Вівериця або вивериця — найдрібніша грошова одиниця Русі. Термін походить від первинної назви білки (вивірки).
Етимологія
У літописних джерелах згадується саме як «вѣверицѧ», що в сучасній мові має читатися як «вівериця». Російську назву «векша» розглядають як видозміну зооніму «вівериця».
Вивірка як один з найдрібніших хутрових звірів була найменш цінним товаром при натуральних формах розрахунків і платежах податі, рівноцінним замінником грошей. Вперше віверицю згадують у кількох літописних джерелах, зокрема: у «Повісті врем'яних літ» під 859 р. у «Руській правді» згадана під назвою «вешка» (північно-руська й російська назва вивірки).
Вартісна оцінка Від початку одна вівериця прирівнювалася до 1/3 різани або 1/6 куни. 150 вівериць становили гривню кун.
Гривня кун — це: зв'язка (грива) з певної кількості шкір кун (у XI ст. гривня кун = 25 шкірам кун; у ХІІ ст. гривня кун = 50 кунам), тобто протягом століття гривня стала удвічі дорожчою у «куновому» вимірі. гривня, що складалась з певної кількості монет (грошово-рахункова одиниця).Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 34
У металевому еквіваленті одна вівериця відповідала 0,34 г срібла (1/3 грама). У руських перекладах творів візантійських авторів віверицею називали також візантійську мідну монету («нумій»).
Див. також Вивірка (хутровий звір) Історія української гривні, Куна (хутровий звір), Куна (гроші), Хутровий промисел
Примітки
Джерела
Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. Василь Німчук: Літературні мови Київської Русі Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2 Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил.
Посилання Р. М. Шуст. Вивериця // Векша (вевериця або вівериця, білка) //