Мак Рейнольдс (; 11 листопада 1917 — 30 січня 1983) — американський письменник-фантаст.
Псевдоніми Періодично використовував імена Кларк Коллінз (), Ґай Мак-Корд (), Марк Меллорі (), Даллас Росс ().
Два готичні твори підписав як Мексін Рейнольдс ().
Один нефантастичний твір підписав як Тодд Гардінг ().
Ранні твори підписував як Фредрік Браун (), зокрема Джо Маузер () і Щасливий кінець ().
Політична діяльність 24 роки був активним членом Американської соціалістичної робітничої партії, від якої двічі висувався на посаду Президента США його батько.
Робота 1953-63 був закордонним кореспондентом журналу Роуг (), багато подорожував і почав використовувати власний досвід у оповіданнях на соціоекономічні теми.
Творчість Під впливом політичних поглядів його «войовничий радикалізм» приглушено присутній у творах, іноді іронічно, що робило його дисидентом у крайньо правому крилі письменників, які працювали з Джоном Кемпбелом у журналі Astounding Science Fiction. Рейнольдс був одним з кількох письменників, які писали за сюжетами Кемпбела.
Перший твір, «Пригода з маленьким зеленим чоловічком» (), у якому йшлося про таємниче вбивство на науково-фантастичному з'їзді, було видано 1951. Після цього минуло 10 років, перш ніж було опубліковано наступний роман.
Багато коротких журнальних оповідань впродовж 1960х-70х було розширено і об'єднано у романи.
Впродовж 1965—1972 твори Рейнольдса стали значно комерційнішими. Він продовжував писати твори за сюжетами Кемпбела. Ці твори були насичені переважно буфонадою.
З кінця 1969 Рейнольдс майже три роки не писав фантастику, а працював у інших жанрах.
1976 видано збірку «Найкраще з Мака Рейнольдса» (), з розгорнутим поясненням рішення Рейнольдса зосередитися на фантастиці, у якій він пояснював соціальні й економічні проблеми, а також використовував отримані завдяки подорожам знання.
Останні твори вийшли по смерті автора під редакцією .
Бібліографія
Окремі твори «Пригода з маленьким зеленим чоловічком» (), 1951.
Сатиричний роман «Майбутнє може змінитися» (), 1975, розширений з надрукованого в листопаді 1960 в журналі Fantasy & Science Fiction оповідання «Росіянці, йдіть додому!» (), описував як СРСР економічно випередив США і став лідером світової економіки.
«Космічне око» (), видано у січні 1963 в журналі «Фентезі & Сайнс фікшн» як «Забігайлівка» (), розширено 1969 — малопереконливий твір, у якому події відбуваються у майбутніх США, де заборонено вільно говорити.
«Шибайголова» (), видано у жовтні 1966 в журналі «Аналог», — перший з серії кримінальних творів, перевиданих з розширенням як «Поліцейський патруль. 2000 рік н. е.» ().
«Планета амазонок», видано у грудні 1966-лютому 1967 в журналі «Аналог», перевидано 1975.
«Божої сили» (), видано 1966, під назвою «Земля не знала» () видано 1968. Гумористичний твір про священика, прокляття якого збувалися.
«Космічний першопроходець» (), видано 1966.
«Після позавтра» (), видано 1967.
"Комп'ютерна війна " (), видано 1967.
«Комп'ютерна змова» (), видано 1968.
«Космічні варвари» (), розширено 1969.
«Розумна планета» (), видано 1978.
«Вічність» (), видано 1984 під редакцією Діна Інга.
«Милий дім 2010 н. е.» (), видано 1984 під редакцією Діна Інга.
«Інший час» (), видано 1984 під редакцією Діна Інга.
«Космічний пошук» (), видано 1984.
«Смертоносна планета» (), видано 1986 під редакцією Діна Інга.
Серії
«Відділ Джи» Роман «Таємний планетарний агент» (), створений 1965 об'єднанням коротких творів, був першим твором з серії «Відділ Джи» (), у якому діють таємні агенти-диверсанти Організації Об'єднаних Планет, які вивчають причини соціоекономічного прогресу у віддалених колоніях Галактичної імперії.
