Львівський автобусний завод (ЛАЗ) — колишнє (до 2024 року) найбільше підприємство в Україні з випуску тролейбусів та автобусів міського, приміського і туристичного призначення. Його автобуси експлуатувалися по всьому Радянському Союзу, також завод виграв тендер на громадський транспорт для міст-господарів Євро-2012.
Історія
1945–1970: Перші автобуси Датою заснування Львівського автобусного заводу вважається 21 травня 1945 року.
У 1947 року завод дав першу продукцію. 1948 року завод випустив перші автокрани.
У 1949 року розпочалася реорганізація заводу на автомобілебудівний завод.
У 1951 році завод випустив перші автомобілі — 20 електромобілів електромобілі НАМІ–750 для розвезення пошти, але надалі випускав одновісні причепи, кузови-причепи, ковші для екскаваторів, автомобільні крани та іншу промислову продукцію.
У 1951 році завод освоїв виробництво автокрана АК-32 на шасі ЗІС-150, який після модернізації в 1955 році отримав назву ЛАЗ-690, а з 1957 року виготовлявся на шасі ЗІЛ-164.
Наприкінці 1940-х років на заводі планувалося освоїти випуск автобусів ЗІС-155 (виробництва Заводу імені Сталіна), але така перспектива керівництво заводу не задовольнила. Ініціатива створення власного автобуса була підтримана. Було закуплено кілька екземплярів тогочасних автобусів фірм Mercedes-Benz i Neoplan Bus GmbH.
У лютому 1956 року був побудований перший автобус, названий ЛАЗ 695. Це був двовісний, зі зварним кузовом 9-метровий автобус з механічною коробкою передач та двигуном ЗІЛ-124. Деталі були узяті від автобуса ЛіАЗ 158 (ЗіЛ 158), досить відомого у 1950-ті—1960-ті роки.
Автобус ЛАЗ-695 мав одну особливість: його можна було легко перетворити на санітарну машину, лише демонтувавши сидіння у салоні. Оскільки автобус розроблявся у післявоєнний період, то такий елемент був вельми виправданий. Масове виробництво цього автобуса почалося у 1956 році, з того часу випускалися нові модифікації (ЛАЗ 695Б, ЛАЗ 695Е, ЛАЗ 695Ж та інші); виробництво цього автобуса продовжувалося 46 років, до 2002 року, закінчуючи ЛАЗ 695Д11 і ЛАЗ 695Н. 46 років — стільки не випускалася серійно ще жодна модель автобуса, автобус ЛАЗ 695 обійшов угорські автобуси виробництва Ikarus, наприклад Ikarus 250 тримався на конвеєрі 28 років (1971–1998), відома у СРСР «гармошка», Ikarus 280, трималася 27 років (1973—2000); також автобусами-довгожителями є німецькі Neoplan Cityliner — півториповерхові туристичні лайнери у виробництві досі з 1971 року; Neoplan Skyliner — двохповерхові лайнери, що у виробництві вже 42 роки (з 1967 року).
У 1968 році зібрано першу тисячу автобусів ЛАЗ 695Б, і вони отримали диплом та золоту медаль на виставці у Брюсселі.
У 1961 році було виготовлено перші моделі туристичних автобусів «Україна-1» та «Україна-2». На початку 1960-тих років через стрімкий розвиток тролейбусних систем міста України відчули потребу у постачанні нового експлуатованого рухомого складу тролейбусів. На той час головною моделлю тролейбуса в Україні був «МТБ-82» (відомий також під прізвиськом Емтебешка), однак у 1960 році їхнє виробництво припинилося, а взамін було розпочате виробництво ЗіУ-5 на Тролзі. У 1962 році у Баку на базі ЛАЗ 695Б був виготовлений тролейбус, який отримав назву БТЛ-62. Пізніше ЛАЗ виготовив такий тролейбус у Львові, він отримав індекс ЛАЗ 695Т, на ЛАЗі їх випустили 10 штук, і більша частина з них лишилася у Львові. Пізніше цей тролейбус випускався у Києві під назвою Київ-5ЛА у кількості 75 екземплярів, пізніше понад 400 екземплярів виготовлено на ОдАЗі під назвою ОдАЗ 695Т. ЛАЗ 695Т у порівнянні з МТБ-82 мав меншу масу, був динамічнішим, проте кузов його зносився швидко, і він був менш місткий, аніж «емтебешка» (для порівняння близько 60 і 86 місць).
