«Непідкорений» () — американська біографічна кінодрама 2009 року, знята режисером Клінтом Іствудом. Фільм оповідає про життя Нельсона Мандели, під час 3-го чемпіонату світу з регбі 1995 року. Історія заснована на книзі Джона Карліна «Гра з ворогом: Мандела та гра, що створила націю». Гасло фільму: «Його народу був потрібен лідер. Він дав їм чемпіона».

Сюжет Засуджений до довічного ув'язнення в тюрмі Роббен Айленд 1964 року, Нельсон Мандела (Морган Фрімен) 1990 року виходить на свободу. Відразу ж після виходу з в'язниці він починає боротися проти політики апартеїда і за право темношкірої більшості в ПАР брати участь у виборах президента. 1994 року Мандела виграє президентські вибори в ПАР.

Його президентство поклало початок епохи пост-апартеїду, а сам Мандела почав вести безкомпромісну боротьбу проти бідності і злочинності. Особливо важливим для Мандели є завдання примирення усіх народів, що мешкають в країні, і перетворення південноафриканців в єдину націю. Усе це відбувалося в умовах, коли відносини між білими і чорношкірими були надзвичайно напруженими, що могло вилитися у громадянську війну.

На матчі 1994 року, між регбійними збірними ПАР (в народі відомими як «Спрінгбокс») і Англії Мандела зауважує, що темношкірі вболівають одностайно за Англію, а білі — за ПАР. ПАР програє цей матч з розгромним рахунком 13:32, і її гравці лишаються вкрай невдоволені результатом.

Мандела знає, що наступного року його країна прийме чемпіонат світу з регбі, тому він організовує зустріч з членами Спортивного комітету ПАР, де більшість становлять темношкірі, щоб домогтися від них підтримки. Пізніше президент зустрічається з капітаном збірної ПАР Франсуа Пієнааром. Він ділиться з капітаном своєю впевненість в тому, що перемога «Спрінгбокс» на чемпіонаті світу зможе об'єднати і надихнути націю. Наприкінці розмови Мандела дає Пієнаару листок з текстом вірша «Нескорений» авторства англійського поета Вільяма Ернеста Генлі.

Франсуа і його друзі по збірній починають наполегливі тренування, попри те, що білі і темношкірі вкрай сумніваються, що регбі зможе об'єднати народ, який був безнадійно розколотий через століття колоніазму. Для темношкірих «Спрінгбокс» завжи був і є символом переваги європейців, однак Мандела і Пієнаар мали зовсім іншу думку.

Фактичним провідником політики президента в межах збірної стає Франсуа Пієнаар, який домагається підтримки від темношкірих фанатів і заводить серед них нових друзів. У матчі-відкритті проти Австралії — діючих чемпіонів світу — південноафриканці здобувають вкрай важливу перемогу і завойовують довіру темношкірого населення. Після цього слідувала і перемога в чвертьфіналі над збірною Самоа. До того моменту вже вся країна — велика сім'я Мандели — одностайно вболіває за свою команду, і, що символічно, між білими і темношкірими охоронцями президента нарешті формується взаємна довіра і повага. Поки Мандела веде переговори з делегацією з Тайваню, збірна ПАР в несприятливу дощову погоду перемагає збірну Франції в півфіналі і виходить у фінал, чекаючи результату матчу Нова Зеландія — Англія.

Згодом гравці, тренери та сам Мандела дізнаються про перемогу Нової Зеландії і переглядають матч в очікуванні поєдинку двох найсильніших на той момент збірних світу. Перед вирішальним матчем «Спрінгбокс» прибувають на острів Роббен, де Мандела провів перші 18 з 27 років ув'язнення. Пієнаар згадує вірш «Нескорений» і надихається прикладом президента, який провів 30 років в комірчині і в результаті зумів пробачити тих, хто його туди посадив.

