Дунаївці

Дуна́ївці — місто в Україні, центр Дунаєвецької міської громади у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Розташоване на річці Тернава, за 22 км від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці—Ларга та за 68 км від Хмельницького. Населення — 15 017 мешканців (2025 рік)dunrada pasport gromady 2025r.

Дунаєвецькій міській раді підпорядковується також село Мушкутинці, розташоване на південному сході від міста. Населення Дунаївців разом з селом Мушкутинці станом на 2001 рік становило 17 310 мешканців.

Перша згадка про місто датується 1403 роком, у 1592 році король Сигізмунд III Ваза надав Дунаївцям магдебурзьке право, підтверджене 1605 року королем Сигізмундом III. На 1870-ті роки припав значний промисловий і торговельний розвиток Дунаївців. Від 1923 року Дунаївці — райцентр, від 1958 року — місто районного підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Дунаївці внесено до списку історичних населених місць УкраїниКабінет Міністрів України. Про затвердження списку історичних населених місць України. Постанова від 26 липня 2001 р. № 878 Київ. «Урядовий кур'єр» 2001, 9 серпня.. 2003 року місто відзначило свій 600-літній ювілей.

Назва Окрім сучасної назви «Дуна́ївці», мешканцями міста вживається зрідка «Дунайо́вце», що походить від назви міста польською мовою Dunajowce та, російськомовними мешканцями, — «Дуна́євци» ().

Очевидно, що назва «Дунаївці» (до початку XVIII століття — «Дунайгород») не має нічого спільного з назвою річки Дунай, адже місто розташоване далеко від неї. Є щонайменше три версії походження назви «Дунаївці».Прокопчук В. С. Дунаївці: Краєзнавчий нарис. — Львів: Каменяр, 1989. — 79 с.: іл.Малінь П. В історії ніколи не можна ставити крапку: Дунаївці та їх роль в історії Поділля// Майбуття. — 1993. — № 5.

Згідно з першою з них, вважається, що в основі слова «дунай» лежить корінь «дану», «дуна», «дон». Цей корінь вживався в мові індоєвропейських народів (давньоіндійській, готській та кельтській) та означало «воду, річку». Оскільки на території Дунаївців і досі є багато ставків та річка Тернава, то це могло стати основою походження назви міста. Тим більше, що в українських народних піснях та думах слово «дунай» якраз і зустрічається в значенні «вода, велика вода, розлив води».

Інша ж версія стверджує, що назва, можливо, пішла від прізвища Дунай, яке могли мати учасники дунайських походів. Третя версія спирається на той факт, що в Україні є села Дунаїв (Тернопільська область), Дунаївка (Запорізька область), а тому переселенці із населених пунктів з такою назвою могли назвати своє нове поселення за старим, рідним серцю зразком.Походження назви м. Дунаївці на www.tcdc.com.ua Починаючи з кінця 20-х років XIX століття та до Незалежності України, Дунаївці були також відомі в народі як місто сукнарів.

Згідно з орфографічним словником назва міста «Дуна́ївці» (множина) у родовому відмінку має форму «Дуна́ївців», давальному — «Дуна́ївцям», знахідному — «Дуна́ївці», орудному — «Дуна́ївцями», місцевому — «на/у Дуна́ївцях» та кличному — «Дуна́ївці». Однак, серед мешканців міста і в регіоні в цілому існує стала традиція відмінювати назву міста в родовому відмінку як «Дуна́євець».

Географія Місто розташоване практично в географічному центрі Дунаєвецького району, на півдні Хмельницької області (за 68 км від центру області (Хмельницького)), на лівій притоці Дністра — річці Тернаві та за 22 км від залізничної станції Дунаївці. Місто межує на заході та північному заході з селом Заставля, яке є практично передмістям Дунаївців. Найближчими сусідніми селами міста є: Січинці (на півдні), Мушкутинці (на південному сході), Дем'янківці (на сході), Ганнівка (на півночі).