У 1960-х роках був запущений туристичний автобус ЛАЗ-697Е, який мав регульовані крісла, які на міжміських Ikarus'ах з'явилися лише у їхніх найновіших випусках, також він мав холодильник, розвивав швидкість до 75 км/год. Також у 1966 році було випущено кілька екземплярів ЛАЗ 698, який серійно не випускався і був пізніше реінкарнований у ЛАЗ 4202. Першим директором Львівського автобусного заводу був Кашкадамов Борис Павлович (1953—1966).
1970—1991
У 1970 році Львівський автобусний завод переходить на випуск модернізованих автобусів ЛАЗ 695М, а також міжміських ЛАЗ 675Е. У 1974-му році було випущено 100-тисячний автобус.
У 1977—1978 роках починає розроблятися новий 9-метровий міський автобус ЛАЗ 4202, він мав автоматичну коробку передач і механічну підвіску; незважаючи на те, що був 9-метровим, у нього уміщалося до 100 чоловік; цей автобус був низькоякісний і мав дуже низький експлуатаційний строк, саме тому до обсягів випуску ЛАЗ 695 він не доріс і випускався до середини 1980-х років, його наступник — ЛАЗ 5252.
ЛАЗ 5252, наступник ЛАЗ 4202 почав проєктуватися ще наприкінці 1970-х років, разом з автобусом ЛіАЗ 5256, ще тоді далеким від свого сучасного вигляду. Однак 5252 був запущений у серійне виробництво лише після розпаду Радянського Союзу, на початку 1990-х років ЛАЗ-5252 є автобусом великого класу, розміри його були майже ідентичним з Ikarus 260, якого він мав замінити. Ця модель мала чимало модифікацій з різними двигунами а також мала тролейбусну модифікацію ЛАЗ 52522.
У 1978 році зійшов з конвеєра ЛАЗ 4202, він випускався до середини 80-х, також випускалася його модифікація ЛАЗ 4202-10.
У 1985 році був виготовлений перший зразок міжміського автобуса ЛАЗ 4207, який пізніше був значно поліпшений. У 1988 році Львівський автобусний завод виготовив 14646 автобусів — найбільшу кількість за всю свою історію.
1991—2000
Після розпаду СРСР з'явилась потреба у міському автобусі великого класу (на зразок Ikarus 260), тож з 1992 року завод випускає модель ЛАЗ-5252, що подекуди нагадувала ЛАЗ-4202.
Восени 1992 року на базі ЛАЗ-5252 виготовляють перший (після ЛАЗ-695Т) львівський тролейбус з індексом ЛАЗ-52522, що весною 1993 року під № 001 виходить на маршрути Львова. Списаний з тролейбусного депо він був у 2008 році. Перші ЛАЗ-52522 мали ряд серйозних недоліків з електрообладнанням, які пізніше частково були усунені. Комплектувались тролейбуси харківськими електродвигунами ЕД138АУ2виробництва заводу «Електроважмаш» (Харків) та реостатно-контакторною системою керування. Вже за кілька років експлуатації виявились поломки, зокрема проблеми з панеллю приладів, руйнування обшивки каркаса. Тролейбуси ЛАЗ-52522 серійно випускалися до 1998 року (до цього часу побудовано 75 екземплярів), але не витримали конкуренції з ЮМЗ Т2. Остаточно їх виробництво припинили у 2004 році.
У 1994 році на базі підприємства було створено Відкрите акціонерне товариство «Львівський автобусний завод», контрольний пакет акцій якого належав Фонду Держмайна України. Розпочате виробництво міжміських автобусів великого класу ЛАЗ 5207. У 1995 році модельний ряд ЛАЗу поповнився 11 новими моделями автобусів, які були або принципово новими (прототипи «Лайнер-10», «Лайнер-12»), або модифікаціями серійних машин.
Наприкінці 1990-х років проводиться рестайлінг автобусів ЛАЗ-5252 та його модифікацій, вони отримують нове оздоблення салону, тоновані шклопакети та деякі інші нововведення (ЛАЗ 5252#Елементи рестайлінгу). Рестайлінг тролейбусів торкнувся лише у 2004 р. Найвдалішим рестайлінгованим автобусом був ЛАЗ 52528, він випускався до 2005 року, конкуруючи рік з новими низькопідлоговими моделями.
2000—2010
З 2001 року завод набуває статусу приватного підприємства з колективною формою власності.
У 2002 році розпочався випуск чотирьох зовсім нових моделей автобусів: приміських та туристичних «Лайнер−9», «Лайнер−10», «Лайнер−12», а також особливо великих міських ЛАЗ-А291; адаптовано до вимог ринку велику міську модель ЛАЗ-5252.
