«Етю́д у багря́них тона́х», також «Кровавий шлях» (у перекладі Антіна Шебеца) () — детективна повість шотландського письменника Артура Конан Дойла, що вийшла 1887 року. Це перша поява Шерлока Холмса та доктора Ватсона, які стануть найвідомішим детективним дуетом у популярній літературі. Крім 56 новел, Конан Дойл написав про Холмса лише чотири романи (один з них «Етюд у багряних тонах»). 1890 року вийшов наступний твір автора «Знак чотирьох». «Етюд у багряних тонах» став першим детективним романом, в якому використовують лупу як один із інструментів розслідування.

Назва книги Назва роману походить від промови, виголошеної Холмсом, детективом-консультантом, перед своїм другом та біографом Ватсоном про характер його роботи, у якій він описує історію розслідування цього вбивства як етюд у багряних тонах: «Убивство багряною ниткою проходить крізь безбарвне прядиво життя, і наш обов'язок ― розплутати її, відокремити, витягти кожен дюйм».

Сюжет

Частина 1: Спогади Ватсона

У 1881 році лікар Джон Ватсон повернувся до Лондона після Другої англо-афганської війни і шукає квартиру. Його старий друг Стемфорд згадує про свого знайомого Шерлока Холмса, який хоче винайняти житло спільно з кимось, щоб менше платити за оренду. Джон висловлює бажання познайомитися з ним, незважаючи на попередження про його ексцентричність. Згодом Холмс і Ватсон винаймають квартиру на Бейкер-стріт, 221 Б. Шерлок отримує телеграму зі Скотленд-Ярду з проханням про допомогу в розслідуванні справи про вбивство.

У порожньому будинку виявлено труп, як з'ясувалося, заможного чоловіка на ім'я Енох Дребер. Виявляється, що він був у Лондоні зі своїм секретарем Джозефом Стенджерсоном. Причина смерті — отрута. У кишені мерця знайшли телеграму «Дж. Г. в Європі». На місці злочину кров'ю на стіні написано «RACHE» (). Там знайшли також обручку.

Холмс дізнається, де можна знайти Стенджерсона, і збирається навідатися до нього, але тут з'ясовується, що той убитий: зарізаний у своєму номері в готелі. В кімнаті загиблого виявили маленьку коробку з двома пігулками. Холмс дав обидві пігулки, спочатку одну, а потім іншу, старому та хворому шотландському тер'єру, що помирав. Шерлок вважав, що так полегшить його страждання. Цей експеримент показав, що одна з пігулок нешкідлива, а друга — смертельно отруйна. Тобто вбивця надав рівні шанси собі і загиблому. Холмс зробив висновок, що одна з таких пігулок, безсумнівно, і вбила Дребера.

Далі Шерлок дав оголошення в газету про переїзд. З'явився малий Віггінс (ватажок вуличних хлопчаків, яких Холмс іноді наймає, коли вважає це доцільним) і повідомив, що кеб чекає на нього внизу. Шерлок попросив візника піднятися в квартиру і допомогти з багажем. Коли кебмен нахилився і простяг руки до валізи Холмса, той швидко одяг на нього наручники і оголосив присутнім — Лестрейду, Грегсону та Ватсону — «дозвольте відрекомендувати вам містера Джеферсона Хоупа, вбивцю Еноха Дребера та Джозефа Стенджерсона».

Частина 2: Країна святих

Група з 22-х осіб мандрувала у пошуках кращої долі по Дикому Заходу. Єдині, хто вижив з цієї невеликої групи — Джон Фер'є і маленька Люсі. Обоз мормонів знаходить їх в безнадійному становищі. Вони обіцяють взяти обох з собою в колонію, якщо ті приймуть мормонську віру. Фер'є погоджується. Незабаром група мормонів досягла Юти, де і осіла. Фер'є став шанованим, відомим, багатим чоловіком, вдочерив Люсі і виховував її, але так і не одружився, за що вислуховував докори одновірців, бо мормони могли мати не одну, а декілька дружин.