Координати міста: 48°53'22" пн. ш. та 26°51'25" сх. д. Висота над рівнем моря: 300 м.Дунаївці на www.meteoprog.ua/ Дунаївці розташовані в зоні лісостепу на Подільській височині.

Територія міста становить 12,84 км², з них 2,15 км² — площа забудованих земель, а сукупна площа всіх зелених насаджень та масивів в місті становить 0,483 км². Протяжність проїздів, вулиць, набережних — 93,8 км.

Населення

В 1629 році в Дунайгороді було вже 630 садиб та близько 3 тисяч мешканців. За переписом 1909 року тут проживало 13 733 особи. З них 8 966 євреїв, 2 349 православних, 1 266 лютеранів, 1 188 католиків, 4 вірних Вірменської апостольської церкви. 1911 року в Дунаївцях налічувалося понад 13 тисяч жителів і 553 будинків.

За переписом 1989 року в Дунаївцях налічувалося 17 482 мешканці. на

За переписом 2001 року населення було 16 448 мешканців.

За даними Хмельницької обласної ради чисельність населення міста Дунаївці у 2006 році складала 16 223 мешканці, у 2007 — 16 187 мешканців, у 2008 — 16 094 мешканці, у 2009 — 16 140 мешканців, у 2010 — 16 181 мешканець, у 2011 — 16 219. Як видно з графіку динаміки змінюваності чисельності населення, кількість мешканців є стабільною протягом століття.

У національному складі населення теперішніх Дунаївців (як і району) переважну більшість (понад 95 %) складають українці. До інших національних груп, що представлені в населенні, належать росіяни, поляки, євреїwww.2001.ukrcensus.gov.ua (Дані Всеукраїнського перепису населення України 2001 року). За статевим складом переважають жінки — вони становлять 55 % населення району.

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці96,57%росіяни2,71%євреї0,16%білоруси0,14%поляки0,14%інші/не вказали0,28%

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібВідсотокУкраїнська15 91097,01%Російська4552,77%Польська60,04%Білоруська30,02%Вірменська30,02%Румунська10,01%Інші/Не вказали220,13%Разом16 400100%

Історія

В околицях міста були знайдені залишки поселення трипільської культури, яку дають підставу вважати, що територія сучасного міста була заселена ще в III тисячолітті до н. е.

Від першої згадки до кінця XIX століття Перша згадка про Дунаївці зустрічається 1403 року в реєстрі димів, як про село, що складалось з трьох частин і мало 72 дими. Спершу Дунаївці належало Великому князівству Литовському, а згодом Речі ПосполитійМаньковська Р. В. Дунаївці // , стор. 496. 1577 року Дунаївці перейшли у власність Ельжбети Лянцкоронської з роду магнатів Гербуртів — дружини галицького каштеляна Станіслава Лянцкоронського (†1592).

За проханням Ельжбети Лянцкоронської у 1592 році король Сигізмунд III Ваза надав Дунаївцям статус міста, магдебурзьке право і назвав його Дунайгородом (): За цим наказом король дозволив торговицю в містіГарнага І. В. Дунаївці // Радянська енциклопедія історії України. Том 2., стор. 100 — базари щочетверга і ярмарки у день Св. Іоана Хрестителя і в День Усіх Святих.

1597 року Лянцкоронська знову вийшла заміж і подарувала свої володіння королівському ротмістрові Міхалу Станіславському. Незабаром татари зруйнували місто, але в 1605 році Сигізмунд III Ваза підтвердив магдебурзьке право, дозволив заснувати цехи і проводити ще один, третій, ярмарок на рік в день Св. Станіслава, а базари в понеділок.

Під час повстання 1648 — 1654 років під керівництвом Богдана Хмельницького 27 червня 1649 року кримська орда під час руху до Збаража спустошила містечко, майже всі жителі Дунаївців загинули. Наприкінці 17 століття в (1672–1699) місто знаходилося на території Османської імперії, а згодом — Речі Посполитої. Після другого поділу Польщі в 1793 році місто відійшло до Російської імперії, а від 1797 року — воно перебувало в складі Подільської губернії.

