Діамагне́́тики — речовини з від'ємною магнітною сприйнятливістю.
Явище діамагнетизму зумовлене ларморівською прецесією електронів у магнітному полі.
Процеси, які визначають діамагнітні властивості речовини, відбуваються у всіх, без винятку, матеріалах, але вони слабкі й у випадку парамагнетиків не відіграють суттєвої ролі порівняно з іншими процесами.
Ідеальний діамагнетик має магнітну сприйнятливість , що призводить до виштовхування магнітного поля із речовини. Ідеальними діамагнетиками є надпровідники.
Діамагнетик намагнічується в напрямку, зворотному до поля, і виштовхується з ділянок із сильнішим полем. Їхня магнітна сприйнятливість від'ємна. За абсолютною величиною вона мала і дуже залежить як від напруженості магнітного поля, так і від температури. Парамагнетики також мають дуже низькі значення , але вони намагнічуються в напрямку поля. Феромагнітні тіла за температур точки Кюрі (фазовий перехід II роду) втрачають свій феромагнетизм. Для Fe, Co і Ni ця температура відповідно дорівнює 770, 1150 і 360 °C.
Діамагнетик поділяють на класичні, аномальні та надпровідники. До першої підгрупи відносять інертні гази, деякі метали (цинк, золото, ртуть тощо), елементи типу кремнію і фосфору, багато органічних сполук.
Порівнюючи діамагнетики та парамагнетики, ми легко виявляємо, чим вони відрізняються: парамагнетики складаються з атомів або молекул, що мають магнітні моменти, а діамагнетик — з атомів або молекул, магнітні моменти яких дорівнюють нулю.
Історія 1778 року першим помітив, що бісмут і сурма відштовхуються магнітним полем. Однак термін «діамагнетизм» був пізніше (у вересні 1848 року) увів Майкл Фарадей, коли зрозумів, що всі матеріали в природі мають певною мірою діамагнітний характер відповіді на прикладене до них магнітне поле.
Речовини-діамагнетики
+Магнітна сприйнятливість деяких діамагнетиків (за нормальних умов)РечовинаМагнітна сприйнятливістьЗначення з таблиці в статті «Діамагнетики» ВРЕ,·10−6Азот, N2−3,0Водень, Е2−4,0Германій, Ge−12,7Кремній, Si−3,1Вода (рідка), Н2O−13,0Кухонна сіль, NaCI−30,3Ацетон, С3Е6В−33,8Гліцерин, C3H8O3−57,1Нафталін, C10H8−91,8Бісмут, Bi, метал−284,0Графіт, С -85Піролітичний графіт, П, С−85Піролітичний графіт, ⊥, C−950 До діамагнетиків належать інертні гази, азот, водень, кремній, фосфор, бісмут, цинк, мідь, золото, срібло, а також багато інших, як органічних, так і неорганічних, сполук. Людина у магнітному полі поводиться як діамагнетик.
Діамагнітна левітація
Діамагні́тна левіта́ція має ту ж природу, що й ефект Мейснера (повне витіснення магнітного поля з матеріалу), вона спостерігається за значно сильніших полів, але зате не вимагає попереднього охолодження. Деякі досліди доступні аматорам. Наприклад, рідкісноземельний магніт з індукцією близько 1 Тл може висіти між двома пластинами бісмуту. У полі з індукцією 11 Тл можна стабілізувати й утримувати маленький магніт у повітрі між пальцями не торкаючись його.
Див. також Діамагнетизм Діамагнітні мінерали Ідеально жорсткий надпровідник Парамагнетики Феромагнетики
Примітки
Література