Прилісне (до 2025 року — Прелесне) — село в Україні, у Черкаській селищній територіальній громаді Краматорського району Донецької області.

Населення — 694 особи (2001 рік).

Географія Село розташоване на правому березі річки Сухого Торця. Вище за течією (6 км) село Майдан. Через село проходить автодорога Краматорськ — Барвінкове — Лозова. Відстань до районного центру міста Краматорськ автошляхами 36 км.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська64492.8 %російська507.2 %Усього694100 %

Історія Зимівник відносився до Барвінківської паланки Запорозької Січі.

Село Прилісне історично належить до Слобідської України. Відоме з XVIII століття, коли виходець з Молдови дворянин Бантиш, що брав участь у походах Петра I, оселився в цих місцях. Бантиші та Бантиші-Каменські — нетитулований російський дворянський рід, має молдавське коріння. Прізвище походить від молдавського слова «бан», аналогічному українському «пан». Одним з його представників є відомий історик, автор книги «Історія Малої Русі» (1822) Дмитро Бантиш-Каменський. Книга була дуже популярна в ті часи, і вплинула на зростання національної свідомості українців. Перша назва села — Веселе. За місцевими переказами ця назва виникла через строкатий національний склад перших мешканців, зібраних в село з різних місцевостей Василем Васильовичем Бантишем. Розповідають, що коли пан привіз собі наречену, теж здалеку, то вона, побачивши навколишній пейзаж, викрикнула: Прелестно! Звідси й нинішнє ім'я села.

Бантиш Василь Васильович (1740—1812) перший провідник дворянства Торського повіту Харківської губернії, чимало зробив для розвитку села і навколишньої території, домігся, щоб залізниця пройшла через Тор (зараз місто Слов'янськ). Мешкали у селі Декілька поколінь Бантишів, нащадків Василя Васильовича. Його онук Олександр Федорович Бантиш в 1837 році побудував двоповерховий будинок, що зберігається і донині. Садиба розміщена в парку, що є пам'ятником садово-паркової архітектури XIX століття. У будинку-флігелі, розташованому поруч, деякий час жив російський письменник українського походження Григорій Данилевський, автор історичних романів «Княжна Тараканова», «Мирович», «Спалена Москва». Він написав тут автобіографічну повість «Дев'ятий вал», у якій є розповідь про село.

Історичний опис Владение статского советника Василия Васильевича Бантыша. Лежит на правой стороне р. Сухого Торца при овраге Клиновом. В нем деревянная церковь во имя святителя Василия Великаго, господской жилой дом. При нем регулярный сад, на означеной речке мучная мельница о двух поставах, действующая во весь год. Сверх оной выстроено еще три ветряных, с коих помольного хлеба собирается в году до 100 четвертей.

Дача же помянутого села простирается с правой стороны р. Сухого Торца. В нем крестьян его Бантиша великоросов — 4 муж. и 1 жен. его жены — 3 муж. и 2 жен. дочери Елизаветы — 4 и 2 новороссийских оного ж — 373 и 380 Земли под поселением — 100 дес. пашни — 3000 дес. сенокосу — 880 дес. лесу дровяного — 20 дес. неудобий — 400 дес. Всего — 96 дворов, 384 муж. и 385 жен., 4400 дес.

(Державний архів Харківської області. — Ф. 24. — Оп. 3. — Спр. 17. — Арк. 43-44)

Пам'ятні місця та музейний комплекс Розташовані навколо села чотири тисячі гектарів соснового лісу, річка й озера роблять повітря в Прилісному таким, як і у Святогорську, відомій курортній зоні. Населений пункт дійсно примітний не тільки мальовничою природою, але й пам'ятниками архітектури, історії та народної культури, що вдалося зберегти до наших днів.

Садиба Бантишів Садиба, що належала свого часу трьом поколінням спадкоємців роду Бантишів, і тепер не втратила своєї історичної й архітектурної цінності. Насамперед це стосується двоповерхового поміщицького будинку в стилі класицизму, зведеного в 1837 році, і будиночка-флігеля, в якому колись мешкав гувернер родини, письменник Григорій Данилевський.

У 1718 році землі, на яких розташований маєток, були подаровані Петром I Василю Артемовичу Бантишу в якості нагороди за участь у Прутському поході. Представники цієї сім'ї були в родинних стосунках з молдовським господарем Кантемиром. Слобідська гілка Бантишів брала активну участь у громадському житті й впливала на роботу дворянських і земських інститутів. 1768 року поручик у відставці Василь Васильович Бантиш заснував у Торському повіті слободу Весела (1780 року перейменовано на Прелесне).

