Михайло Якович Калинович (*, Жахнівка — 16 січня 1949, Київ) — український мовознавець, санскритолог, перекладач і літературознавець, академік АН УРСР (з 1939 року). Прихильник зросійщення української мови, саме під редакцією Калиновича вийшов словник, який в колах мовознавців прозвали не «російсько-українським», а «російсько-російським» словником.
Біографія Народився 30 вересня (13 жовтня) 1888 року в селі Жахнівці (тепер Тиврівського району Вінницької області) в родині священика. Із 1907 року навчався у Петербурзькому університеті. У 1912 році закінчив Київський університет, в якому був залишений професорським стипендіатом. Починаючи із 1916 року викладав у цьому університеті. Вів курси вступу до мовознавства, порівняльної граматики, індоєвропейських мов, санскриту, історії стародавньої індійської літератури тощо. З 1924 року — одночасно науковий працівник АН УРСР.
У 1930—1949 роках працював завідувачем відділу загального мовознавства, директором Інституту мовознавства АН УРСР. З 22 лютого 1939 року — академік АН УРСР, академік-секретар відділення суспільних наук.
З початком німецько-радянської війни, у липні 1941 року Михайла Калиновича евакуйовано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії.
Був у шлюбі з Маргаритою Михайлівною Отроковською, сестрою поета Володимира Отроковського.
Мешкав у Києві по вулиці Артема (нині вулиця Січових Стрільців), 53. Помер 16 січня 1949 року. Поховано в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 9, ряд 10, місце 18-2). На лабрадоритовому постаменті — білий мармуровий хрест з вінком троянд.
Наукова робота Перші наукові публікації Михайла Калиновича присвячені проблемам індології: «Природа й побут в давньоіндійській драмі», 1916; «Бгавабгуті Шринанта», 1918; «Концентри індійського світогляду», 1928 та інші. Відомі праці з літературознавства й художнього перекладу: монографія «Шляхи новітньої французької поезії», 1924; розвідки про західноєвропейських письменників Г. Велса, Дж. Конрада, Р.-Л. Стівенсона, Д. Дідро.
Також у його доробку переклади творів Максима Горького, А. Чехова, Еміля Золя та інших.
Калиновичу належить також низка публікацій з теорії та історії лексикографії, що сприяли росту професійного рівня українських лексикографів повоєнного часу, оформленню лексикографії як окремої наукової лінгвістичної галузі.
Лексикографія Михайло Калинович став найвідомішим у словниковій справі. Калинович — редактор-упорядник 2-го тому академічного «Російсько-українського словника», що виходив окремими випусками в 1929—1933 роках; відповідальний редактор і один з укладачів фундаментального «Російсько-українського словника» (1948), що протягом багатьох повоєнних років заступав собою відсутні на той час усі інші типи словників. Виданий однак у добу правління Сталіна після масових репресій українських словникарів (Агатангел Кримський, Григорій Голоскевич, Віктор Дубровський, Овсій Ізюмов, Андрій Ніковський, Євген Плужник та ін.), якими закінчилася українізація 1920 — 30-х років, останній словник мовознавці жартівливо називають «російсько-російським» (за добором української лексики) або «зеленим» (за кольором обкладинки)Уляна Єдлінська. Із найновіших сторінок українсько-польської лексикографії — НТШ, 2000.. «Російсько-український словник» (у 4 т.; 1929—1933; співредактор) «Російсько-український словник» (1948; співредактор) «Англо-український словник» (співукладач; не надрукований)
Нагороди, пам'ять Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.
У рідному селі Жахнівці йому встановлено меморіальну дошку.
Примітки
Джерела Жадько В. О. Український некрополь. — К.,2005. — С.189. Л. Проценко, Ю. Костенко. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192. ISBN 966-532-012-2;
Л. С. Паламарчук. Енциклопедія «Українська мова» Мельничук О. С. Академік М. Я. Калинович. «Мовознавство», 1978, № 6. Булахов M. Г. Калинович Михаил Яковлевич. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 2. Минск, 1977.
Посилання Профіль М. Я. Калиновича на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України