Йоганн Крістіан Бах (; 5 вересня 1735 Лейпциг — 1 січня 1782 Лондон) — німецький композитор, німецький композитор доби раннього класицизму, представник галантного стилю. Одинадцятий і наймолодший з синів Йоганна Себастьяна Баха.
Біографія Народився у Лейпцигу, його матір'ю була друга дружина Йоганна Себастьяна — Анна Магдалена. Йоганн Себастьян був першим вчителем Йоганна Крістіана, а після смерті батька йому викладачем став зведений брат, Карл Філіп Емануель.
У 1754 році Йоганн Крістіан Бах їде до Італії, де він навчався під керівництвом падре Мартіні. З 1760 року жив у Мілані при дворі князя Агостіно Літта, потім працював у соборі як органіст. У цей час він перейшов з лютеранства у католицизм. У 1762 році він виїхав до Лондона, де він проводить решту свого життя. З цієї причини він відомий як «Міланський Бах» (Bach of Milan) або «Лондонський Бах» (London Bach). В Лондоні І.К. Бах організував серію «Бах-Абель концертів» сумісно з колишнім учнем Й.С. Баха — Карлом Фрідріхом Абелем, які мали значний успіх.
У 1766 році зустрів співачку (сопрано) Сесілію Грассі, на якій незабаром одружився. Попри те, що вона була на 11 років молодше, дітей у них не було. Помер у Лондоні.
Творчість У творчості Й. К. Баха переважають світські жанри. В оперній творчості він дотримувався традицій італійської опери і в суперечках між прихильниками Глюка та італійської оперної традиції тяжів до останньої. Для лондонських постановок опери Глюка «Орфей і Еврідіка» він написав низку вставних номерів; у такій редакції опера ставилася в Лондоні в 1769–1773 роках.
У своїх оркестрових творах — увертюрах і симфоніях — Йоганн Крістіан стояв на передкласичних позиціях. Побудову циклу зазвичай вирішував «неаполітанською» схемою: швидко — повільно — швидко, причому крайні частини писав відповідно у формі сонатного алегро і в рондо. Найзначнішим внесок Йоганна Крістіана був у розвиток концерту. Зокрема він є автором ряду «концертних симфоній», які займають перехідне положення між concerto grosso і сольним концертом зрілого класицизму. Також саме в творчості І.К. Баха сформувався клавірний концерт з подвійною експозицією в 1 частині.
Спадщина І.К. Баха включає: 11 італійських опер, в т. ч. Фемістокл (1772, Мангейм), французької опера — «Амадіс де Голь» (1779, Париж); близько 10 пастиччо; окремі арії і кантати (головним чином італійські); близько 50 симфоній, 13 увертюр, 31 симфонія-концерт; 37 концертів для фортепіано та інших інструментів; інструментальні ансамблі; сонати для фортепіано, для скрипки і фортепіано; духовні твори.
Література Abert H., J. Chr. Bachs italienische Opern und ihr Einfluss auf Mozart, "ZfMw", 1919, 1/6; Saint-Foix G. de, A propos de J. Chr. Bach, "Revue de Musicologie", Année X, V, 1926; Terry Ch. S., J. Chr. Bach, L.-Oxf., 1929; Schökel H. P., J. Chr. Bach und die Instrumentalmusik seiner Zeit, Wolfenbüttel, 1926; Tutenberg F., Die Sinfonik J. Chr. Bachs, Wolfenbüttel, 1928; Wenk A. L., Beiträge zur Kenntnis des Opernschaffens von J. Chr. Bach, Frankf., 1932 (Diss.). Christoph Wolff et al. The New Grove Bach Family. (NY: Norton, 1983) pp. 315ff. ISBN 0-393-30088-9.
Посилання
Ноти.
Примітки