Перед фіналом Мандела, який перед вступом на посаду вивчив особисті справи всіх своїх підлеглих, вже вивчив усіх гравців збірної і на одній з них тренувань називає всіх по іменах безпомилково. Вся країна налаштовується на вирішальний матч: на стадіоні «Елліс Парк» в Йоганнесбурзі Пієнаар закликає команду боротися до кінця, команду підтримують і білі, і темношкірі (хтось дивиться матч по телевізору, хтось слухає по радіо, а хтось присутній на трибунах). Всього один раз охорона Мандели прийшла в занепокоєння, коли прямо над стадіоном на гранично малій висоті пролітає літак, пілот якого бере на себе відповідальність за такий трюк. Тільки в останній момент вони розуміють, що це була демонстрація патріотизму — на крилах літака було написано побажання успіху збірної «Удачі, Бокк».

Нельсон Мандела прибуває на стадіон в футболці Пієнаара під номером 6 і бейсболці збірної ПАР, вітаючи всіх гравців-учасників, в тому числі і головну новозеландську зірку — Джона Лому. У фінальному матчі основний час завершується внічию 9:9 — очки командам приносять новозеландець Ендрю Мертенс і Джоель Странськи. У додатковий час у вирішальний момент за рахунку 12:12 Джоель Странськи випускає з рук м'яч і відразу пробиває, прагнучи забити дроп-гол. Це йому і вдається за лічені секунди до кінця матчу. Суддя фіксує перемогу ПАР з рахунком 15:12, і вся країна святкує несподівану перемогу. Франсуа Пієнаар отримує кубок чемпіонів світу (кубок Вільяма Вебба Елліса) з рук Нельсона Мандели і дякує йому за ті зусилля, які він доклав заради їхньої рідної країни. Наприкінці матчу автомобіль Мандели їде по вулиці, по якій гуляють, радіючи, південноафриканці, яких об'єднала в єдину націю гра.

У ролях

Морган Фрімен — Нельсон Мандела, президент ПАР Метт Деймон — Франсуа Пієнаар, капітан «Спрінгбокс» Макніл Гендрікс — Честер Вільямс, гравець «Спрінгбокс» Скотт Іствуд — Джоел Странскі, гравець «Спрінгбокс» Грант Л. Робертс — Рубен Крюгер, гравець «Спрінгбокс» Рольф Е. Фітшен — Нака Дротске, гравець «Спрінгбокс» Вон Томпсон — Рудольф Страулі, гравець «Спрінгбокс» Грем Ліндеманн — Кобус Візе, гравець «Спрінгбокс» Карл Енгелбрехт — Гаррі Педжел, гравець «Спрінгбокс» Айзек Фе'аунаті — Джона Лому, новозеландський регбіст Патрік Джон Волтон — Кітч Крісті, головний тренер «Спрінгбокс» Луїс Міннаар — тренер «Спрінгбокс» Шон Кемерон Майкл — менеджер «Спрінбокс» Дані Кео — Луїс Луйт, президент Регбійного союзу ПАР Робін Б. Сміт — спортивний коментатор Йохан де Вільєрс Стеліо Саванте — коментатор матчу Тоні Кгороге — Джейсон Тшабалала, начальник охорони Мандели Патрік Мофокенг — Лінга Мунсамі, охоронець Мандели Роберт Гоббс — Віллем, президентський охоронець Ленглі Кірквуд — Джордж, президентський охоронець Джуліан Льюїс Джонс — Еттьєн Файдер, президентський охоронець Метт Стерн — Гендрік Боєнс, охоронець Мандели Аджоа Андо — Бренда Мазібуко Маргарет Вітлі — Нерін Вінтер, дружина Франсуа Пієнаар Патрік Лістер — містер Пієнаар Пенні Дауні — місіс Пієнаар Лелеті Кхумало — Мері Бонні Генна — Зіндзі Мандела-Глонгвані Кгосі Монгапі — Сіфо Девід Дукас — пілот Боїнга-747

Знімальна група Режисер — Клінт Іствуд Сценарист — Ентоні Пекхем, Джон Карлін Продюсери — Клінт Іствуд, Роберт Лоренц, Лорі МакКрірі, Мейс Нойфелд Оператор — Том Стерн Композитор — Майкл Стівенс, Кайл Іствуд Монтаж — Джоел Кокс, Гері Д. Роуч

Посилання «Непідкорений» invictusmovie.warnerbros.com