Ценські герба Помян () — польський шляхетський рід. Прізвище походить від назви родового села Ценя у Польщі). Протягом 18 — 20 століть були дідичами великих маєтностей у Галичині. Згідно з Северином Уруським — одного походження з родом .
Історія Рід відомий із 15 століттяA. Boniecki, Herbarz polski, (tom III), Warszawa 1900, s. 193., проте дані до 18 століття уривчасті та непевні. За родинними переказами, вихідець із Цені (у Серадзькому повіті) Марціан Ценський наприкінці 16 століття начебто був командиром польського підрозділу на службі в молдавських господарів у ЯссахБільш всього, під службою мається на увазі участь поляків у молдавській усобиці на боці родини Могил ., де одружився з Теофілею Могилянкою — дочкою великого логофета Молдавського князівства Івана Могили, сестрою господаря Єремії Могили, рідною тіткою Петра МогилиВідомості про молдавську принцесу з таким іменем і шлюб відомі виключно з родинних переказів Ценських.. В посаг (також начебто) отримав маєтки на терені ПокуттяТвердження про наявність у цьому «посагу» Чернелицького замку (збудований у 1659 році) і сім поколінь Ценських — мешканців замку остаточно доводять міфічність відомостей про появу родини на Покутті..
Проте у 17 столітті Ценські герба Помян, належачи до середньозаможної шляхти, обіймали земельні посади та брали активну участь у політичному житті на батьківщині роду — у Великопольщі. Ян Ценський, королівський ротмістр з Серадзького воєводства, підписав елекцію 1648 року (тобто обрання королем Яна Казимира Вази).
У середині 18 століття полковник польського війська Войцех Ценський — дідич Чернелиці та інших маєтностей, набувПодробиці і точна дата наразі невідомі. від Миколи Василя Потоцького Вікно. Останнім мешканцем вважає його першим і останнім, сумніваючись у тому, що Войцех Ценський володів Чернелицею. Чернелицького замку був його син, також полковник Маврицій Юзеф Ценський. По смерті Мавриція родина перебралася до збудованої у 1816 році його сином Удальриком Миколаєм вікнянської садиби, а полишений єврейським орендарям замок почав занепадати, перетворюючись на руїну.
Дідичі Вікна (1816–1939)
При переїзді до Вікна Ценські перевезли з Чернелицького замку унікальну мистецьку галерею (твори Кранаха, Рубенса, ван Реймерсвале, Рафаеля, Менґса тощо), книгозбірню та архів. Біля нової садиби було закладено парк із оранжереєю.
Персоналії Ярослав з Цені Станіслав, студент Краківського університету
Кшиштоф, жив у середині XV ст., його сини згадані 1591 Ян, опікун синів брата Пйотра Ян Марцін Лукаш Пйотр Пйотр Войцех, дружина Ядвіга Тшебіцька, сестра краківського єпископа Каспер — декан краківський РКЦ, адміністратор Краківської дієцезії після смерті вуя-єпископаBoniecki, s. 193. Станіслав — канонік гнезненський 1665, краківський 1675 Марцін — гусарський товариш, серадзький хорунжий 1679 МакарійBoniecki], s. 194.
Марціан Ян — королівський ротмістр Марцін Войцех Марцін (, †1703) — сєрадзький хорунжий, підкоморій Мацей Станіслав Алекси (†1683, Львів) — монах, капелан, помер від інфекційної хвороби Марціян Войцех — стольник брацлавський, полковник, 1709 написав заповітBoniecki, s. 195 . Станіслав — стольник брацлавський (1712, після смерті батька), полковник, дружина Анна з Черних Войцех, син Констанції з Рущиців, 1735-го ротмістр легкої корогви у полку великого коронного гетьмана, жидачівський мечник 1761, дружина Францішка Глуховська (Głuchowska) Маврицій Юзеф — хорунжий коронного війська, дідич Чернелиці, Вікна та інших, 1783 року вилегітимізувався зі шляхетства у Львівському гродському суді; дружина Теофіля Бахміньська Удальрик Миколай (1790—1872, Вікно), дружина Юлія Дзешковська (Dzierzkowska) Людомір (), дружина Магдалена Йордан Станіслав Казімеж, дружина Марія Городиська Лешек (, 1851Boniecki, s. 196.—1913) — польський політик, посол до Галицького Сейму Тадеуш Целестин (; 6 квітня 1856 — 3 листопада 1925) — галицький польський політик та громадський діяч. Сенатор II Речі Посполитої. Ян (; 7 січняЗа іншими даними — 6 січня. 1905, Пеняки — 26 грудня 1992, Золочів) — польський релігійний діяч, священик, єдиний (таємний) єпископ латинського обряду на території України в радянські часи. Ольга, дружина графа Людвіка Козебродського Модеста, дружина Антонія Вибрановського Миколай — військовик
Ружа — дружина Александера Ґнєвоша, дідича Золотого Потоку, кузина кс. ЯнаНаливайко О. Золотий Потік — минуле і сьогодення. — Тернопіль : Терно-граф, 2003. — С. 119—120. — ISBN 966-567-051-4.
Марцін — серадзький хорунжий та підкоморій, перша др. Ядвіга Конєцпольська, воєводичка парнавська, друга др. — Ядвіга з Буженіна Каспер (?—1750) — надвірний коронний ловчий, дружина Евфрозина з графів Тарновських, завихостська каштелянка Антоній — взяв у заставу в Морштинів поселення Рафаловіце (Rafalowice) та Філіповіце (Filipowice) Казімеж (?—1818) — дідич поселень Рафаловіце та Філіповіце, 1802 набув Войславіце (Wojsławice); 1766 року за дозволом короля викупив Звенигородське староство у Пісажовського (Pisarzowski) Станіслав (1777—1816), дружина Моніка Лось Северина — дружина Пеньчиковського Аполінарій — член Галицького станового сейму, др. Юзефа з графів Шембеків, помер бездітним
Резиденції Двір у Вікні Палац у Пеняках Чернелицький замок
Світлини
Примітки
Джерела та посилання
Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 193—196. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 312—313.