…того року, коли її батько зробився найбагатшим серед фермерів, вона перетворилася на найгарнішу дівчину в усій Юті

Одного разу в колонії з'явився Джефферсон Хоуп, як виявилося, син старого знайомого Фер'є. Він зупинився в його будинку. Хоуп займався тим, що добував у горах срібло і продавав в Солт-Лейк-Сіті, щоб заробити на розробку відкритих ним же родовищ. У мормонській колонії Джефферсон бував наїздами, переважно через доньку Фер'є. Після чергового приїзду стало ясно, що Хоуп готується до весілля. Коли Джефферсон поїхав, до Фер'є прийшли старшини колонії — верховний — Янг, Дребер, Стенджерсон, Кембел, Джонстон. Янг в ультимативній формі зобов'язав Джона видати свою доньку або за сина Дребера, або за сина Стенджерсона. Поговоривши з донькою, Фер'є вирішив дочекатися повернення Хоупа і втрьох втекти з колонії. Наступного дня Стенджерсон і син Дребера приходять свататися до Люсі. Фер'є в грубій формі випроваджує обох, що в колонії було смертельно небезпечною провиною. Незабаром Янг посилає Фер'є записку:

На спокуту вини тобі дається двадцять дев'ять днів, а потім  ―

Увечері на 27-й день повертається Хоуп. По дорозі у темряві вони підслуховують пароль і відгук двох мормонів. Втікачі проходять далі через варту, нібито маючи дозвіл від Ради Чотирьох (Дребера, Стенджерсона, Кембела і Джонстона). За втікачами влаштовують гонитву. На другий день закінчуються запаси їжі. Хоуп вирушає на полювання. Вночі він зі здобиччю повертається до місця, де він залишив своїх супутників. Там не виявляється ні Фер'є, ні Люсі. Тільки могила з написом:

Джон Фер'є з Солт-Лейк-Сіті. Помер 4 серпня 1860

Хоуп повертається в колонію, де від мормона Каупера дізнається, що Люсі насильно видали заміж за сина Дребера.

Люсі почала марніти і за місяць померла. Під час похорону здичавілий, обірваний Джефферсон пробирається до гробу, і знімає з її пальця обручку. Хоуп іде в гори, поневіряється, веде дике життя. Через деякий час Джефферсон повертається до своїх колишніх занять. У Неваді він дізнається, що молодші члени мормонської колонії, в тому числі і сини Дребера і Стенджерсона, збунтувалися, відмовилися від мормонської віри і виїхали. Відтоді головною метою життя Хоупа стала помста. Роками він блукав по містах, і нарешті помітив у вікні одного з будинків Дребера-молодшого (далі — Дребер). Того ж дня Хоупа заарештували. Вийшовши з в'язниці після декількох тижнів ув'язнення він прийшов до будинку Дребера, але той вже виїхав до Європи зі своїм секретарем Стенджерсоном-молодшим (далі — Стенджерсон).

Розв'язка

Зібравши достатньо грошей, Хоуп вирушає до Європи. Наздогнати втікачів було нелегко.

Коли він дістався до Петербурга, вони переїхали до Парижа; він вирушив за ними туди й дізнався, що вони тільки-но перебралися до Копенгагена. До столиці Данії він теж запізнився — кілька днів тому вони помандрували до Лондона, де він нарешті наздогнав їх.

Через деякий час перебування в Лондоні Хоуп нарешті дізнався місце перебування своїх ворогів. Він пішов на роботу кебменом, почав слідкувати за Дребером та його секретарем Стенджерсоном. Помститися їм було нелегко хоча б тому, що вони завжди були разом. Одного разу Хоупу вдалось застати їх нарізно: чоловіки зібрались до Ліверпуля, але запізнились на останній потяг, їм треба було чекати близько чотирьох годин; Дребер, не зважаючи на попередження Стенджерсона поїхав в «особистих справах». Підловивши п'яного недруга, месник відвіз його в попередньо підготоване місце — пустий будинок — зліпок з ключа якого йому випадково дістався — там, давши Дреберу впізнати себе, бо

«Помста не задовольнить месника, коли винуватець не зрозуміє, що дістає відплату за давній гріх»,

він дав йому одну з двох пігулок, згаданих вище. Хоуп вірив, що доля покарає душогуба, так і сталось. Під час розмови та подальших дій, у Джефферсона починає текти з носа кров, якою він і написав те слово «RACHE», намагаючись заплутати слідство. Діставшись наступного дня і до Стенджерсона, Хоуп хотів теж дати йому на вибір одну з двох пігулок, але той почав його душити, змусивши Джефферсона вдарити його ножем в серце.

Розповівши це, Хоуп помер вночі від аневризми аорти, яка мучила нещасного вже довгий час, а тепер, врешті, розірвалась.

