності в поведінці, звичаях і ставленні між культурами. Це усвідомлення почалося ще в дитинстві, коли він, будучи бахаї, спостерігав, як відрізняються релігійні звичаї його однокласників-мусульман, християн та євреїв, а також вчителів. Цей досвід спонукав його замислитися над взаємовідносинами між різними релігіями та людьми, а також зрозуміти, що ставлення до них зумовлене світоглядом і сімейними уявленнями. Під час навчання на медичному факультеті Пезешкіан був свідком протистояння між різними психіатричними, неврологічними та психотерапевтичними позиціями, що навчило його важливості відкидання упереджень. Цей досвід допоміг йому почуватися комфортно на Заході, де такі поняття, як рівність чоловіків і жінок, завжди були для нього даністю.
Позитивна психотерапія сходить до основ гуманістичної психології та психотерапії, які були закладені такими піонерами, як , Абрагам Маслоу та Карл Роджерс. Під час навчання Носсрат Пезешкіан зазнав глибокого впливу від особистих зустрічей з такими відомими психотерапевтами, як , Віктор Франкл та Якоб Леві Морено, що залишили довготривалий слід.
Однак Пезешкіан також був свідком конфліктів між різними школами та підходами в німецькій психотерапевтичній спільноті, де психоаналітики та поведінкові терапевти відмовлялися співпрацювати навіть під час простого обіду. Більше того, сильний вплив психоаналізу та його подальшого розвитку, включаючи неофрейдизм, психосоматичні та фокус-орієнтовані підходи, такі як , також сформували перспективу Пезешекіана. У відповідь на це він прагнув побудувати метатеорію, яка могла б подолати розбіжності між цими різними методами. Водночас певні принципи Віри Бахаї глибоко зачаровували й надихали Носсрата Пезешкіана протягом усього його життя. Ці принципи охоплювали гармонію між наукою і релігією, бахаїстську концепцію людини як "копальні, багатої на безцінні самоцвіти"Baha’u’llah. Gleanings from the Writings of Baha’u’llah. Wilmette: US Baha’i Publishing Trust; 1990 (pocket-size edition, pp. 259-260)., а також бачення глобального суспільства, що охоплює культурне розмаїття. Ці принципи відіграли значну роль у формуванні його творчості та філософського світогляду.
Прогрес позитивної психотерапії можна пояснити кількома факторами, які сприяли її розвитку протягом тривалого часу. Ці фактори включають знання, отримані в процесі безперервної медичної освіти, досвід, набутий під час роботи з пацієнтами в психотерапевтичних і психосоматичних практиках, взаємодію з представниками різних культур, релігій і систем цінностей, а також різноманітний і варіативний характер психотерапевтичних методів. Кульмінацією цього накопиченого досвіду стало створення "Диференціального аналізу" в 1969 році, який згодом зазнав вдосконалення і в 1977 році з'явився як Позитивна психотерапія. Назви ранніх книг, написаних Пезешкіаном, таких як "Психотерапія повсякденного життя" (1974) і "У пошуках сенсу" (1983), відображають вплив психоаналізу та екзистенціальних шкіл психотерапії на розвиток позитивної психотерапіїВ останні роки деякі північноамериканські автори опублікували клінічні застосування позитивної психології і назвали її позитивною психотерапією. (Martin E. P. Seligman, Tayyab Rashid, Acacia C. Parks, Positive Psychotherapy. November 2006, American Psychologist, 774–788) [Seligman M, Rashid T, Parks T. Positive psychotherapy. Am Psychol. 2006;61(8):774–88.]. Крім того, назва "Позитивна сімейна терапія" (1980) підкреслює її паралельний розвиток з системною сімейною терапією протягом 1970-х років. Загалом Пезешкіан є автором 29 книг і численних статей про цей підхід, що сприяло його широкому літературному висвітленню та поширенню.
Розвиток та історія 1970-1980-ті 1970-ті роки стали важливим періодом у розвитку та прийнятті позитивної психотерапії в тому вигляді, в якому ми її знаємо сьогодні. Це був переломний момент, коли ППТ отримала більш широке визнання в галузі психотерапії. У цей час почали формуватися основоположні принципи ППТ, які були реалізовані в лікуванні численних пацієнтів та їхніх родин. Ці принципи також піддавалися тестуванню і були представлені на міжнародних лекціях, як в Німеччині, так і за її межами. У цю знаменну епоху були опубліковані чотири з п'яти фундаментальних книг ППТ. Це Психотерапія повсякденного життя (спочатку опублікована під назвою Schatten auf der Sonnenuhr в 1974 році), Позитивна психотерапія (спочатку опублікована німецькою мовою в 1977 році), Східні історії в Позитивній психотерапії (спочатку опублікована німецькою мовою в 1979 році) і Позитивна сімейна психотерапія (спочатку опублікована німецькою мовою в 1980 році). Крім того, у 1970-х роках з'явилися перші післядипломні тренінги з ППТ, а в 1974 році було створено навчальну організацію, яка згодом стала попередницею Вісбаденської академії психотерапії (WIAP). Медична палата Гессену визнала цю навчальну організацію в 1979 році для проведення навчання з психотерапії в резидентурі. Крім того, в 1977 році була заснована Німецька асоціація Позитивної психотерапії (DGPP), яка стала першою в світі національною асоціацією Позитивної психотерапії.
Протягом 1980-х років ППТ постійно розвивався, що призвело до випуску додаткових книг, таких як У пошуках сенсу (спочатку опублікована німецькою мовою в 1983 році, а згодом перекладена англійською в 1985 році). Спільна робота з молодими колегами сприяла подальшій систематизації методу ППТ. Важливою віхою в цей час стало завершення дисертації Хаміда ПезешкіанаPeseschkian H. (1987). Psycho-soziale Aspekte beim lumbalen Bandscheibenvorfall - Eine orthopädisch-psychosomatische Untersuchung von 100 Patienten. Medizinische Dissertation. Universität Mainz. у 1988 році, яка стала першою дисертацією, присвяченою виключно ППТ. В рамках цієї дисертації було зроблено важливий крок вперед у структуруванні первинного інтерв'ю в ППТ. Було запроваджено опитувальник, спеціально розроблений для цього першого інтерв'ю, який згодом було піддано психодинамічному дослідженню. У 1988 році цей опитувальник первинного інтерв'ю, разом з WIPPFPeseschkian N, Deidenbach H. Wiesbadener Inventar zur Positiven Psychotherapie und Familientherapie WIPPF. Берлін: Springer; 1988. (опитувальник в Позитивній психотерапії), був опублікований з незначними змінами. Це попередник пізнішого напівструктурованого психодинамічного первинного інтерв'ю було одним з перших прикладів у галузі психодинамічної психотерапії.
У 1980-х роках Носсрат Пезешкіан багато подорожував, проводячи семінари з ППТ у країнах, що розвиваються, в Азії та Латинській Америці. У цей час важливі роботи з ППТ були перекладені англійською мовою. Д-р Пезешкіан також проводив семінари з навчання менеджменту та коучингу, викликаючи інтерес до застосування ППТ у цих галузях.
1990-2010-ті У цей період Пезешкіан опублікував свою останню фундаментальну працю Психосоматика і позитивна психотерапія у 1991 році (німецька версія), а потім у 2013 році переклав її англійською мовою. У цій книзі було представлено структурований психодинамічний підхід до лікування різних психологічних і фізичних розладів.