Бори́с Мики́тович Харчу́к (13 вересня 1931, с. Лози — 16 січня 1988, м. Рига) — український радянський письменник, член Спілки письменників СРСР з 1958 року.

Життєпис

Народився 13 вересня 1931 року в селі Лози (нині Кременецького району Тернопільської області) в селянській родині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, де одним із його педагогів був Віктор Андрієвський. У 1954 році закінчив Полтавський педагогічний інститут та Вищі літературні курси в Москві при Літінституті імені М. Горького. Працював спочатку журналістом, потім був завідувачем преси ЦК ВЛКСМ, першим редактором дитячого журналу «Малятко». З 1960-их на творчій роботі. Був одним із підписантів листа-протесту 139-ти на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів. У зв'язку з цим певний час його твори не виходили друком.

Письменник широкого діапазону, працював у жанрі роману, повісті, оповідання, новели, пастелі й есею. Писав твори для дорослих і дітей. Майстер психологічного реалізму й мінімалістичного стилю. Своїми художніми творами і своєю безкомпромісною поведінкою Борис Харчук наближав проголошення незалежної Української держави.

Жив у Києві. Помер 16 січня 1988 року від інфаркту в Ризі. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці» (ділянка № 39; ).

Творчість Автор романів: «Волинь» (у чотирьох томах, 1959—1966; друга редакція 1988), «Місяць над майданом» (1971; друга назва у перевиданнях «Майдан»), «Хліб насущний» (1976), «Довга гора» («Кревняки») (1979; 1984). повістей і оповідань: «Йосип з гроша здачі» (1957), «З роздоріжжя» (1958), «Станція „Настуся“» (1965), «Закам'янілий вогонь» (1966), «Зазимки і весни» (1967), «Неслава» (1968), «Горохове чудо» (1968), «Помста» (1970), «Материнська любов» (1972), «Школа» (1979), «Невловиме літо» (1981), «Планетник» (журн. публ. 1981, першодрук у книжці «Горохове чудо» 1991), «Облава» (1984), «Подорож до зубра» (1986), «Слово і народ» (1988).

Твори, котрі не могли з'явитися за життя автора, були опубліковані після його смерті: роман «Межі і безмежжя» (1989), повісті «Українські ночі» (1989), «De profundis» (1988) та «Мертвий час» (1990), начерки роману «Плач ненародженої душі» (1990), оповідання й новели: «Вечеря», «Дурна», «Верховина страт», «А ми громадим сіно» (усі — 1990), «Слово», «Іде», «Вйо», «Постріляний, порубаний», «Нічна стежка» (усі — 1991).

Із запланованого 4-томного видання творів Б. Харчука з'явилося лише два томи у 1991 роціХарчук Б. Твори: В 4-х т. — К., 1991. — Т. 1—2..

