Іллінці (також згадується як — Ільїнці) — колишнє село, розташоване за 25 км на захід від Чорнобиля, і за 19 км від ЧАЕС понад галом річки Ілля. Підпорядковувалося Чорнобильському району, нині це територія Іванківського району Київської області України. 19 серпня 1999 року село було зняте з обліку у зв'язку з відселенням мешканців та через відсутність постійного населення.
Історія Іллінці згадані у листі короля Речі Посполитої Сигізмунда I від 1518р., як селище, що вже змінило кілька поколінь власників.
Після Другого поділу Речі Посполитої Іллінці потрапили до Відомства державного майна, селяни були особисто вільними.
Кількість мешканців у 1783р (разом зі Стечанкою та Руднею Іллінецькою) — 716. Приблизно на 1860р — 510, на 1900 - 1419, у 1972–1434 особи. Село було центром сільської ради, Іллінецькій Сільській Раді були підпорядковані населені пункти Рудня-Іллінецька та Стара Красниця. На межі 1970-80-х рр. у селі проживало близько 1400 мешканців. Напередодні аварії на ЧАЕС у селі мешкало 1059 мешканці, було 448 дворів. Мешканці села після аварії на ЧАЕС були відселені у села Любомирівка, Вознесенське, Стара Оржиця. Село було повністю відселене 4–7 травня 1986 року внаслідок сильного радіоактивного забруднення, спричиненого аварією на ЧАЕС. У 1986р всі мешканці були відселені внаслідок аварії на ЧАЕС, але де-хто пізніше повернувся, як самосел. Станом на 2006 рік у селі проживало близько 40 осіб, Іллінці вважалися «столицею» самоселів. Станом на 2013 в Іллінцях залишилось лише двоє постійних мешканців. Під час пожеж 2015 року частина села згоріла і постійних мешканців не залишилось.
Після Чорнобильської катастрофи село увійшло до 30-кілометрової зони відчуження.
Надпис на хресті, котрий встановлений на місці, де стояла церква свідчить, що храм Різдва Богородиці був збудований в Іллінцях 1742 року, проте у Похилевича церква в Іллінцях не згадується. За свідченнями літніх людей церква була розібрана приблизно в 1964 році на матеріал для будівництва клубу.
В селі були середня школа, при школі був інтернат для дітей з сусідніх сіл; клуб, бібліотека. До середини 1930х діти вчилися по кількох хатах розкуркулених. У 2й половині 30х була збудована стара школа — великий довгий одноповерховий будинок. Школа в ньому пропрацювала до початку 1970х, поки для неї не побудовали нову двоповерхову цегляну будівлю. Будинок старої школи було через кілька років розібрано.
Після ліквідації Чорнобильського району у 1988 році село було включене до складу Іванківського району Київської області, у межах Чорнобильської зони відчуження.
Частина території села згоріла під час лісових пожеж у 1996 році.
Частина території села згоріла під час лісових пожеж у 2020 році.
Після адміністративно-територіальної реформи 2020 року територія колишнього села увійшла до складу Іванківської селищної територіальної громади Вишгородського району Київської області, у межах Чорнобильської зони відчуження.
З кінця лютого до 1 квітня 2022 року село було окуповане російськими військами.
Джерела Чорнобильський район Архів Сангушків, т.3, с.175 (221) Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971 Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, у пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2005 Список населенных мест Киевской губернии. Київ. 1900
Примітки
Посилання Топографічна карта місцевості