В 1858 році садибу доповнили парком, який займав площу 66 га і де налічувалося понад 120 сортів дерев і кущів. Парковий комплекс був посаджений під керівництвом кріпака Олійника К. Й. На честь нього пан Бантиш спорудив пам'ятник, що стоїть і нині. Олександром Федоровичем, онуком В. В. Бантиша, було посаджено чотири дуби (зараз їм близько 200 років) на честь народження чотирьох синів. Центральну частину парку займало маленьке озеро з кам'яним містком і острівцями. З цією водоймою пов'язана легенда про дочку господаря садиби. Молода панночка була закохана в бідного дворянина, письменника Данилевського. Батько заборонив їм одружуватися, через що дівчина кинулася в паркове озеро і потонула.

На території маєтку стояла дерев'яна церква Василія Великого, яку більшовики спалили, коли прийшли до влади. Вони хотіли знищити й поміщицький будинок, навіть підпалили ліве крило, але в цей час пан Бантиш якраз збирав речі, щоб залишити маєток. Побачивши, що відбувається, він сказав: «Люди добрі, що ж ви робите, адже будинок вам ще знадобиться!» Так і сталося. Пізніше садиба стала санаторієм, а потім перейшла у власність Донецької залізниці, і її було перетворено на піонерський табір «Прелесне». У 1995 році його було закрито через фінансові труднощі.

На початку вересня 2016 року в селі Прилісне було встановлено Пам'ятний Хрест на місці спаленої Василівської православної церкви.

Музей народної архітектури, побуту і дитячої творчості Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості складається з сільського подвір'я XIX століття — вітряк, хата, комора, кузня, криниця, вулики. Внутрішнє убранство хати дає уявлення про життя того періоду. Крім скромних меблів є ткацький верстат, прядка, керамічний посуд і одяг.

Художня дитяча студія-школа та музей у селі Прилісне створені більше двадцяти років тому Олександром Івановичем Шевченком — вчителем і художником, що зберігає етнографічні цінності Слобожанщини. Експонати завозили зі всієї округи — із сіл Бригадировка, Сидорово, Маяки, вітряк — з Харківської області. Перш ніж везти, дбайливо розбирали і нумерували деталі, а потім на місці збирали й реставрували. В археологічному відділі — кістки, зуби мамонтів, окам'янілі дерева, черепашки, мінерали.

Основу експозиції дитячої творчості складають роботи вихованців Олександра Шевченко, керівника дитячої художньої студії «Синій птах», які були лауреатами багатьох міжнародних виставок у Празі, Софії, Парижі та Будапешті. Крім того в музеї є зала з малюнками дітей з різних країн світу.

Зараз музей у Прилісному філія Донецького обласного художнього музею і належить до найвизначніших пам'яткок Донецької області.

Працює з 9 до 16 години, вихідні понеділок, вівторок

Економіка Молочнотоварна і свинотоварна ферми. Філія «Колос» агрофірми «Шахтар». Значна кількість місцевого населення працює на машинобудівних заводах Краматорська (38 км) та Слов'янська.

Об'єкти соціальної сфери Магазин. Дитячий садок. Дитячий оздоровчий табір (нині недіючий). Середня школа Ізостудія ФАП Кафе

Транспорт і зв'язок Найближчий зупинний пункт залізничної дороги — Прелеснянський, де зупиняються електропоїзди напрямки Слов'янськ — Лозова. Найближча вузлова станція — Слов'янськ. Присутнє автобусне сполучення з районним центром містом Краматорськ, містами Барвінкове і Слов'янськ.

У селі є поштове відділення і телеграф.

Відомі люди У Прилісному народилися: Дем'яненко Володимир Іванович (нар. 1939) — прозаїк-документаліст, поет. Закінчив Слов'янський хіміко-механічний технікум і Донецький державний університет. Член Спілки журналістів України. Відмінник народної освіти. Лях Сергій Романович (нар. 1953) — український історик. Штученко Віктор Васильович — депутат Верховної Ради УРСР 9-11 скликань.

Примітки

Джерела Прелесне — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.) Описи окремих поселень кінця XVIII ст. Облікова картка с. Прелесне Пам'ятники історії та культури Прелесного Донеччина (газета). 11 листопада 2011. с. 2. Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.