Транспорт Азербайджану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним ; у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень (автобусний) . Площа країни дорівнює 86 600 км² (113-те місце у світі). Форма території країни — складна, подібна до обрисів метелика з центральною широтною віссю долиною Кури; максимальна дистанція з півночі на південь — 385 км, зі сходу на захід — 475 км. Великий ексклав (Нахічевань) на південному заході затиснений між територіями Вірменії, Ірану та Туреччини; ряд малих обопільних ексклавів-анклавів на заході з Вірменією. Географічне положення Азербайджану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи з Центральної та Південної Азії через Кавказ до Східної Європи та Близького Сходу; потоки вуглеводнів з Каспійського басейну на Захід.
Історія становлення і розвитку Історія розвитку транспорту і транспортних засобів в Азербайджані йде глибоко в минуле. Судноплавство по Каспійському морю, річці Курі, мостяться дороги раннього Середньовіччя, караван-сараї, гостинні двори, були створені, і розвивалися протягом останніх двох тисячоліть. Повідомлення про морські порти на Каспії і судноплавства по ньому відомі з епохи античності«Тонущие города» (Г. А. Разумов, М. Ф. Хасин).
Сучасна транспортна система Азербайджану, почала свій розвиток з середини XIX-го століття освоєнням і розвитком нафтовидобутку в Азербайджані. Нафтовидобуток, нафтопереробка, і відповідно завдання з доставки їх виробнику і споживачеві відіграли головну роль у розвиток сучасної транспортної системи Азербайджану.
Усі сучасні морські порти на Каспії належать Азербайджану, перші залізниці, більша частина перших автодоріг, перший міський вид транспорту — конка, з'явилися внаслідок розвитку нафтової промисловості. Відповідно і розташування й напрямок цих транспортних об'єктів диктувалися умовами нафтової промисловості. Морські порти будувалися для вивезення нафти і нафтопродуктів, перша залізниця загального призначення Баку — Сабунчі — Сурахани, також спочатку призначалася для транспортування нафти, від центрів видобутку до морського порту. Гужові дороги мали на меті полегшення транспортування нафтопродуктів по землі, які до появи залізниць перевозилися на арбах, караванним способом. Подальший розвиток, як нафтової промисловості, так і інших видів виробництв, поступово більше розширювали як ареал зосередження транспортних комунікацій та інфраструктури (до того велика частина всіх транспортних комунікацій і відповідної інфраструктури припадало на Бакинську губернію) так і призначення та напрямки перевезень і розвитку транспортної системи в Азербайджані.
Автомобільний
Історія Свій розвиток дорожня мережа почала з середини XIX століття будівництвом гужових брукованих доріг. Велика частина дорожньої мережі була зосереджена в межах Бакинської губернії, і призначалася для полегшення транспортування нафти і нафтопродуктів, що перевозилася на арбах, караванним методом. Тоді ж, 1850 року була побудована перша шосейна дорога в Азербайджані Єлизаветпольської губернії поблизу селища Абдаляр. У 1860 році побудована шосейна дорога Євлах — Шуші — Нахічевань — Ерівань. Більша частина автогужових доріг на початок XX-го століття були ґрунтовими, тільки 209 км мали тверде покриття. Основним видом пересування по гужовим дорогам були легкові візники — фаетони. У 1911 році в Азербайджані налічувалося 39 автомобілів. До кінця 20-х років автомобільний парк в Азербайджані налічував 896 автомобілів, з них 275 легкових автомобілів, 518 вантажних, 103 спеціалізованих. Ще близько 400 автомобілів малося на складі автопарку АзНафти. До 30-х років довжина автомобільних доріг склала близько 6 500 км.
Для розвитку автоперевезень в Азербайджанській РСР була заснована республіканська філія державної організації «Союзтранс», який займався вантажними і пасажирськими перевезеннями в межах республіки. У 1929 році був створений Народний комісаріат Автомобільного транспорту, у 1946 перетворений в Міністерство автомобільного транспорту Азербайджанської РСР. 1950-1960 роки характеризувалися високим темпом розвитку автомобільного транспорту: в республіці для міського автотранспорту створювалися автопарки, автобусні, таксомоторні, вантажні об'єднання з вантажних перевезень. Обсяг перевезення вантажів автотранспортом наприкінці 1980-х років склав 148 млн т. Із проголошенням незалежності, об'єднання і структури автотранспорту, були приватизовані. Нині весь обсяг пасажиро- і вантажоперевезень по країні виконується приватними авто компаніями. Експлуатація та технічне обслуговування автомобільних доріг, перебуває у віданні Департаменту «Йолнагліййєтсервіс» () Міністерства транспорту Азербайджану.
Автошляхи
Загальна довжина автошляхів в Азербайджані, станом на 2006 рік, дорівнює 52 942 км, з яких 26 789 км із твердим покриттям і 26 153 км без нього (74-те місце у світі). Департаментом «Йолнагліййєтсервіс» () Міністерства транспорту Азербайджану, експлуатується і обслуговується 22 134 км магістральних доріг країни. З них 1 684 км складають міжнародні магістралі, 2 669 — стратегічно важливі, 13 тис. км — місцевого важливості, 1,5 км — на території Баку, 3,3 тис. км — на території регіонів. Загальна кількість мостів на території країни становить 1 201.
