Рома́н Дани́лович (бл. 1230 — бл. 1261) — князь луцький (?—1254), герцог австрійський (1252—1253), князь новогрудський (1254—1256) і холмський (?—1261). Представник дому Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів. Син князя Данила і галицької князівни Анни.

Внаслідок домовленостей батька із угорським королем Белою IV взяв участь у Війні за австрійську спадщину проти богемського короля Отокара ІІ. Одружився із австрійською герцогинею Гертрудою з Бабенберзького дому (1252), але зазнав поразки від богемців під Гімбергом (1253). Повернувшись, отримав від великого князя литовського Міндовга Чорну Русь у ленне володіння.

Імена Рома́н Австрійський () — у німецьких джерелах за назвою титулу дружини Гертруди; Рома́н Дани́лович — в українській історіографії з патронімом; Рома́н Га́лицький () — помилково, у німецьких джерелах за назвою країни; Рома́н Новогру́дський — за назвою князівства; Рома́н Ру́ський () — у німецьких джерелах за назвою країни; Роман, король Русі ( та ) — у німецьких джерелах, коли вони описують титул батька для його дочки Марії від австрійської герцогині Гертруди.

Біографія

Молоді роки Роман народився близько 1230 року. Він був третім сином князя Данила і галицької князівни Анни, доньки галицького князя Мстислава Удатного. По батьківський лінії він був нащадком великих київських князів Романа і Мстислава. По лінії матері його прадідами були новгородський князь Мстислав Ростиславич та половецький хан Котян.

Австрійська спадщина

1246 року загинув австрійський герцог Фрідріх ІІ Войовничий, останній представник Бабенберзького дому по чоловічій лінії. Австрійське герцогство поринуло у міжусобну боротьбу між Маргаритою, сестрою покійоного герцога, та Гертрудою, його племінницею. Ця боротьба супроводжувалася інтервенціями військ Священної Римської імперії, Богемії та Угорщини, а також втручанням Святого Престолу.

1251 року богемський королевич Отокар II захопив Австрійське герцогство, примусив австрійських баронів обрати його герцогом, і в лютому 1252 року одружився зі старою Маргаритою. За таких обставин Гертруда, вдова останнього австрійського герцога Германа, попрохала угорського короля Белу IV допомогти повернути австрійський престол. Той звернувся до свого союзника, галицько-волинського князя Данила Романовича, який пообіцяв поміч.Грушевський 1993: 74—76.

Навесні 1252 року, згідно з угорсько-руськими угодами Роман, син Данила, виїхав до Австрії й одружився із Гертрудою в Гімбергу, заявивши свої права на Австрійське герцогство.

Наступного 1253 року Бела IV з союзниками розпочали війну проти Отакара ІІ: угорці і половці напали на Моравію, русини Данила в союзі з поляками — на Сілезію, баварський герцог — на австрійські землі, лояльні богемську королю. Кампанія скінчилася спустошенням Моравії та Сілезії, де угорсько-руські війська здобули Опаву, але в самій Австрії перемог не було здобуто.

Між тим, проти Романа і Гертруди виступив Святий Престол — папа Іннокентій IV визнав легітимність Отакара ІІ на австрійському престолі, оскільки його дружина Маргарита була найбільш близькою родичкою покійного австрійського герцога Фрідріха ІІ. Крім цього, угорці не надали помочі Роману в самій Австрії. Внаслідок цього Гертруда і її чоловік опинилися обложеними в Гімберзькому замку військом Отакара ІІ.

1253 року Роман потайки вислизнув із Австрії й повернувся на Русь. Австрійські хроніки закидають йому, що князь кинув свою жінку напризволяще, але в руському літописі стверджується, що він виїхав за порадою самої Гертруди.

«Австрійський вектор» зовнішньої політики Данила Романовича не був тривалим і не приніс відчутних політичних результатів. Білоруський д.і.н. Олексій Мартинюк характеризує його втручання у боротьбу за герцогську корону Австрії як авантюру, але звертає увагу, що участь його сина Романа Даниловича у боротьбі за «спадщину Бабенбергів» у 1252—1253 рр. довгий час зберігалася в історії середньовічної Австрії, що відображено у свідченнях сучасників та нащадків. «Роман, король Русі» був включений у схему спадкоємців маркграфа Леопольда Святого — його герб розміщений на Генеалогічному дереві Бабенбергів завдяки творцям історичних наративів XIV—XV ст.

Олексій Мартинюк розглядає постать Романа Даниловича, який відмічений у історичних писемних джерелах кількох середньовічних держав Європи, як яскравий персоніфікований приклад активних міжнародних та міжкультурних контактів у Центральній та Східній Європі сер. XIII ст.

Новогрудщина Наприкінці 1253 року Роману довелося спішно тікати з Австрії. 1254 року Роман отримав від союзника свого батька, литовського князя Войшелка, міста Новогрудок і Слонім із землями в Чорній Русі.

Брав участь у спільному поході Романовичів та залежних від них князів на ятвягів у 1254—1255 (або 1255—1256). Після зіткнення під Луцьком в 1255 році, напередодні спільного татарсько-галицького походу на Литву 1258 року, литовці захопили Романа Даниловича в Новогрудку, а потім убили.

Родина

1 Дружина (1252—1253):

Діти:

2 Дружина: Олена, донька кн. Гліба Волковийського

Діти: . Питання його походження від Романа залишається дискусійним Михайло — за однією із версій, отримав від батька місто Друцьк; саме від Михайла деякі історики виводять княжий рід Друцьких.

Генеалогія

Примітки

Бібліографія

Джерела

Монографії Роман Данилович //

Грушевський, М. Історія України-Руси. Київ, 1993, Т. 3.

Довідники Роман Данилович //

Роман Данилович //

Посилання Квятковський А. Знайдено могилу сина Данила Галицького. Справді? // Zbruč. — 11.06.2015.

ПопередникРостислав Михайлович Князь луцький?-1254 НаступникМстислав Данилович ПопередникВойшелк Князь новогрудський1254-1258 НаступникВойшелк ПопередникНе було Князь холмський?-1261 НаступникШварно Данилович