Микола Миколайович Пунін (, 1888, Гельсінки, Фінляндія — 1953) — російський історик мистецтва, художній критик, мистецтвознавець.
Біографія Батько — військовий лікар Гвардейської стрілецької бригади, мати — актриса. В родині було три брати і сестра.
У 1907 р. закінчив Царскосільську гімназію. Навчався в університеті в Петербурзі, де вивчав історію мистецтв під керівництвом професора Д. Айналова. у 1913—1916 рр. працював в журналі «Аполон», через це покинув університет.
У 1913—1934 рр. працівник Російського музею. З 1918 р. комісар при Державному Ермітажі і Державному Російському музеї за підтримки тодішнього наркома освіти (більшовицького міністра) Анатолія Луначарського.
Серед знайомих Пуніна багато художників нового, формалістичного спрямування, серед яких Микола Тирса Володимир Татлін Лев Бруні Володимир Лебедєв Казимир Малевич
15 років перебував у фактичному шлюбі з Анною Ахматовою.
Арештовувався Радянською владою в 1921 і в 1930-ті рр. Завдяки втручанню Анни Ахматової і Б. Л. Пастернака був тимчасово звільнений з ув'язнення.
З 1934 р. вимушено звільнений з музею за непролетарське походження.
Був заступником директора Ленінградського Державного Інституту Художньої Культури (російською — ГИНХУК), потім — професором Ленінградського державного університету.
Знов арештований у 1949 р. Помер у концтаборі (Воркута). Реабілітований посмертно.
Друковані твори Пунін Н. Н. "Японская гравюра ", 1915 (рос) Пунін Н. Н. «Андрей Рублёв», 1916 (рос) Пунін Н. Н. «Татлин», 1921 (рос) Пунін Н. Н. «Современное искусство», 1920 (цыкл лекций, рос.) Пунін Н. Н. «Новейшие течения в русском искусстве»,1928 Пунін Н. Н. учебник по истории западноевропейского искусства, 1940,(рос) Пунін Н. Н. «Мир светел любовью: дневники, письма», М, 2000 (рос)
Див. також Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом
Примітки
Посилання Статья Пунина о российском поэте И. Анненском