1966 видано роман «Планета Світанкового» (), вперше опублікований у журналі «Аналог» у грудні 1965 — січні 1966 під назвою «Вулик» ().
1967 видано розширений з оповідання роман «Рігельці-суперники» (), вперше опублікований у журналі «Аналог» у серпні 1960 під назвою «Адаптація». У романі іронічно описано експеримент, у якому порівнюють американський капіталізм і радянський комунізм на примітивній планеті.
1968 видано «Кодекс битви» ().
1976 видано створений з двох оповідань роман «Відділ Джи: Об'єднані планети» (), вперше опублікований у журналі «Аналог» у вересні 1967 як «Фієста відваги» () і «Психовбивця» ().
Гомер Крофорд «Ярмо чорного» (), видано у грудні 1961-квітні 1962 в журналі «Аналог», переписано 1972.
Кордон, походження чи народження () видано у липні-серпні 1962 в журналі «Аналог», переписано 1972.
Найкраще поріддя (), видано 1978 об'єднанням оповідання «Заблукала чорна вівця» (, 1973) і виправленої версії оповідання «Холодна війна… триває» (, 1973).
Джо Маузер У серії описано майбутні США, у яких корпоративні розбіжності вирішуються псевдогладіаторськими змаганнями, які подаються ЗМІ як розвага. До змагань залучені невеликі професійні армії, які використовують невисоктехнологічну зброю (таку, що історично з'явилася до 1900).
У перших двох творах серії присутні повчання, наступні твори — звичайні пригоди.
«Післязавтра» (), видано у серпні 1961 в журналі «Аналог» як «Статус-кво» (), розширено 1976.
«Найманець з майбутнього» (), видано у квітні 1962 в журналі «Аналог» як «Найманець» (), розширено 1968.
«Земна війна» () видано у березні-квітні 1963 в журналі «Аналог» як «Байдужа бійка» (), перевидано 1963.
«Гладіатор часу» (), видано у жовтні-грудні 1964 в журналі «Аналог» як «Добраніч, добрі правителі» (), розширено 1966, відредаговано 1986 Майклом Бенксом.
«Бойовий агент» (), видано 1978.
«Джо Маузер, найманець з майбутнього» (), написано у співавторстві з Майклом Бенксом з використанням попередньо виданих творів, видано 1986.
Бет Гардін
Серія описувала великі мобільні будинки.
«Рухоме місто» (), видано у липні-вересні 1969 як «Міста мають рухатись» (), перевидано 1976.
«Місто 2000 н. е.» (), видано 1974.
«Вежі Утопії» (), видано 1975.
Утопія
«Поглянемо в минуле з року 2000» (), видано 1973. Оновлена версія утопії Едварда Белламі «Погляд назад, 2000—1887» (). У творі подано думки Рейнольдса про політику й економіку в енергетично забезпеченому суспільстві.
«Рівність у році 2000» (), видано 1977. За основу взято сюжет твору «Здатність» (), виданого 1975, але змінено закінчення.
«Після Утопії» (), видано 1977. з включенням творів «Утопіст» (), виданого 1970, і «Випадковість мрії» (), виданого 1977.
Лагранж «П'ятикратний шпигун» (), видано у квітні-травні 1969 в журналі «Аналог», перевидано 1975, останній твір за сюжетом Кемпбелла.
«Місто-супутник» (), видано 1975.
«Острах майбутнього» (), видано у жовтні-грудні 1977 в журналі «Аналог».
У наступних трьох творах серії оповідалося про страждання нібито утопічної колонії, розташованої у точці Лагранжа L5.
«Лагранж П'ять» (), видано 1979.
«Лагранжисти» (), видано 1983 під редакцією .
«Безлад у Лагранжії» (), видано 1984 під редакцією Діна Інга.
«Троянська орбіта» (), видано 1985 під редакцією Діна Інга.
Джерела Мак Рейнольдс у Енциклопедії наукової фантастики Бібліографія