Міокардіодистрофія — незапальне ураження серцевого м'яза (міокарда), пов'язане з порушеннями його метаболізму внаслідок позасерцевих причин, зокрема, гострих та хронічних екзогенних інтоксикацій, ендокринних та обмінних порушень, анемії, фізичних перенавантажень, інфекційних хвороб, фізичних агентів (перегрівання, радіація тощо), при системних захворюваннях. До них належать також відкладання у міокарді патологічних продуктів обміну або нормальних метаболітів (амілоїд, залізо у хворих гемохроматозом, глікоген та ін.). Є клінічним синдромом,який може супроводжувати багато серцевих і загальносистемних захворювань.
Г. Ф. Ланг (1936 р.) визначав дистрофію міокарда як порушення фізико-хімічної та біохімічної структури серцевого м'язу та його обміну речовин.
Етіологія та патогенез Виділяють міокардіодистрофію: анемічну; ендокринну, дисметаболічну; токсичну; алкогольну; зумовлену гострим та хронічним фізичним перенапруженням; пов'язану з системними нервово-м'язовими захворюваннями (міастенія, прогресуюча дистрофія, дистрофічна міотонія); особливі форми міокардіодистрофії, що виникають при: закритій травмі грудної клітки; впливу вібрації; впливу радіації; надлишковому скупченні в міокардіоцитах нормальних метаболітів — глікогену, ліпідів, заліза.
Дистрофія міокарду — завжди процес дифузний, що зачіплює увесь міокард з наступним порушенням мікроструктур та скорочувальної здатності м'язових волокон. При прогресуванні розвиваються кардіосклероз, серцева недостатність, відмічаються порушення серцевого ритму. Генетика Генетичний аналіз відіграє ключову роль у діагностиці, стратифікації ризиків та виявленні прихованих форм кардіоміопатій. Традиційним методом є аналіз родоводу (3–4 покоління), що дозволяє підтвердити спадкову природу хвороби та тип її успадкування. Особливу увагу при зборі анамнезу слід приділяти випадкам раптової серцевої смерті, серцевої недостатності, ранніх інсультів, імплантації кардіостимуляторів, а також супутнім патологіям (діабету, глухоті, м’язовій слабкості) у родичів.Кардиомиопатии / В.И.Новиков, Т.Н.Новикова. – М. : МЕДпресс-информ, 2021 с.11 https://medkniga.com.ua/download/Kardiomiopatii_Primery_stranic.pdf + Ендогенні та екзогенні чинники міокардіодистрофіїМіокардіодистрофія чи кардіоміопатія? https://medmuv.com/cd/kardio/html/data/chapter_1/ch_1.11.html#:~:text=%D0%97%D0%B3i%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%9C%D0%9A%D0%A5%20%2D%20%D0%A5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84i%D1%8F,%D0%B7%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%BBi%D0%B7%D0%BC%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84i%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B4i%D0%BE%D0%BCi%D1%86%D0%B8%D1%82i%D0%B2. Вибрані лекції з кардіології. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. , с.225 https://medmuv.com/books/Rudik-Lekcii.pdf Група чинників Хвороба, синдром, ліки Ендокринні Тиреотоксикоз, гіпотиреоз, цукровий діабет, ожиріння, феохромоцитома, первинний альдостеронізм, акромегалія, синдром Іценка-Кушинга, патологічний клімакс, хронічна надниркова недостатність. Ендогенна інтоксикація Печінкова і ниркова недостатність, хронічна гнійна інфекція, хронічний тонзиліт. Екзогенна інтоксикація Отруєння чадним газом, алкоголь, цитостатики, радіація, барбітурати, еметин, наркотики. Порушення обміну речовин, вітамінна недостатність Голодування, кахексія, амілоїдоз, гемохроматоз, глікогеноз, гіпокаліємія, гіперкальціємія, бері-бері, рахіт, цинга. Деякі внутрішні хвороби Анемія, лейкоз, системний червоний вовчак, склеродермія, саркоїдоз. Патологія нервової системи Хвороба Дюшена, атаксія Фрідрейха, міотонічна дистрофія. Інші чинники Інтенсивні фізичні перевантаження, тяжка травма, психоемоційні стреси, вібрація, невагомість.
