У сучасному Луганську чимало пам'ятників, пам'ятних знаків, різноманітних скульптур.
Історія
Луганськ — найсхідніший з українських обласних центрів, центр промислового регіону, один із осередків (разом з Донецьком) Українського Донбасу, який відзначається значним російським і маргінальним населенням — це багато в чому визначає усталений підхід міської влади до монументальної скульптури міста.
За СРСР у місті були встановлені лише пам'ятники радянським військовим і партійним діячам, зокрема декілька пам'ятників Леніну, героям Російської революції, а також увічнено у формі стел, меморіалів та інших пам'ятників подвиг народу у ВВВ, встановлені були і декілька погрудь діячам російської культури.
У незалежній Україні Луганськ став ареною значної внутрішньоукраїнської боротьби напрямків розвитку країни, це проявилося в тому числі і в сфері міського монументального мистецтва, хоча і в меншій мірі, ніж у сусідньому Донецьку. Цілеспрямованим сподвижництвом можна назвати зусилля місцевих проукраїнських сил та інтелігенції від середини 1990-х років справу спорудження й відкриття пам'ятника великому українському поетові та мислителю Тарасові Шевченку авторства відомого українського скульптора луганчанина Івана Чумака (1926—2004) — пам'ятник відкрили 22 травня 1998 року в незавершеному вигляді (замість великого гранітного п'єдесталу скульптура встановлена на низенькому мармуровому блоці, і навіть за 10 років ситуація, попри обіцянки владоможців, не змінилась), а з автором так ніколи і не розрахувались за здійснену роботу.
Ще показовішими є «ідеї» місцевої влади, що зринають час від часу як реакція то на знесення пам'ятників радянської доби, то на встановлення в інших містах держави нових монументів українським діячам, діяльність яких трактувалася в СРСР (і нині трактується в Росії) як антиросійська, зі спорудження пам'ятників для увічнення «власних героїв» або на противагу українському націоналізмові — то російській імператриці Катерині ІІЛуганський губернатор зупинив будівництво пам'ятника імператриці // повідомл. за 30 вересня 2009 року на www.pravda.com.ua.
І все-таки у місті останніми роками з'явилось чимало нових, незаангажованих політично, пам'ятників — історію міста увічнюють бюсти шотландського промисловця Карла Гаскойна, що став одним із засновників міста (1995), та першого луганського міського голови Миколи Холодиліна (1996), трудові звершення городян уславлюють скульптури Ливарника (2008) і Пожежників.
За Президента України Віктора Ющенка в Луганську встановили пам'ятники на увічнення трагічних подій національної історії XX століття — меморіал воїнів-«афганців» (2006) і пам'ятний знак Жертвам Голодомору (2008). Майже відразу зі зміною влади в країні й курсу внутрішньої та зовнішньої політики на початку 2010 року в Луганську напередодні 65-ї річниці Дня Перемоги був встановлений контраверсійний пам'ятник жертвам ОУН-УПА.
До 90-ліття найстарішого в місті вишу — Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (27 березня 2010 року) в місті планувалося спорудити пам'ятник славним землякам Володимиру Далю (уже другий в місті) та Борису Грінченку, який мав постати перед центральним аудиторним корпусом університетуУ Луганську з'явиться пам'ятник Володимиру Далю і Борису Грінченку на www.inforotor.ru , однак в процесі підготовки до цього, первинна ідея зазнала змін, відтак, офіційні святкування ювілею вишу й відкриття пам'ятника Володимиру Далю (лише йому) були перенесені на травень90 років служіння науки Далівського університету // новина за 29 березня 2010 року на Офіційна вебсторінка Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля , і 20 травня 2010 року в ході відвідання Луганська Президентом України Віктором Януковичем пам'ятник Далю було урочисто відкритоВіктор Янукович відкрив пам'ятник Володимиру Далю в Луганську // новина за 20 травня 2010 року на www.cxid.info .
Пам'ятники