Приблизно в ці роки в Дунаївцях були побудовані підземні ходи, датування яких — XVII—XVIII століття. Лише за Незалежності Володимиром Захар'євим було досліджено три їхніх географічних місць. Підземні ходи були виявлені в різних районах міста при будівельних роботах. Один з них поблизу колишнього капуцинського монастиря являє собою 30-метровий відрізок підземної галереї, що була викопана на глибині близько 3,5 метрів в материковій глині. Висота цього ходу — 1,25—1,27 м, ширина — 0,8—0,95 м. Склепіння галереї аркоподібне складене «в замок», а стіни обмуровані каменем мають товщину в пів метра. Підлога хода теж вимощена каменем. Достемене призначення ходів не відоме, але існує дві версії: ходи могли використовуватися як для відводу ґрунтових вод, так і для прихованого переміщення людей.Ридуш Б. Т. ПОДЗЕМНЫЕ ХОДЫ НА ТЕРРИТОРИЯХ ПОДОЛЬЯ, ГАЛИЦИИ И БУКОВИНЫ.— Черновцы: Троглодит). Спелестологический Ежегодник РОСИ 1999 ,Захар'єв В. А. Давні підземні комунікації Дуаєвець. — Дунаївці: Рукопис, 1998. — С. 4.

В другій половині XVIII століття Дунаївці переходять із рук в руки різних польських власників. Близько 1782 року містечко перейшло до опіногурського старости Яна Красінського. Для розвитку ремесла і торгівлі він запросив колоністів з Німеччини, які були спеціалістами у виробництві сукна та іншої продукції. Перша фабрика з виробництва сукна вступила в дію у 1829 році. 1819 року АнтонінаП. Даниляк. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти на Правобережній Україні / Український історичний журнал.— К., № 2 (485) за березень-квітень 2009.— С. 52. АннаWładysław Konopczyński. Czacki Feliks (Szczęsny), (1723—1790) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— Т. IV/1, zeszyt 16.— S. 141—142. Красінська (до шлюбу Чацька, сестра Тадеуша, дружина Яна Красінського та бабуся Зигмунта Красінського) записала маєток в місті Дунаївці своєму онукові, якому було тоді 7 років. Згодом за невідомих обставин 1826 р. маєток був переписаний на батька Зигмунта Вінцентія Красінського, що в 1838 р. було підтверджено листом самого Зигмунта.Дунаївці на Замки та храми України

Пік промислового піднесення припадає на 70-ті роки XIX століття, коли в місті діяло 54 фабрики і велася торгівля з Києвом, Москвою, Варшавою, Кишиневом, Харковом, Полтавою, Херсоном, Лодзю, Ярмолинцями.

Від 1862 року Дунаївці — волосний центр Ушицького повіту.

Дунаївці наприкінці XIX — на початку XX ст. Наприкінці XIX — на початку XX століття містечко продовжувало зростати, збільшилася чисельність його жителів, попри скорочення виробництва сукна та кількості підприємств. 1891 року поміщик Василь Завойко придбав Дунаївці у Броніслава Скибневського, разом з Січинцями, Панасівкою, Заставлям, Мушкутинцями, Антонівкою та Вінцентівкою (загалом близько 2000 десятин землі).

На початку XX століття в Дунаївцях проживали близько 15 тисяч жителів, з яких дві третини складали євреї. Головним заняттям міщан було фабрично-заводське виробництво, зокрема суконні фабрики виробляли щорічно продукції майже на два мільйони рублів, крім того працювали механічні та шкіряний заводи, також процвітала торгівля хлібом, лісом, мануфактурними виробами. Дунаївці за кількістю населення й господарським розвитком значно переважали повітове місто Нову Ушицю.