Ро́динське — місто Покровської міської громади Покровського району Донецької області, в Україні. Розташоване неподалік від залізничного вузла Покровськ та залізничної станції Родинська, яка з 2009 року здійснює лише вантажні операції. Місто знаходиться в зоні активних бойових дій. На кінець квітня 2025 року в місті залишалося 865 мешканців.
Географія З північної та західної сторін до території міста примикають землі Добропільського району, зі східної — землі Новоекономічної селищної ради, з південної — Рівненської сільської ради Покровського району. Біля міста проходить автомобільна дорога та залізниця, станція Родинська.
Історія Засноване в 1950 році у зв'язку з будівництвом вугільних шахт. Місто також будували шахтобудівники, — вони ж і поставили на території сучасного міста свої намети. Це було перше житло в майбутньому місті. У 2000 році мешканці відзначили 50-річчя рідного міста.
Походження назви міста Родинське таке. В 1920-х роках території вугільного родовища на північ від Каракубової балки (північна частина сучасного міста Мирноград) називалися Родинською ділянкою, яка дала свою назву майбутньому місту. Назва ділянки, своєю чергою, походять від російської назви хутора на північний захід від сучасного Мирнограда — Родіна (тобто, Батьківщина). Запаси вугілля тут були попередньо розвідані ще на початку XX століття.
Старі назви сучасного міста Родинське — селище шахти «Родинська» № 2, а ще раніше — об'єднане селище шахт «Родинська» № 2, «Краснолиманська» і «Запорізька». Площа об'єднаного шахтного селища, згідно з економічно-територіальною довідкою за 1951 рік, становила 260 га, населення — 2025 осіб. Загальний селищний житлофонд тоді становив 6298 кв. м. Було розпочато будівництво 30 індивідуальних будинків з терміном здачі в 1954 році. У селищі працювали: два будуправління тресту «Красноармійськшахтобуд», школа на 280 учнів, школа робітничої молоді, їдальня на 100 місць, два магазини, перукарня, шахтний медпункт. На III квартал 1954 року було заплановано відкриття медамбулаторії та дитсадка на 100 місць. За рахунок шахти «Родинська» № 2 планувалося відкрити дитячі ясла на 68 місць, клуб на 330 місць, лазню. За рахунок шахти «Краснолиманська» — ще одні дитячі ясла, також на 68 місць, і хлібопекарню з продуктивністю 10 т/добу.
Розвідувальні роботи під закладання шахти «Родинська» № 2 почалися в 1947 році, а в 1949 році взялися безпосередньо до її будівництва. На початку 1950-х років шахти міста продовжували будуватися: пуск в експлуатацію шахти «Родинська» № 2 з проектною потужністю 1000 т/добу планувався в 1954 році; «Краснолиманська» — з проектною потужністю 4000 т/добу — в 1957 році (в реальності була відкрита в 1958 році); «Запорізька» — з проектною потужністю 1000 т/добу — в 1956 році. У 1960 році запрацювала центральна збагачувальна фабрика «Краснолиманська». Зараз шахта «Родинська» (колишня «Родинська» № 2) і «Вугільна компанія „Краснолиманська“» (включає шахту-гігант і збагачувальну фабрику) — містоутворюючі підприємства Родинського. Зараз ДП «Вугільна компанія» «Краснолиманська» передані для розробки перспективні площі вугільного родовища на ділянці «Гапєєвська».
З 1962 року Родинське — місто районного підпорядкування. Тут вже діяли 11 бібліотек, 2 з яких — технічні. Відкрилися: Будинок культури, Палац піонерів і школярів, три школи, сім дитсадків (нині працюють чотири), музична школа, лікарняне містечко, пізніше — Будинок побуту і ресторан (згорів в середині 1970-х років і не був відновлений).
З вересня 2024 року через наближення фронту й атаки російських військ відсутнє водопостачання і електроенергія, з січня 2025 року — газопостачання. Станом на лютий 2025 року у місті лишалося 1600 мешканців. У травні налічувалося 850 містян.
22 серпня 2026 року окуповане російськими військами.Ворог окупував Родинське та просунувся поблизу Артільного, - DeepState
Економіка Економіку міста з моменту заснування визначала вугледобувна промисловість.
Станом на 2024 рік єдиним діючим вугледобувним підприємством було ДП «Вугільна компанія „Краснолиманська“» (промислові запаси 234 млн 583 тис. т, вугілля марки «Ж»). Шахта «Краснолиманська» розпочала свою роботу в 1958 році. У 1959 році було досягнуто небувалих для Донецького краю темпів проходки. У 1967 році підприємство досягло всесвітнього рекорду — видано на-гора 110 тисяч тонн вугілля за 31 робочий день.
Шахту «Родинську» фактично ліквідовано 2020 року (рішення про закриття шахти було ухвалене Кабінетом Міністрів України 2015 року).
Населення
Чисельність +Зміна чисельності населення1959197019791989200111 863 16 651 15 112 15 212 11 96620032004200520062007 11 795 11 651 11 498 11 350 11 26720082009201020112012 11 180 11 095 11 002 10 867 10 77320132014201520162017 10 698 10 641 10 512 10 369 10 34220182019202020212022 10 272 10 114 10 066 9948 9850
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці69,4росіяни26,62білоруси1,40вірмени0,62молдовани0,38татари0,28греки0,20азербайджанці0,19інші/не вказали0,97
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська910075,91українська278523,23вірменська400,33білоруська170,14румунська50,04болгарська20,02польська20,02грецька20,02гагаузька10,01інші/не вказали340,28Усього11988100 За даними перепису 2001 року, населення міста становило 11 988 осіб, із них 75,91 % зазначили рідною мову російську, 23,23 % — українську, 0,33 % — вірменську, 0,14 % — білоруську, 0,04 % — румунську, 0,02 % — болгарську, німецьку, польську та грецьку, а також 0,01 % — гагаузьку мову.
Житловий фонд Житловий фонд, за даними міського відділу статистики, становить 250 тис. м² загальної площі. Багато- та малоповерховий житловий фонд розташовано в південній частині міста, з якого 146 будинків мають об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), а 54 комунальних будинки обслуговує приватне підприємство «Керуюча компанія „Стандарт“», створене у кінці 2019 року. Північна частина міста забудована садибами. В цій частині міста основна проблема — підроблення поверхні гірничими роботами колишньої шахти «Родинська».
Транспорт У західній частині міста проходить залізнична магістраль МПС «Покровськ-Дубове». Паралельно — автодорога територіального значення (Костянтинопіль—Олександрівка).
Історичні фотографії
Уродженці Малайчук Владислав Сергійович (1999—2022) — старший солдат окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Шрамко Костянтин Миколайович (1966—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війниВ Родинському увіковічнили Героя
Примітки
Література
Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с. Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8 Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с. Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.