У серпні 2003 року зі складального цеху виїхав півтораповерховий туристичний ЛАЗ-5208 — перший автобус з сім'ї абсолютно нових моделей із назвою НеоЛАЗ. У травні 2004 року були представлені дві наступні моделі з родини НеоЛАЗ: міський автобус з низьким рівнем підлоги ЛАЗ-А183 «Сіті» і перонний автобус з низьким рівнем підлоги ЛАЗ-АХ183 «Аеропорт». Передбачалося і опрацьовувалося на основі цієї розробки випускати кузови різних розмірів і класів. Якщо автобуси середнього класу в 10 метрів і надвеликі гармошки 17 м встигли розробити, то черга до малих машин для міст так і не дійшла, а проєкт автобусу ЛАЗ А081 лишився лише на папері (фактично цей самий проєкт збирали на Запорізькому автомобілебудівному заводі під маркою ЗАЗ А10С І-Ван).
Модельний ряд автобусів обладнано двигунами Ярославського моторного заводу (Росія), німецької фірми «Deutz» та задніми мостами «Raba» (Угорщина).
7 червня 2006 року ЗАТ «Львівський автомобільний завод» (ЛАЗ) змінив назву на «Завод комунального транспорту».
У березні 2010 року уряд України обрав ЛАЗ основним постачальником муніципального транспорту для міст, що приймали Євро-2012.
2010—2018. Банкрутство підприємства. Арешт активів За даними низки ЗМІ, автобусний завод належить Ігорю Чуркіну — племінникові російського політика Чуркіна Віталія ІвановичаЛьвів вимагає забрати ЛАЗ у Чуркіна — Володимир Балита , 28 лютого 2013 zaxid.netУ родичів скандального Чуркіна хочуть відібрати Львівський автобусний завод Середа, 06 серпня 2014 www.pravda.com.ua. Пізніше Віталій Чуркін заявив, що племінників у нього немаєРадіо свобода. Чуркін спростував заяви про те, що Львівський автобусний завод належить його племінникам .
Хоча ЛАЗ виграв тендер на виробництво громадського транспорту для міст-господарів Євро-2012, після турніру працівники нарікали на скорочення штату, затримки зарплати та розпродаж майна підприємства. 2013 року обладнання заводу вивозять на Дніпровський автобусний завод (м. Кам'янське), який також належить Чуркіну. Підприємець повідомив, що там вироблятимуть автобуси ЛАЗ, натомість у Львові залишиться виробництво тролейбусів і туристичних автобусівЛАЗ перебирається в Дніпродзержинськ (28.03.2013).
26 травня 2014 року Державна виконавча служба України видала постанову про арешт майна заводу-боржника. Пізніше приміщення виставлено на аукціон.
У листопаді 2014 року Львівський автобусний завод випустив перший санітарний автобус для транспортування поранених із зони бойових дій. Перший екземпляр автобуса отримав 66-й мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.
2014 року холдинг змушений був зупинити виробництво на заводах у Львові та Кам'янському.
2015 року голова Львівської ОДА Синютка повідомив: «Я особисто був на заводі. Там ще не все повивозили й розікрали. Як мене запевнили ветерани підприємства, кількість верстатного обладнання, виробничий конвеєр і інше устаткування дозволяє налагодити виробничий процес». Експерти сумнівалися в можливості відновити виробництво через простій конвеєрів та відсутність сучасного обладнання.
2016 року ЛАЗ знову опинився в центрі скандалу — виявилося, що колишні приміщення заводу купила фірма, пов'язана з Чуркіним, який і довів ЛАЗ до банкрутства раніше.
8 лютого 2018 року було оприлюденно проєкт постанови Львівської міської ради, якою передбачається виділення коштів на викуп підприємства з метою його відновлення.
15 лютого 2018 року депутати Львівської міської ради вилучили з порядку денного питання виділення коштів на викуп підприємства у росіян.
Від початку 2018 року завод відновив виробництво та реалізацію автобусів моделей А183 та А191. З початку 2018 року до червня компанія реалізувала 7 автобусів: 4 — А183 та 3 — А191.
2019 — до т.ч. Станом на середину березня 2019 року на сайті заводу можна було побачити повідомлення такого змісту: «Шановні партнери! У нас відбувається розпродаж складських запасів нових автобусів A183F0 Euro-3».
Після банкрутства та початку процедури ліквідації ЛАЗ залишився чимало винен кредиторам, місту та країні. Лише державний «Укрексімбанк» понад 15 років у судах намагається повернути заборгованість за кредитними договорами від 2004 року.