Публікації

Харчук Б. Волинь: Роман. Тетралогія. — К.: Дніпро, 1988.: Кн. 1-2. — 567с.; Кн. 3-4. — 750 с. Харчук Б. Довга гора: Роман. — К.: Рад. письменник, 1979. — 293 с. Харчук Б. Кревняки: Роман. — К.: Дніпро, 1984. — 514 с. Харчук Б. Місяць над майданом: Роман. — К.: Рад. письменник, 1971. — 280 с. Харчук Б. Хліб насущний: Роман. — К.: Рад. письменник, 1976. — 246 с. Харчук Б. Горохове чудо: Повість. — К.: Веселка, 1968. — 112 с. Харчук Б. Йосип з гроша здачі: Повість. — К.: Веселка, 1969. — 140 с. Харчук Б. Невловиме літо: Повісті. — К.: Рад. письменник, 1981. — 343 с. Харчук Б. Неслава: Повість. — К.: Рад. письменник, 1968. — 130 с. Харчук Б. Подорож до зубра: Повісті / Худож. Д. О. Лукомський. — К.: Рад. письменник, 1986. — 368 с., іл. Харчук Б. Помста: Повість та новели. — К.: Веселка, 1970. — 279 с. Харчук Б. Розстріляні ночі: Нариси. — К.: Дніпро, 1979. — 66 с. Харчук Б. Далека стежка до весни: Повість // Вітчизна. — 1983. — № 4. — С. 20-62. Харчук Б. Облава: Повість // Київ. — 1983. — № 11. — С. 79-101. Харчук Б. Ой Морозе, Морозенку: Повість-легенда // Вітчизна. — 1983. — № 12. — С. 24-47. Харчук Б. Мар'яна: Повість //Вітчизна. — 1986. — № 4. — С. 19-89. Харчук Б. Останні оповідання: («Слово»; «Іде»; «Вйо»; «Постріляний»; «Порубаний»; «Нічна стежка») // Київ. — 1991. — № 1. — С. 9-18. Харчук Б. Свічка // Оповідання-87. — К., 1988. — С. 345-364. Харчук Б. Смерть у Москві: Оповідання // Київ. — 1993. — № 11. — С. 8-17. Харчук Б. Чортів закрут: Новела // Вільне життя. — 1983. — 16 трав. </div>

Примітки

Література

С. Гречанюк. Історія української літератури ХХ ст. — К.: Либідь, 1998. — Кн. 2.  Борис Харчук: Бібліографічний покажчик. — К.: Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2022. — 62 с. Писав за велінням серця [Текст] / Х. Ландяк // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 38 (22 верес.). — С. 7 : фот. Антонюк-Следзінська Л. Борис Харчук і Крем'янеччина // Діалог. — 1997. — 28 черв. Борис Харчук — родом і серцем з Волині // Гром'як Р. Література Золотого вересня. — К., 1989. — С. 228-250. Борчук А. «І трапилося непередбачене…»: Штрихи до портрета Б. Харчука // Русалка Дністрова. — 1994. — № 17. Будзан Г. Літописець Волині // Народне слово. — 1991. — 16 серп. Василишин О. Борис Харчук і «Просвіта» // Вільне життя. — 1993. — 22 черв. — (Рядок з біографії краю). Василишин О. Слава і «Неслава» Бориса Харчука // Вільне життя. — 1992. — 22 трав. Гнатюк І. Таврований доносами // Дзвін. — 1991. — № 9. — С. 141-144. Гром'як Р. Невичерпність // Літ. Україна. — 1983. — 27 жовт. Гром'як Р. Художні обрії Б. Харчука // Вільне життя. — 1981. — 13 верес. Дзюба Г. І тільки ненька не засне… // Народне слово. — 1991. — 13 верес. Мельничук Х. Звучить слово майстра // Колгоспне життя. — 1990. — 12 трав. Моліцька Г. Харчукова світлиця // Свобода. — 1992. — 24 листоп. Слабошпицький М. Побачити в дорозі: Спогад про Б. Харчука // Україна. — 1991. — № 15. — С. 12-13. Сорока П. Дорога до сина: [Образ матері в творах Б. Харчука] // Вільне життя. — 1989. — 30 лип. Сорока Я. «Слово живе, коли обкипить кров'ю»: [Про дружбу Б. Харчука та Я. Сороки] // Русалка Дністрова. — 1994. — № 4. Сорока Я. Таким пам'ятаю Бориса Харчука: Спогади. Фрагмент // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997. — С. 470-472. Харчукова криниця. — Збараж: Пегас, 1992. — 31 с. Харчук Р. Про батька // Слово і час. — 1992. — № 1. — С. 54-55. Чернихівський Г. Борис Харчук і Крем'янеччина // Русалка Дністрова. — 1996. — № 14 (лип.). Чернихівський Г. Співець отчого краю // Рад. село. — 1986. — 27 лют.

Посилання Харчук Борис Микитович Вірші-присвяти Борисові Харчуку