Райо́н Сібу́я (, Сібуя-ку / Сібуя-ку, ) — один із 23 особливих районів у японській столиці Токіо. Бувши великим комерційним і фінансовим центром, тут розташовані дві найжвавіші залізничні станції у світі: станція Шінджюку (південна половина) і станція Сібуя.
Станом на 1 квітня 2022 року його населення становить 228 906 осіб, густота населення — 15 149,30 осіб на км2. Загальна площа району — 15,11 км2.
Назва «Сібуя» також має відношення до центрального ділового округу району Сібуя, розташованого поряд зі станцією Сібуя, однією з головних на токійській залізниці. Район Сібуя відомий як один із головних центрів моди Токіо, особливо для молоді, а також як головне місце нічного життя в Токіо.
Історія
Сібуя історично була місцерозташуванням замку, в якому рід Сібуя проживав з XI століття до періоду Едо. Після відкриття лінії Яманоте в 1885 році Сібуя почала розвиватися як залізничний термінал для південно-західного Токіо, а згодом і як великий комерційний і розважальний центр.
Село Сібуя було зареєстровано в 1889 році шляхом злиття сіл Камі-Сібуя, Нака-Сібуя та Шімо-Сібуя в межах округу Мінамі-Тошіма (округ Тойотама з 1896 року). Село охоплювало територію сучасної станції Сібуя, а також райони Хіроо, Дайкан'яма, Аояма та Ебісу. Сібуя стала містом у 1909 році. Місто Сібуя об’єдналося з сусідніми містами Сендаґая (яке включало сучасні райони Сендаґая, Хараджюку та Джінґумае) і Йойохата (яке включало сучасні райони Йойоґі та Хатаґая), щоб утворити приміський район Сібуя, що був поглинений Токіо в 1932 році. Сібуя став особливим районом відповідно до Акту про місцеву автономію 15 березня 1947 року.
Лінія Токю-Тойоко, що була відкрита в 1932 році, зробила Сібую ключовим терміналом між Токіо та Йокогамою, до неї приєдналися попередник лінії Keio Inokashira в 1933 році та попередник лінії токійського метро Ginza в 1938 році. Одна з найвідоміших історій що стосується Сібуї — історія Хатіко, собаки, який чекав свого покійного господаря на станції Сібуя щодня з 1923 по 1935 рік, зрештою ставши національною знаменитістю за свою відданість. На його честь поруч зі станцією було встановлено бронзову статую, а навколишня однойменна площа зараз є найпопулярнішим місцем зустрічей у цьому районі.
Під час окупації Японії після Другої світової війни парк Йойоґі використовувався як житловий комплекс для американського персоналу, відомий як «Вашингтонські висоти». У 1964 році військові США залишили парк, і більшу його частину було перепрофільовано під місце проведення літніх Олімпійських ігор 1964 року, а в самому районі проводився марафон на 50 км1964 Summer Olympics official report. Volume 2. Part 1. p. 74..
1965 року 18-річний Місао Катаґірі вбив у Сібуї поліцейського і поранив ще 16 людей. Він був засуджений до страти й страчений через повішення в 1972 роціあの死刑囚の最後の瞬間.
Сібуя досягла великої популярності серед молоді з кінця 70-х років. У районі знаходиться кілька відомих універмагів модного одягу. Особливо відомим є Shibuya 109 — великий торговий центр поблизу станції Сібуя, також відомий як джерело субкультури когал. Місцеві жителі йменують його «Ichi-Maru-kyū», що перекладається як 1–0–9 японською мовою, насправді є каламбуром на тему корпорації, яка нею володіє — Tōkyū (10–9 японською мовою). Сучасна алея моди в Сібуї простягається на північ від станції Сібуя до кварталу Хараджюку, де панує молодіжна культура.
Наприкінці 1990-х Сібуя стала відома як центр інформаційних технологій у Японії. Її часто називали англійською «Bit Valley». У цій назві укладено каламбур: з одного боку, алюзія на «Bitter valley» («Гірка долина», дослівний переклад назви району), а з іншого — натяк на комп'ютерний термін «біт».
Географія Площа району Сібуя на становила близько км².
Населення Населення району Сібуя на становило близько осіб. Густота населення становила особи/км².
Засоби масової інформації Штаб-квартира Японської телерадіомовної корпорації (NHK)
Туризм Святилище Мейдзі NTT Docomo Yoyogi Building
Галерея
Примітки
Джерела та література
Посилання
Офіційна сторінка особливого району Сібуя