Єфроси́нія Мстисла́вівна — українська принцеса, королева Угорщини (1146—1162). Представниця дому Рюриковичів. Донька київського князя Мстислава Володимировича, онука Володимира Мономаха. Дружина угорського короля Гейзи II. Мати угорських королів Стефана III та Бейли III. Після смерті чоловіка в 1162 році була регенткою при сині Стефані III. Виступала проти політики свого сина Бейли III на зближення з Візантією, який заслав матір до монастиря.
Біографія
Українська принцеса Єфросинія Мстиславівна народилася близько 1130 року в родині великого князя київського Мстислава І Володимировича Великого — старшого сина Володимира Мономаха — та його другої дружини Любави Дмитрівни.
Мстислав Великий був останнім правителем, якому вдалося зберегти політичну єдність Київської Русі. Його правління стало періодом стабільності, розвитку міжнародних зв’язків і зміцнення авторитету держави в Європі. Представники династії Рюриковичів активно підтримували дипломатичні контакти з Польщею, Німеччиною, Данією, Норвегією, Візантією та Угорщиною. Саме в цьому політичному контексті було укладено шлюб Єфросинії з угорським спадкоємцем престолу.
У 1146 році вступила в шлюб з угорським королем Гейзою II (1130–1162), представникою династії Арпадів, та стала угорською королевою (1146—1162). Шлюб мав велике міжнародне значення:
Для Київської Русі:
* зміцнення впливу на Центральну Європу;
* посилення політичного союзу з Угорщиною;
* протидія експансії Священної Римської імперії.
Для Угорського королівства
* союз із Рюриковичами забезпечував підтримку одного з найавторитетніших князівських домів Європи.
* після весілля Єфросинія стала королевою Угорщини.
Королева Угорщини За повідомленнями угорських хронік, Єфросинія користувалася значним авторитетом при дворі. Її чоловік активно проводив політику зміцнення королівської влади, підтримував розвиток міст, монастирів і торгівлі. Єфросинія супроводжувала короля під час урочистостей та дипломатичних зустрічей, підтримувала церковні установи та займалася вихованням численного королівського потомства.
У шлюбі народила кількох дітей, серед яких:
* Стефан III — майбутній король Угорщини;
* Бейла III — один із найвидатніших угорських монархів. Саме завдяки Бейлі III угорська держава досягла одного з найвищих рівнів політичного розвитку.
Після смерті чоловіка у 1162 році політична ситуація різко загострилася. Єфросинія стала регенткою угорських королів. Новим королем став неповнолітній Стефан III. Фактично саме Єфросинія стала однією з керівників держави. Вона активно підтримувала законні права свого сина та очолила боротьбу проти претендентів на престол, яких підтримувала Візантійська імперія. Особливо складною була боротьба проти Ласло II та Стефана IV. У цей період королева проводила активні дипломатичні переговори з Польщею, Чехією, Священною Римською імперією та Київською Руссю. Хоча політична боротьба була надзвичайно складною, саме завдяки її діяльності династія Арпадів змогла втримати владу.
Попри життя в Угорщині, Єфросинія підтримувала контакти з батьківщиною. Історики припускають, що через неї підтримувалися дипломатичні відносини між Києвом та угорським двором. У XII столітті Київська Русь залишалася одним із важливих політичних партнерів Угорщини. Через династичні зв’язки здійснювалися дипломатичні місії, укладалися військові союзи та розвивалися торговельні контакти.
Після смерті Стефана III владу отримав молодший син Єфросинії — Бейла III. Пізніше політичний вплив королеви зменшився. За повідомленнями окремих середньовічних джерел, між матір’ю та Бейлою III виник конфлікт щодо розподілу влади при дворі. Єфросинія була противницею політики зближення із Візантією і на цьому ґрунті опинилася у конфлікті із сином Белою ІІІ, котрий ув'язнив її спочатку у фортеці Браничево, а пізніше змусив стати черницею у монастирі іоаннітів в Єрусалимі. Ці відомості містяться не в усіх джерелах і залишаються предметом наукової дискусії. Померла Єфросинія близько 1193 року в монастирі св. Сави та була похована у церкві Теотокаса при Лаврі св. Феодосія. Та як зазначають сучасні дослідники, гробниця її пустує, оскільки тіло перенесено до Київської Русі. Насправді ж згідно із новішими дослідженнями, Єфросинія була похована в Угорщині в Альбенському монастирі.
Діяльність Історія Київської Русі XII століття нерозривно пов’язана із розвитком міжнародних відносин європейських держав. Одним із найефективніших інструментів зовнішньої політики залишалися династичні шлюби, які сприяли зміцненню союзів між правлячими династіями.
Особливе місце серед українських принцес, що стали європейськими королевами, належить Єфросинії Мстиславівні — доньці великого князя київського Мстислава Великого та дружині угорського короля Гейзи II. На відміну від багатьох інших принцес України-Русі, Єфросинія не лише стала дружиною монарха, а й після його смерті відігравала важливу роль у державному управлінні, дипломатії та боротьбі за престол свого сина. Її діяльність зробила значний внесок у розвиток політичних контактів між Київською Руссю та Угорським королівством.
Єфросинія Мстиславівна належить до найвизначніших представниць династії Рюриковичів. Її історичне значення полягає у кількох аспектах:
* вона зміцнила союз Київської Русі та Угорщини;
* сприяла міжнародному авторитету Київської князівської династії;
* була активною учасницею державного управління;
* підтримувала законну спадковість угорського престолу;
* стала матір’ю двох угорських королів — Стефана III та Бейли III;
* її діяльність сприяла розвитку політичних і культурних контактів між Руссю та Центральною Європою.
Єфросинія є однією з небагатьох королев XII століття, чия політична роль була настільки вагомою, що її діяльність відображена в багатьох угорських хроніках. Єфросинія Мстиславівна була не лише представницею династії Рюриковичів, а й визначною політичною діячкою середньовічної Європи. Її шлюб із королем Гейзою II став важливим етапом розвитку українсько-угорських взаємин та зміцнення міжнародного становища Київської Русі. Після смерті чоловіка вона продемонструвала значні державницькі здібності, підтримуючи спадкові права свого сина Стефана III та забезпечуючи політичну стабільність Угорського королівства в умовах династичної боротьби. Її життя засвідчує, що представниці князівської династії Русі відігравали важливу роль не лише як дружини європейських монархів, а й як активні учасниці міжнародної політики.
Родина Чоловік — Гейза II
Діти: Стефан III (1147 – 4 березня 1172) — король Угорщини; Бейла III (1148 – 23 квітня 1196) — король Угорщини; Єлизавета (1149 – 1189) — княгиня Богемії; Геза (1151 – 1210) — принц Угорщини; Арпад — помер в дитинстві; Одола (1156 – 1199) — Богемська князівна, дружина князя Святоплука; Єлена (1158 – 25 травня 1199) — княгиня Австрії; Маргарита (1162 – 1208) — княжна.
Генеалогія
Примітки
Джерела та література Котляр М. Ф. Євфросинія Мстиславна //