Анатолій Якович Гаврюшенко ( 3 жовтня 1928, м. Луганськ — 29 серпня 2011, м. Рівне) — український актор. Народний артист УРСР (1989). Лауреат премії «Наш родовід» Національної спілки театральних діячів України (2008).
Життєпис Освіта Закінчив Харківський театральний інститут (1951).
Сім'я Був одружений з актрисою і режисером Атталією Гаврюшенко.
До шлюбу з Атталією Капустіною (у шлюбі — Атталія Гаврюшенко), Анатолій Якович був одружений з Євгенією Комаровою. У цьому шлюбі народився син В’ячеслав (20 січня 1953 — листопад 2001), який також був актором.
Творчість Працював актором в Тернопільському (1951—1958), Львівському (м. Дрогобич, 1958–1959) музично-драматичних театрах, Коломийському драматичному театрі (Івано-Фр. обл., 1960–1962), Сумському ім. М. Щепкіна (1962–1963), Рівненському (від 1966) українських музично-драматичних театрах.
Про театр Анатолій Якович так сказав в одному з інтерв'ю:
Ролі Театр Кайдаш — «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького, Полоній — «Гамлет» В. Шекспіра, Каас — «Тіль» Г. Горіна, Командор — «Камінний господар» Лесі Українки, Війт — «Украдене щастя» І. Франка, князь Острозький — «Гальшка Острозька» О. Огоновського, Мультик — «Вечір» О. Дударєва, Фірс — «Вишневий сад» А. Чехова, Василь — «Лимерівна» Панаса Мирного, Майор — «Дами і гусари» О. Фредро, Кавалькадос — «Поцілунок Чаніти» Ю. Мілюткіна, Карл Моор — «Розбійники» Ф. Шіллера, Серебряков — «Дядя Ваня» А. Чехова, Прокіп Сірко — «За двома зайцями» Михайла Старицького, Дядько Лев — («Лісова пісня» Лесі Українки та інші.
Кіно Еріх Кох — «Загін спеціального призначення» «Іванна», «Акваланги на дні»
Увічнення пам′яті У січні 2024 року у Рівному відкрили пам’ятний знак (меморіальну дошку) на честь подружжя Атталії та Анатолія Гаврюшенків (автор Микола Сівак).
Примітки
Література В. Петрів. Гаврюшенко Анатолій Якович // ЕСУ В. Петрів. Гаврюшенко Анатолій Якович //