Синдро́м Не́ймеген (також — синдром хромосомних зламів Неймеген, Неймегенський синдром, ; також іноді неправильно передають назву як «синдром Німеген або Ніймеген») — хромосомна нестабільність, поширена у слов'ян, яка характеризується клінічним синдромом, що включає мікроцефалію, комбіновану з первинним імунодефіцитом, підвищеною чутливістю до радіоактивного випромінювання та високою схильністю до лімфоїдних пухлин. Синдром Ніймеген входить до групи станів із хромосомною нестабільністю, куди належать ще анемія Фанконі, пігментна ксеродерма, і телеангіоектазійна атаксія.

Етимологія Незвичайна назва пов'язана з голландським містом Неймеген (, ; раніше — ), в університетській клініці якого в 1981 році синдром вперше описали.

Клінічні прояви Фенотиповими ознаками синдрому хромосомних зламів Неймеген є мікроцефалія, комбінований імунодефіцит, специфічні зміни лицьового скелета обличчя за «пташиним» типом: скошений лоб, гіпоплазія нижньої щелепи, виступаюча вперед середня частина обличчя з великим носом. У більшості хворих відзначається монголоїдний розріз очей, диспластичні вушні раковини, коротка шия, гіпертелоризм. Синдром успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Ген синдрому Неймеген розташований на довгому плечі хромосоми 8, виявлено у 1998 році й названо NBS1. Цей ген кодує синтез нібріну — білка з молекулярною масою 95 кДа, який бере участь у відновленні розривів двониткової ДНК. Нібрін (Р95) забезпечує взаємодію між двома білками: h Mre 11 u Rad 50 і контролює репарацію парних розривів двоспіральної ДНК, індукованих іонізуючим випромінюванням або нормальними процесами — мейотичними реакціями та мітотичною V(D)J-рекомбінацією у зрілих лімфоцитах. На основі відновленої ДНК надалі забезпечується синтез різноманітних специфічних антитіл і Т-клітинних рецепторів. Синтез антитіл та рецепторів забезпечує не лише імунну відповідь, а й дозрівання Т- і В-лімфоцитів. Двониткові розриви ДНК також регулярно виникають у процесі кросинговеру при мейозі (пацієнти з атаксією-телеангіектазією мають безпліддя, спричинене недостатністю функцій яєчників). Процеси, що нагадують рекомбінацію генів імуноглобулінів у пацієнтів із синдромом Неймеген, відбуваються при дозріванні нейронів головного мозку, що, ймовірно, і зумовлює розвиток мікроцефалії та розумових порушень.

Серед 55 хворих, описаних у міжнародному реєстрі синдрому Неймеген, 44 є носіями однієї і тієї ж мутації в гені NBS1 — делеції 5 пар основ у 6-му екзоні NBS1 — 657 del 5 або 657—661 del АСААА. Ця мутація призводить до зсуву рамки зчитування і появі передчасного стоп-кодону, що викликає повну відсутність синтезу нібріну. Ця мутація виявлена у 90 % хворих із цим синдромом, і всі хворі — слов'яни.

Крім того, при цьому синдромі описано ще 5 спонтанних мутацій, які зустрічаються і описані в Німеччині, Канаді, Італії, Мексиці, Англії, Нідерландах, Російській Федерації. Ці рідкісні мутації розташовуються як у 6-му, так і в інших екзонах і описані лише в окремих родинах. Існує припущення, що мутації, які ведуть до інактивації нібріну або до зниження його синтезу, призводять до м'якших фенотипічних проявів.

Одним із основних клінічних проявів NBS є рецидивні інфекційні захворювання, що маніфестують із 2-3-річного віку: часті ГРВІ, рідше — отити, ентероколіти, інфекція сечових шляхів, стоматити, хронічний бронхіт, що пов'язано з дефектами в гуморальній і клітинній ланках імунітету. У лабораторних аналізах виявляють помірну лейкопенію та лімфопенію. Зменшена кількість клітин CD3 +, CD19 +, CD4 +, знижене співвідношення CD4 + / CD8 +, рівні IgA, IgG, можливий дефіцит субкласу IgG 2.

Відзначають високу частоту онкозахворювань: у 60 % хворих в Польському і 73 % в Чеському національних реєстрах NBS. Ризик виникнення онкозахворювань у хворих у 50 разів вищий, ніж у середньому в популяції, а лімфоми — у 1000 разів вищий. Більшість пухлин лімфоїдної тканини виникають у віці до 20 років: неходжкінські лімфоми, лімфобластний лейкоз, лімфома Ходжкіна. Описано Мієлобластний гострий лейкоз, міоми, менінгіоми, медулобластоми, нейробластоми, рабдоміосаркоми, гонадобластоми, колоректальний рак, саркома Юїнга.

Шкірні прояви захворювання Шкірні прояви захворювання — це в першу чергу аномалії пігментації: плями гіпо-та гіперпігментації (вітиліго і забарвлення типу «кави з молоком»), псоріаз, шкірні телеангіектазії, пігментні невуси і гемангіоми, саркоїдоз з ураженням шкіри, раннє посивіння і випадання волосся.

Кісткові зміни Іноді спостерігають кісткові дефекти: клинодактилія мізинця та / або парціальна синдактилія, дисплазія тазостегнових суглобів, Полідактилія; вади розвитку нирок, крипторхізм, гіпоспадія, агенезія мозолистого тіла, арахноідальні кісти, гідроцефалія, гіпоплазія трахеї, розщілини губ і піднебіння, атрезія хоан, кардіоваскулярні дефекти.

Діагностика При цитогенетичному обстеженні виявляють аберації хромосом.

Хворим з NBS необхідно обмежувати небезпечні променеві навантаження, у тому числі рентгенологічні обстеження. Комп'ютерна томографія протипоказана. Методом вибору є магнітно-резонансна томографія.

Лікування

Лікування хворих з синдромом NBS включає замісну терапію внутрішньовенними імуноглобулінами при рівні IgG менше 2,5-3,0 г / л. Дітям з дефіцитом IgG 2 внутрішньовенні імуноглобуліни призначають у дозі 400—600 мг / кг 1 раз на місяць. Хворим на рецидивні та хронічні хвороби респіраторного тракту призначають постійні або періодичні курси антибіотикотерапії.