Публікація Конан Дойл, працюючи лікарем загальної практики в Саутсі, штат Гемпшир, уже публікував короткі розповіді в декількох журналах того часу, наприклад, періодичному виданні «Лондонське товариство». Він написав «Етюд у багряних тонах» у віці 27 років менш ніж за три тижні.«Inscribed copy of Sherlock Holmes' debut book for sale» Telegraph, UK. 24 травня 2010. Перша поява історії та її головних героїв не дуже зацікавила читачів. Спочатку роман мав назву «Заплутаний клубок», і після багатьох відмов, зрештою, вийшов у видавництві Ward Lock & Co. у «Різдвяному щорічнику Бітона» у 1887 році. На сьогодні відомо лише про 11 повних примірників цього журналу і вони мають велику цінність. Автор отримав 25 фунтів стерлінгів в обмін на всі права (хоча Конан Дойл натомість вимагав роялті). Проілюстрував це видання Девід Генрі Фрістон.

Вперше роман вийшов окремою книгою у липні 1888 року у видавництві Ward, Lock & Co. з ілюстраціями батька автора Чарльза Дойла. 1890 року завдяки компанії JB Lippincott & Co. побачила світ перша американська версія твору. Ще одне видання, опубліковане 1891 року, проілюстрував Джордж Гатчінсон, а німецьке 1902 року ― Річард Гучмідт.Klinger, Leslie (ed.). The New Annotated Sherlock Holmes, Volume III (New York: W. W. Norton, 2006). pp. 2, 11, 13, 56. З тих пір з'явилося безліч подальших видань, перекладів та драматизацій.

Зображення мормонізму Стаття газети Солт-Лейк-Сіті стверджує, що Конан Дойл на запитання про зображення у його творі мормонів, що не гребують викраденням людей, вбивствами та поневоленням, відповів: «Все, що я сказав про групу данітів та вбивства ― це історичні факти, тому я не можу від цього відмовитись, хоча цілком ймовірно, що в художньому творі це виглядає більш жахливо, ніж в історичному творі. Краще облиште це».. Online reprint Online reprint , with permission, at HistoryToGo.utah.gov by the Utah Division of State History, Utah Department of Heritage and Arts, State of Utah. Дочка Конан Дойла заявила: «Ви знаєте, батько першим визнав би, що його перший роман про Шерлока Холмса був повний помилок щодо мормонів». Історики, пояснюючи ранні погляди автора на мормонізм, припускають, що «Конан Дойл, пожадливий читач, мав доступ, зокрема, до книг Фанні Стенгаус, Вільяма А. Гікмана, Вільяма Джармана, Джона Гайда та Енн Елізи Янг».

Через кілька років після смерті Конан Дойла Леві Едгар Янг, нащадок Бригама Янга і загальновизнаний мормонський авторитет, заявив, що автор «Етюду в багряних тонах» приватно вибачився, «він [Конан Дойл] сказав, що був введений в оману тогочасними працями про церкву» і «написав жахливу книгу про мормонів».

У серпні 2011 року шкільна рада округу Албемарл, штат Вірджинія, вилучила «Етюд в багряних тонах» зі списку обов'язкової літератури для читання в шостому класі після скарг учнів та батьків на зображення у цій книзі мормонів у негативному і зневажливому контексті. Роман перенесли до списків читання для десятикласників і залишається у використанні в шкільних медіа-центрах для всіх класів.

Адаптації

Фільми «Етюд в багряних тонах» серед перших адаптовано для екрану. 1914 року, з дозволу Конан Дойла, Г. Б. Самуельсон зняв однойменний британський німий фільм. У ньому Холмса зіграв Джеймс Брагінгтон, бухгалтер за професією, це був його єдиний акторський досвід за все життя. Він отримав цю роль через схожість з Холмсом, що був зображений на ілюстраціях у книзі. Тепер це втрачений фільм, оскільки ранні німі фільми знімали на неякісну плівку і архівували їх тоді нечасто. Ця робота стала досить успішною для Самуельсона, тому він у 1916 році створив ще одну екранізацію пригод Шерлока Холмса під назвою «Долина страху».

Короткометражний фільм «Етюд в багряних тонах» з Френсісом Фордом у головній ролі вийшов у США в 1914 році, через день після виходу британського фільму з такою ж назвою. Зараз він також втрачений.

Сюжет фільму 1933 року «Етюд в багряних тонах», в якому головні ролі зіграли Реджинальд Оуен (Шерлок Холмс) та Анна Мей Вонг (місіс Пайк), не пов'язаний з романом. Імена деяких персонажів ― чи не єдине, що взяли з однойменної книги (Холмс, Ватсон, місіс Хадсон, інспектор Лестрейд, Вілсон та інші). Сюжет має вражаючу схожість з романом Агати Крісті «І не лишилось жодного» 1939 року.

Радіо