Лікування Міокардіодистрофія є вторинною патологією, тому основною терапією залишається лікування хвороби, прогресування якої призводить до розвитку дистрофії міокарда(тиреотоксикозу, гіпотиреозу, анемії, дисгормональної міокардіодистрофії, хронічної алкогольної інтоксикації тощо). При успішному лікуванні основної патології ліквідуються або зменшуються явища дистрофії міокарда.Вибрані лекції з кардіології. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002 с.239-242 https://medmuv.com/books/Rudik-Lekcii.pdf
Використовуються також засоби, що сприяють нормалізації обміну в міокарді: полівітамінні препарати, кокарбоксилаза по 50-100 мг на день, анаболічні речовини — оротат калія по 1 г на день, метандростенолон по 0,005-0,01 г на день, метиландростендиол, нандролону фенілпропіонат, глюкоза, натрію аденозинтрифосфат, пантокрин, аденін, інозин та ін. При серцевій недостатності призначають серцеві глікозиди, панангін, калію хлорид, сечогінні засоби.
Проводиться симптоматична терапія порушень ритму.При тахікардії i тахіаритмії застосовують кардіоселективні бета-блокатори (атенолол, метопролол, бісопролол) в малих дозах. Приєднання набрякового синдрому вимагає стаціонарного лікування.
Особливістю лікування алкогольної міокардіодистофії полягає в абсолютній відмові хворого від спиртних напоїв. Це необхідно для попередження переходу хвороби у незворотну стадію. Чимало хворих не виконують цієї умови і вмирають або раптово від фібриляції шлуночків.У хворого з алкогольною міокардіодистрофією дієта має включати достатню кількість білків і вітамінів групи В та обмеженням кухонної солі до 6 г/добу.
Див.також
Міокардит Ішемічна хвороба серця Перикардит Легеневе серце Амілоїдоз серця.
Джерела
Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986. Заболевание (болезнь) Миокардиодистрофия. — medicina.kharkov.ua.
Кардиомиопатии / В.И.Новиков, Т.Н.Новикова. – М. : МЕДпресс-информ, 2021. –112 с. : ил.
Примітки
Посилання Миокардиодистрофия. Міокардіодистрофія (ветеринарія). — портал «Аграрний сектор України». Чого «боїться» навіть мужнє серце. — медична газета України «Ваше здоров'я».
Література 1.Бутченко Л.А. и соавт. Дистрофия миокарда у спортсменов. – М.: Медгиз,1980.
2. Василенко В.Х. и соавт. Миокардиострофия. – М.: Медицина, 1989. – 272 с.
3. Ганджа І.М. і співавт. Некоронарогенні захворювання серцевого м’яза. –Київ: Здоров’я, 1993. – С. 10-36.
4. Дощицин и соавт. Дифференциальная диагностика миокардиодистрофий различного генеза // Клиническая медицина. – 1991: №4 – С.7-13.
5. Кардиология в таблицах исхемах: Пер. с англ. / Под ред. М. Фрида, С. Грайнс. –М.: Практика, 1996. – С.301-323.
6. Кардиомиопатия, серия технических докл., 697: доклад Комитета експертов ВООЗ. Женева. – 1985. – 64с.
7. Крымская М.Л. Климактерический период.– М.: Медицина, 1989. – 269 с.
8. Коваленко В.М. Некоронарогенні хвороби серця: класифікація та клінічна систематизація, критерії діагностики // Некоронарогенні хвороби серця:сучасні підходи до класифікації, нові напрямки діагностики і лікування, тези доповідей. – Київ, 1999 – С. 4-8.
9. Кушаковский М.С. Кардиомиопатии и миокардиодистрофии: Учебное пособие по кардиологии. – Ленинград. – 1977