Магнітна сприйнятливість (найчастіше позначається ) — фізична величина, що характеризує здатність речовини намагнічуватись під дією зовнішнього магнітного поля:
де — вектор напруженості магнітного поля; — вектор намагніченості середовища. (Наведена формула справедлива лише у випадку статичного (постійного у часі) магнітного поля у середовищах, що не мають властивості магнітного гістерезису).
Залежно від значення магнітної сприйнятливості речовини класифікуються так: При — речовина є діамагнетиком: При — речовина є парамагнетиком: При — речовина є феромагнетиком.
Магнітна сприйнятливість пов'язана з магнітною проникністю :
(Міжнародна система величин (ISQ)).
В анізотропних середовищах магнітна сприйнятливість є тензорною величиною, внаслідок чого вектори напруженості магнітного поля та намагніченості середовища можуть бути неколінеарними.
У випадку феромагнетиків магнітна сприйнятливість велика, але визначена неоднозначно, бо залежить від передісторії намагнічення зразка.
+ Магнітна сприйнятливість для деяких матеріалів МатіріалTквакуум 0вода -1.2·10−5Bi-16.6·10−5C -2.1·10−5O2 0.19·10−5Al 2.2·10−5Fe 200774 °CCo 701131 °CNi 110354 °C Розрізняють питому магнітну сприйнятливість (віднесену до 1 г) та молярну (віднесену до 1 моль). У парамагнетиків та діамагнетиків вона є малою, до того ж у діамагнетиків від'ємною, у феромагнетиків може бути великою. У парамагнетиків, що мають частинки з неспареними електронами (радикали) буде тим більшою, чим більшим є вміст таких частинок.
Об'ємна магнітна сприйнятливість κ дорівнює відношенню намагніченості тіла J до напруженості магнітного поля Н, у якому знаходиться це тіло:
κ = J /Н.
Питома магнітна сприйнятливість χ — об'ємна магнітна сприйнятливість одиниці маси тіла:
χ = κ / δ ,
де δ — густина тіла, кг/м3.
Див. також Магнітна сприйнятливість гірських порід Установка для вимірювання магнітної сприйнятливості
Література