Шосе в Азербайджані йдуть паралельно основним залізничним магістралям. Одне з них проходить уздовж Каспійського моря з Росії в Іран, через Баку. У свою чергу з Баку до грузинського кордону також веде автодорога. Від міста Євлах (на магістралі Баку-Тбілісі) на південь відходить шосейна дорога в Нагірний Карабах. Всі вони є сегментами наступних європейських автомобільних маршрутів:
Казах, Ґянджа Євлах, Карасу Баку
Куба, Баку Баку, Ленкорань, Астара
Садарак, Нахічевань, Джульфа, Ордубад Фізулінський район, Бейлаґанський район, Зангеланський район, Джебраїльський район — нині маршрут блокований. Сабирабад, Ширван Ширван, Кази-Магомед
Автобусне сполучення Автобус є найрозвиненішим видом громадського транспорту в містах країни. Між Баку і великими містами республіки і райцентрами, а також з містами Росії, Грузії, Ірану й Туреччини налагоджено регулярне автобусне сполучення .
Залізничний
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 068 км (70-те місце у світі), з яких 2 068 км широкої 1520-мм колії (1 240 км електрифіковано, 3 КВ постійного струму). Щільність залізничної мережі у 1993—1996 роках дорівнювала 242,0 км/10 тис. км².
Залізниці є одним з основних видів транспорту в Азербайджані, на їхню частку припадає близько 40 % вантажообігу (2007) і до 25 % пасажирообігу«Очерки истории стальной магистрали Азербайджана» Б, Султанов, Баку, 1997. У 1980-ті частка залізниць у загальному вантажно/пасажирообігу, становила 80 % і 50 % відповідно, обсяг перевезених вантажів у 1987 досяг 120 млн т. Падіння обсягів перевезень було пов'язано з розпадом СРСР, порушенням економічних зв'язків, конфліктом у Нагірному Карабасі. Усі ці явища різко знизили частку залізниць у перевезеннях по країні. Пік кризи перевезень припав на 1991—1993 роки. З 1995 року почався процес пожвавлення і нарощування рівня перевезень. З 2000 зростання обсягу перевезень став збільшуватися мінімум на 25 % щорічно. У 2007 році залізницями було перевезено до 35 млн т вантажівГазета «Azərbaycan dəmiryolçusu» (Залізничник Азербайджану), липень, 2008..
Мережа залізниць загального користування в Азербайджані і вся його інфраструктура належить ЗАТ «Азербайджанська залізниця», яка є державною компанією, що експлуатує залізниці загального користування. Крім ЗАТ АЗ, права операторів перевезень, мають також компанії Middle East Petrolium і Azersun, які володіють вантажним вагонним парком і мають ліцензію на перевезення нафти по залізниці. Крім того, своїми залізничними лініями, парком ПС, і об'єктами інфраструктури, володіють багато промислових підприємств, чия залізнична інфраструктура має статус промислових під'їзних шляхів.
В експлуатації Національної залізничної компанії Азербайджану, Закрите Акціонерне Товариство «Азербайджанська Залізниця», перебуває: 500 електровозів, 270 тепловозів, 38 тис. вантажних вагонів, 1 000 пасажирських вагонів, 6 основних локомотивних депо, 2 оборотних локомотивних депо, 9 вагонних депо.
Вузькоколійні залізниці
З кінця XIX по кінець XX століття в Азербайджані були побудовані і експлуатувались лінії залізниць вузької колії, відомчого підпорядкування. Всі вузькоколійні залізниці мали колію 750 мм, крім Макінської вузькоколійної залізниці, яка мала колію 1 060 мм. Більша частина їх належала АзНафті, а також Міністерству сільського господарства Азербайджанської РСР. Першою залізницею, побудованої в Азербайджані, була вузькоколійна залізниця Кедабекського мідіплавільного заводу «Брати Сіменс», яка була відкрита на кілька місяців раніше, ніж лінія Баку — Сабунчи Сураханінської залізниці.
Навчальні залізниці В Азербайджані спочатку 1947 року в Баку, пізніше 1977 року в Нахічевані були побудовані дитячі залізниці, метою і призначенням яких була прищеплення дітям інтересу до залізниць, їх теоретичну і практичну підготовку до роботи в майбутньому на залізницях. Багато випускників дитячих залізниць надалі вибирали професію залізничника, випускники користувалися певними пільгами при вступі до залізничних училищ, технікумів та вищих навчальних закладів на залізничні спеціальностіНеофициальный сайт Бакинской ДЖД.. Нахічеванськая дитяча залізниця — закрита.
Повітряний
У країні, станом на 2013 рік, діє 37 аеропортів (108-ме місце у світі), з них 30 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 7 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття): довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 5 (0); від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 5 (0); від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 13 (0); від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (0); коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 3 (7).
Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою авіасполученням. Найбільший аеропорт знаходиться в Баку — Бакинський міжнародний аеропорт імені Гейдара Алієва, звідки здійснюються регулярні міжнародні рейси. Крім Баку, регулярні міжнародні рейси здійснюються також з Ґянджі і Нахічевані. Ходжалинський аеропорт на території Нагорного Карабаху перебуває під контролем самопроголошеної вірменської сепаратистської республіки Арцах. Згідно з програмою розвитку цивільної авіації Азербайджану, в 2008 році були відновлені регіональні аеропорти в Ленкорані, Закаталах, планувалось відновлення аеропорту Шекілогістика..
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 35 повітряними суднами. Державні Азербайджанські авіалінії (, AZAL) є концерном, що оперую наступними компаніями: AZAL Avia (пасажирські), AZAL Cargo Air (вантажні перевезення) AZAL Helicopters (гелікоптерний оператор), AZAL Aero (сільськогосподарська авіація). Крім того в країні свого часу діяли, деякі продовжують діяти приватні авіакомпанії: Turan Air (пасажирські), Silk Way Airlines (вантажні перевезення), Imair Airlines (пасажирські перевезення в країни Європи і СНД).
За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,8 млн осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 41,95 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів). Державною організацією у сфері управління і регулювання цивільною авіацією слугує Державна адміністрація з авіаційного транспорту Азербайджану.
У країні, станом на 2012 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик у Забрати.